Вже більше тижня, як у виставковій залі музею історії міста бердичівляни мають можливість споглядати унікальну виставку робіт (картин, вишиванок і рушників) кращих 11-ти вишивальниць Бердичева, серед яких дві великі колекції картин Тамари Цаплюк та Лариси Возняк.
Одноголосне «ТАК» отримав дует наших талановитих бердичівлян, вихованці студії «Різома» (тренер Вікторія Дмитрук) Ірина Завадська і Андрій Шевчук, від суддійської трійки на кастингу шоу «Україна має талант. Діти».
72-ий День Перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні відзначаємо сьогодні. Багато часу пройшло… Але і нині цей травневий день чи не для кожного є особливо хвилюючим, із присмаком сліз. Воно болем відгукується у серці, бо немає, либонь, жодної української сім’ї, якої не торкнулась би війна… Рідіють ряди старих фронтовиків… Із кожним роком до Вічного Вогню їх, на жаль, приходить все менше й менше. І все дорожчим і ціннішим є їх слово, порада, вітання! Почесний громадянин Бердичева, ветеран Павло Сухоставський, хоч роки беруть своє, за підтримки онуки Ольги, не міг не прийти на свято!
До Дня Перемоги – з відчуттям прекрасного: у Бердичеві проходить виставка вишитих картин кращих 11-ти майстринь міста. Усе – для ветеранів різних воєн, праці, ЗСУ. Спочатку навіть важко зрозуміти, що такі незвичайні картини не намальовані, а вишиті нитками.
Наближається 9 Травня. Відзначення 72-ої річниці Перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні розпочинається із уроків мужності і слави, що проходять нині у загальноосвітніх, позашкільних і закладах міста. Чимало заходів заплановано і у міських бібліотеках: майстер-класи «Голуб миру», «Червоний мак», уроки-примирення тощо. 5 травня об 11.00 біля пам’ятника робітникам шкірзаводу, що загинули в роки ІІ світової війни, традиційно відбудеться мітинг. 6 травня на площі Центральній планується «Зустріч ветеранів усіх поколінь»
Звуки музики, дивний живопис, мудра проза, вишукане переплетіння віршованих слів: що іще легко й непомітно здатне міняти свій стан – від жаркого полум’яного і до свіжого джерельного?.. Тож не дивно, що милуватися усім цим та пропускати все це крізь себе можна, здається, безкінечно… У Бердичеві є місце, в якому однаково комфортно почуваються будь-які стани, утворені людськими талантами – центральна міська бібліотека, і днями у стан любові й «на дороги правди» присутніх у ній занурював та переміщав Петро Носаль – бердичівлянин, поет, член обласної письменницької спілки та спілки журналістів, автор 9-ти поетичних збірок.
З нагоди Всеукраїнського Дня футболу та 20-річчя із часу створення ДЮСШ у п’ятницю великий зал МПК зібрав шанувальників футболу і учасників міських клубів та команд, ветеранів цього виду спорту і зовсім юних спортсменів, вболівальників і меценатів
Циклова комісія викладачів хорового диригування вже вдруге організовує у стінах Бердичівського педагогічного коледжу студентсько-учнівську науково-практичну конференцію «Хорове мистецтво України: історія та персоналії». Цього разу вітали учасників та гостей із різних куточків України.
Сьогодні, у Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, згадуєм той похмурий час 26 квітня 1986 року, відколи розпочалось нове літочислення для України і всього світу, вшановуєм Героїв, які ціною власного життя і здоров’я кинулись рятувати світ від біди. Адам Татарчук, ніби вчора, пригадує себе у числі тих 24-ох пожежних, які були першими… Сьогодні підполковник не може забути тих, із ким плече в плече…, кого немає вже поруч
Фонд «Онуфрієнко-діти» та його засновниця Наталя Онуфрієнко разом із Центром позашкільної освіти імені Разумкова у рамках відзначення Великодніх свят провели спільний благодійний захід «Діти-дітям». На концерт запросили глядачами більше 300 дітей та підопічних геріатричного пансіонату
Небесна канцелярія вчергове з прихильністю поставилася до Бердичева тоді, коли тому конче необхідні були суха й сонячна погода – у день Провідної Неділі. Гарна й світла традиція, що їй, Бог зна, скільки років: приходиш на кладовище до тих, хто живе у твоїй пам’яті щодня, до тих, про кого, можливо, ти занадто рідко згадуєш у метушливому й непростому повсякденні, до тих, із ким колись був «на ножах», аж нині приходиш до його могили, аби зізнатися йому й собі, наскільки все те було неправильним. Йдеш до тих, чий проміжок між датою народження і датою смерті такий невеликий – до нових українських Героїв, загиблих на сході країни...
Тепер уже точно відомо, куди подівалися суха погода і Сонце у добряче засипаній снігом Україні: вони переселилися до Бердичева. Хтось скаже, мовляв, воно і не дивно – весна все ж таки. Так, ця пора року завітала до міста, і завітала не просто весна, а Французька. Французи, треба відзначити, народ перебірливий не лише у моді та їжі – до цього року свою Весну вони довіряли приймати лише Києву, Запоріжжю, Львову, Одесі, Рівному та Харкову, і ось географію фестивалю розширили власною гостинністю й талантами Івано-Франківськ та Бердичів.
Світле й величне свято Христового Воскресіння відзначили у міському Палаці культури представники Євангельських церков Бердичева. Люди віншували Того, котрий своїм життям, смертю й Воскресінням дарував їм надію на прощення гріхів і на вічне життя. Пасха, переконані віряни, це день, що дарує віру у краще, і цього дня кожен має відчути, пропустити крізь себе і залишити у собі сенс того, на що пішов заради людства Ісус, і що, зрештою, він зробив для людства.
У другий день Пасхи у Парку ім. Шевченка раділи святу Великодня: славили Ісуса Христа, та дякували Господові за дарунок вічного спасіння. 18-й рік поспіль цього дня збираються воєдино прихожани Житомирського обласного управління Союзу вільних церков Євангельської віри України, аби молитвами, подячними піснями та віршами попросити Божого благословення й ласки, аби таким само миром, яким наповнене Його серце, Всевишній обдарував Україну та вселив у серце кожного на Землі. І, начебто далеко не вперше, єднаються вони усі разом на найвеличніше зі свят, та хіба можна звикнути до Христової жертви на Голгофі – смерті в ім’я вічного життя?
На календарі вже 14 квітня, а це означає, що Великдень уже не за горами й настала пора готувати великодні кошики. Ми дізналися, що потрібно нести до церкви і чи є якісь обмеження та заборони.
“Традиція освячувати великодні кошики існує вже не одне століття. І кошик, який ми несемо до церкви, і все, що в ньому лежить, є символом добробуту...
Пані Надії – 93 роки. Літаком з Гамбурга ця жінка прилетіла в Україну, щоб у рамках третього бердичівського кінофестивалю імені Фрідріха Горенштейна “Зоряне містечко” показати картини свого батька Георгія Косміаді. 22 травня виповниться 50 років з дня смерті художника. До життя на Волині чоловік працював помічником окружного архітектора Кремля. Під час Першої світової війни був призваний в армію. Після війни до Росії не повернувся: Жовтнева революція там забрала життя двох його братів-офіцерів. У Рівному художник понад 30 років викладав малювання у школах. Від радянської влади він змушений був тікати до Німеччини...
Настає найважливіший період у церковному році, що вимагає від людей особливої серйозності, зосередженості в їхньому шляху поруч з Ісусом Христом. Пліч-о-пліч з Господом віряни мають пройти від в’їзду до Єрусалима і до самої Голгофи, вчить Церква, до самого хреста, до самого гробу. Так само, як Ісуса, продовжує, людей можуть зраджувати, обпльовувати, обманювати, бити. А далі буде смерть. Смерть заради Воскресіння… Ось скільки символів таїть у собі Вербна Неділя, що до неї увійшли православні мешканці Бердичева.
У неділю на площі Йоана Павла ІІ у Бердичеві лунала «Осанна» Божому синові: з уквітчаним гіллям у руках прихожани римсько-католицької парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії воздавали славу своєму Єдиному Спасові. Там само розташувався віслюк, а на ньому Син Давидів, котрий мав прокласти символічний шлях до Єрусалима. Ще мить – і крок за кроком Ісус наближатиметься до страстей та, зрештою, до своєї хресної смерті. Червоні шати, в які вбраний священик, мають нагадувати усім головну причину страстей Господніх – нескінчену Божу любов.
Одноголосне «ТАК» отримав дует наших талановитих бердичівлян, вихованці студії «Різома» (тренер Вікторія Дмитрук) Ірина Завадська і Андрій Шевчук, від суддійської трійки на кастингу шоу «Україна має талант. Діти».
72-ий День Перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні відзначаємо сьогодні. Багато часу пройшло… Але і нині цей травневий день чи не для кожного є особливо хвилюючим, із присмаком сліз. Воно болем відгукується у серці, бо немає, либонь, жодної української сім’ї, якої не торкнулась би війна… Рідіють ряди старих фронтовиків… Із кожним роком до Вічного Вогню їх, на жаль, приходить все менше й менше. І все дорожчим і ціннішим є їх слово, порада, вітання! Почесний громадянин Бердичева, ветеран Павло Сухоставський, хоч роки беруть своє, за підтримки онуки Ольги, не міг не прийти на свято!
Наближається 9 Травня. Відзначення 72-ої річниці Перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні розпочинається із уроків мужності і слави, що проходять нині у загальноосвітніх, позашкільних і закладах міста. Чимало заходів заплановано і у міських бібліотеках: майстер-класи «Голуб миру», «Червоний мак», уроки-примирення тощо. 5 травня об 11.00 біля пам’ятника робітникам шкірзаводу, що загинули в роки ІІ світової війни, традиційно відбудеться мітинг. 6 травня на площі Центральній планується «Зустріч ветеранів усіх поколінь»
З нагоди Всеукраїнського Дня футболу та 20-річчя із часу створення ДЮСШ у п’ятницю великий зал МПК зібрав шанувальників футболу і учасників міських клубів та команд, ветеранів цього виду спорту і зовсім юних спортсменів, вболівальників і меценатів
Циклова комісія викладачів хорового диригування вже вдруге організовує у стінах Бердичівського педагогічного коледжу студентсько-учнівську науково-практичну конференцію «Хорове мистецтво України: історія та персоналії». Цього разу вітали учасників та гостей із різних куточків України.
Сьогодні, у Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, згадуєм той похмурий час 26 квітня 1986 року, відколи розпочалось нове літочислення для України і всього світу, вшановуєм Героїв, які ціною власного життя і здоров’я кинулись рятувати світ від біди. Адам Татарчук, ніби вчора, пригадує себе у числі тих 24-ох пожежних, які були першими… Сьогодні підполковник не може забути тих, із ким плече в плече…, кого немає вже поруч
Фонд «Онуфрієнко-діти» та його засновниця Наталя Онуфрієнко разом із Центром позашкільної освіти імені Разумкова у рамках відзначення Великодніх свят провели спільний благодійний захід «Діти-дітям». На концерт запросили глядачами більше 300 дітей та підопічних геріатричного пансіонату
Небесна канцелярія вчергове з прихильністю поставилася до Бердичева тоді, коли тому конче необхідні були суха й сонячна погода – у день Провідної Неділі. Гарна й світла традиція, що їй, Бог зна, скільки років: приходиш на кладовище до тих, хто живе у твоїй пам’яті щодня, до тих, про кого, можливо, ти занадто рідко згадуєш у метушливому й непростому повсякденні, до тих, із ким колись був «на ножах», аж нині приходиш до його могили, аби зізнатися йому й собі, наскільки все те було неправильним. Йдеш до тих, чий проміжок між датою народження і датою смерті такий невеликий – до нових українських Героїв, загиблих на сході країни...
Тепер уже точно відомо, куди подівалися суха погода і Сонце у добряче засипаній снігом Україні: вони переселилися до Бердичева. Хтось скаже, мовляв, воно і не дивно – весна все ж таки. Так, ця пора року завітала до міста, і завітала не просто весна, а Французька. Французи, треба відзначити, народ перебірливий не лише у моді та їжі – до цього року свою Весну вони довіряли приймати лише Києву, Запоріжжю, Львову, Одесі, Рівному та Харкову, і ось географію фестивалю розширили власною гостинністю й талантами Івано-Франківськ та Бердичів.
Світле й величне свято Христового Воскресіння відзначили у міському Палаці культури представники Євангельських церков Бердичева. Люди віншували Того, котрий своїм життям, смертю й Воскресінням дарував їм надію на прощення гріхів і на вічне життя. Пасха, переконані віряни, це день, що дарує віру у краще, і цього дня кожен має відчути, пропустити крізь себе і залишити у собі сенс того, на що пішов заради людства Ісус, і що, зрештою, він зробив для людства.
У другий день Пасхи у Парку ім. Шевченка раділи святу Великодня: славили Ісуса Христа, та дякували Господові за дарунок вічного спасіння. 18-й рік поспіль цього дня збираються воєдино прихожани Житомирського обласного управління Союзу вільних церков Євангельської віри України, аби молитвами, подячними піснями та віршами попросити Божого благословення й ласки, аби таким само миром, яким наповнене Його серце, Всевишній обдарував Україну та вселив у серце кожного на Землі. І, начебто далеко не вперше, єднаються вони усі разом на найвеличніше зі свят, та хіба можна звикнути до Христової жертви на Голгофі – смерті в ім’я вічного життя?
Настає найважливіший період у церковному році, що вимагає від людей особливої серйозності, зосередженості в їхньому шляху поруч з Ісусом Христом. Пліч-о-пліч з Господом віряни мають пройти від в’їзду до Єрусалима і до самої Голгофи, вчить Церква, до самого хреста, до самого гробу. Так само, як Ісуса, продовжує, людей можуть зраджувати, обпльовувати, обманювати, бити. А далі буде смерть. Смерть заради Воскресіння… Ось скільки символів таїть у собі Вербна Неділя, що до неї увійшли православні мешканці Бердичева.
