У рамках реалізації проекту Бердичівської міської громадської молодіжної організації “Молодь обирає життя” під назвою “Думай з нами. Думай як ми. Думай краще нас: превентивно-інформаційна кампанія серед випускників професійно-технічних навчальних закладів з питань запобігання торгівлі людьми” у нашому краї у вівторок було проведено прес-ланч для засобів масової інформації. Цей проект реалізовується бердичівлянами спільно із Житомирським обласним відділенням Всеукраїнського громадського центру “Волонтер”.
Поки увага всіх українців була прикута до київських подій на Євромайдані та навколо нього, жителі кількох сіл Бердичівського району мали свої політичні пристрасті. Адже, саме тут, в селах Андріяшівка та Райгородок (разом з Лемешами та Мартинівкою) на 15 грудня були призначені вибори сільських голів.
У кав’ярні «Карта Поляка», яка розташована у центральній частині нашого міста майже щотижня відбуваються концерт молодих бердичівських музичних виконавців. Черговий такий концерт відбувся 14 грудня. Саме цього дня у кав’ярні відбувся акустичний вечір, присвячений творчості українського рок-гурту "O.Torvald". Виконували пісні цього відомого гурту бердичівські музиканти Дмитро Боровський при участі Інгвара Маліцкого.
В п’ятницю, 13-го грудня, в 26-й Бердичівській артилерійській бригаді було проведено урочисте вручення особистої зброї та закріплення військової техніки за військовослужбовцями частини, - повідомляє "Восьмий корпус".
Силами техніки та працівників КП «Бердичівкомусервіс» на центральній площі міста тривають останні приготування до урочистого відкриття ялинкового комплексу, яке відбудеться у четвер, 19 грудня на День Святого Миколая. Комунальники продовжують прикрашати ялинковий гайок, що росте біля міськвиконкому, та навіть намагаються прибрати рештки льоду, посипаючи його піско-соляною сумішшю. Робиться це вочевидь для того, щоб до святкувань, які проходитимуть на центральній площі міста, крига розтанула і ні в кого з містян не зіпсувався настрій від падіння.
з нагоди 100-річчя з дня народження письменника Василя Семеновича Гроссмана (1905-1964) в місті Бердичеві на будинку по вулиці Шевченка, 14, де деякий час проживав письменник, встановлено меморіальну дошку. Меморіальна дошка виготовлена з граніту, напис на меморіальній дошці:
"В цьому будинку жив видатний письменник Василь Семенович Гроссман. 12.12.1905 – 15.09.1964". У присвятному написі є помилка: Василь Гроссман помер не 15, а 14 вересня. Детальніше...
2002 р. —
у Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта, 15, відкрито відділення АТ "Укрінбанк".
1968 р. —
своїм рішенням №696 виконком Бердичівської міської ради депутатів трудящих затвердив матеріали про впорядкування нумерації домоволодінь міста Бердичева та назв вулиць і провулків. Також цим рішенням ліквідовано деякі вулиці та провулки міста (наприклад, вул. Міжнародна, Шмідта, Некрасова, Артема та ін.), також змінено назви окремих вулиць: провулок КІМа перейменовано у вулицю Комсомольську, вулицю Радянську – на вулицю Завадського.
1908 р. —
(29 листопада за старим стилем) у Бердичів о 4 годині по обіду на поштовому поїзді приїхав Преосвященіший Павло Преображенський, єпископ Чигиринський. Він прибув для того, щоб узяти участь в церемонії освячення новозбудованої Миколаївської церкви (нині Свято-Миколаївський собор). Прямо з поїзду владика спершу направився до головного храму міста – Успенського собору.
1905 р. —
в Бердичеві в заможній єврейській родині народився Гроссман Василь Семенович (Йосиф Соломонович) (1905-1964) – відомий радянський письменник, журналіст та публіцист. В оповіданні "В місті Бердичеві" (1934), у нарисі "Вбивство євреїв у Бердичеві" (1944), в романах "Степан Кольчугін" (ч. 1-4, 1937-1940), "За правое дело" (1952) чимало сторінок присвячені Бердичеву, в якому пройшло його дитинство. Його твори видавалися 156 разів загальним тиражем близько 9 млн. примірників. Чимало з них перекладені англійською, французькою, німецькою, іспанською, польською та китайською мовами. Роман "Життя і доля" (1988 р.), з присвятою
"Моей матери Екатерине Савельевне Гроссман", побачив світ після смерті автора. У листі до матері від 1961 року Василь Гроссман писав:
"Когда я умру, ты будешь жить в книге, которую я посвятил тебе и судьба которой схожа с твоей судьбой". Детальніше...
1905 р. —
у місті розпочався дводенний робітничий страйк на знак солідарності з Грудневим збройним повстанням у Москві. Місцева організація соціал-демократів випустила спеціальну листівку-звернення "До всіх солдатів м. Бердичева", в якій закликала їх у дні вирішальної сутички з самодержавством не стріляти в робітників, а переходити на бік трудового народу. За вказівкою генерал-губернатора Сухомлінова місто та весь бердичівський повіт з цього дня переводиться на положення надзвичайної охорони. Повнота влади у місті та повіті переходить до начальника місцевого гарнізону полковника Швіндта.
1851 р. —
неподалік Білопільської застави на території загальноміського кладовища (нині це недіюче кладовище по вулиці Пушкіна, 105) на місці кам’яної каплиці, яку збудували у 1828 році, освячено новозбудовану кладовищенську церкву в ім'я Всіх Святих. Сама церква до нашого часу не збереглася, сьогодні на кладовищі можна побачити лише залишки стін та фундамент. Однак, як свідчать архівні документи, церква користувалася великою повагою серед міської еліти і вважалась доволі престижним місцем для фамільних погребінь.
Правда, в иностранном происхождении данного лифта (точнее двух) имеются небольшие сомнения, а вот почему в городе Бердичеве, где люди славятся своими золотыми руками, не нашлось специалиста должного уровня, что его нужно заказывать аж из Одессы – это для нас так и осталось загадкой. Может дело в гарантийном ремонте, может – в знаменитом на весь мир Одесском колорите. Проясняю ситуацию – речь идет о двух лифтах, что находятся в Торговом центре Оноре де Бальзака, и служат для подъема людей на третий и второй этаж, где находятся торговые бутики, салоны красоты и даже крупный торговый центр бытовой техники.
Жизнь в селе требует от людей постоянно находиться в работе, ведь их кормит преимущественно земля и хозяйство, которое они держат. Зачастую даже многие жители города Бердичева на старости лет стремятся покинуть городскую суету и переехать на постоянное место жительства в деревню. Именно так и сделала одна бердичевская семья после выхода на пенсию: 59-летний глава семейства бывший военнослужащий со своей женой имеющей пенсию по инвалидности пять лет назад переехали в село села Ступник Хмельницкого района. Но жить долго и счастливо им здесь, увы, было не суждено.
Однією із найбільших проблем Бердичева, як потенційно туристично-привабливого міста, є практична відсутність у ньому громадських туалетів. Адже не достатньо мати архітектурні пам6яки, щоб привабити туристів — для них треба створити ще і комфортні умови. І одним тільки будівництвом готелів та розгалуженою мережею розважальних закладів тут не обійтися: треба ще й мати місця для справляння природних потреб.
Сьогодні, 9 грудня, апеляційну скаргу Бердичівської міжрайонної прокуратури про зміну запобіжного заходу підозрюваному у скоєнні ДТП, що призвела до смерті 6-річної дитини, ухвалою апеляційного суду Житомирської області задоволено у повному обсязі. Підозрюваному змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою.
Чергова сесія Бердичівської міської ради минулої п’ятниці пройшла тихо і спокійно, хоча мала б вирувати від політичних пристрастей. Адже напередодні місцевий штаб національно спротиву, створений керівниками трьох опозиційних партій, прийняв рішення про проведення мітингу біля міськвиконкомом перед відкриттям сесії.
Чи пам’ятаєте ви, як дітьми, чекали на подарунок, який у чарівну ніч із 18 на 19 грудня, під вашу подушку покладе Святий Миколай. Як вранці, дивувалися, ну як же так: ніби й не спали, лише на хвилинку стулили оченята, а не побачили Чудотворця. Диво та й годі... Але ж скільки радощів від приємної знахідки! Адже, якби були неслухняними - не отримали б нічого окрім різочки, яку він обов’язково приносить вередливим діткам. А подарунок - свідчення того, що рік для дитини не минув дарма: малеча навчилася новому й стала справжнім помічником для своїх батьків. І, разом із тим, - це непоганий "стимул" на майбутнє.
6 грудня в автокатастрофі під Москвою загинув відомий Бердичівлянин, воїн-афганець, підполковник у відставці В’юшков Валерій Петрович.
На власному автомобілі він з товаришами їхав до Москви на зустріч з колишніми однополчанами.
Валерій Петрович брав активну участь в громадському житті міста та патріотичному вихованні молоді, являючись заступником голови міської організації ветеранів Афганістану.
Друзі, знайомі, воїни-афганці, висловлюють щире співчуття рідним та близьким загиблого та завжди пам’ятатимуть його.
Похорон відбудеться в середу, а прощання з героєм тоді ж з 11.00 до 13.00 в Будинку Офіцерів.
Провести вечір у дружньому колі, послухати пісень під гітару, посміятися із жартів акторів-початківців комедійного жанру і просто відпочити душею змогли усі, хто минулої суботи завітав до кав’ярні "Карта Поляка". Саме тут, за чашкою ароматної кави, творчу та ініціативну молодь нашого міста зібрали акустична музика і виступ резидентів "Камеді клабу по-бердичівськи".
На запитання щодо надійшли від платників податків, щодо законодавчих змін, які відбулися у застосуванні реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій відповідає в ефірі програми «Податки доступно та вичерпно» заступник начальника відділу інформаційних технологій та обліку платників Осадчук Сергій Михайлович.
у Бердичеві на розі вулиць Лілії Карастоянової та Фелікса Дзержинського на стіні будинку колишнього заводу безалкогольних напоїв встановлено меморіальну дошку пам'яті жертв політичних репресій 30-х років. Саме тут у ці лихолітні часи знаходилось приміщення, в якому розташовувалось місцеве відділення НКВС. Напис на дошці:
"Людино! Зупинись... Схили голову... На цьому місці в 1937-1938 рр. замучено, закатовано, розстріляно тоталітарним режимом сотні безневинних земляків. Вічна їм пам'ять!". Детальніше...
1977 р. —
в Бердичеві помер Григорій Миколайович Найдін (1917-1977) – Герой Радянського Союзу, що тривалий час проживав у нашому місті. Григорій Найдін – учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. У 1942 році він закінчив Челябінське танкове училище. Командир танку 5-ї танкової дивізії сержант Григорій Найдін у бою 25 червня 1941 року біля селища Рудишкес (Литва) відкрив вогонь по колоні танків противника, знищив і пошкодив близько 10-ти танків та декілька протитанкових гармат. За цей бій 3 червня 1944 року йому присвоєно звання Герой Радянського Союзу. Похований Григорій Миколайович Найдін у північно-західній частині міського кладовища. Детальніше...
1963 р. —
у Москві помер єврейський режисер, театральний діяч, педагог, перекладач, заслужений артист Узбецької РСР Ефраїм Барухович Лойтер (1889 – 1963), що народився у Бердичеві. Писав на ідиш. У 1919 році Ефраїм Лойтер стає одним з засновників та режисером єврейської театральної студії при київській Лізі єврейської культури, у Москві навчається режисурі у Є. Вахтангова і В. Мейєрхольда. У різні роки Ефраїм Лойтер працює головним режисером Державного єврейського театру (Харків), художнім керівником Одеського єврейського театру, викладає в Учбово-театральному комбінаті. Детальніше...
1924 р. —
у Бердичеві проходить перший окружний з’їзд вчителів Бердичівщини. Делегатів вітають юні піонери. Вони звертаються до вчителів з проханням допомогти в організації піонерських організацій у селах.
1921 р. —
управління народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів вирішило передати Перший радянський театр в оренду шляхом проведення конкурсу, який було призначено на цей день. Кожен, хто бажав прийняти участь в оголошеному конкурсі, повинен був попередньо подати свої умови в закритому конверті в канцелярію управління народної освіти на ім’я завідувача, в якого можна було дізнатись умови орендування.
1919 р. —
в селі Цілуйкове Білокуракинського району Луганської області у багатодітній селянській родині народився Сухоставський Павло Антонович (1919) – медик, учасник Великої Вітчизняної війни. Свій бойовий шлях лікаря Павло Антонович розпочав у парашутно-десантному батальйоні у складі 8-ї гвардійської дивізії. Воював на Південно-Західному, Воронезькому, Степовому, 2-у та 3-у Українських фронтах, у Румунії (травень 1944 року), Угорщині (грудень 1944 року), Австрії (квітень 1945 року), Німеччині (травень 1945 року). По закінченні війни Павло Сухоставський працює у Бердичеві спочатку лікарем, потім начальником медичної служби обласного госпіталю для інвалідів війни. Разом з професіоналами в білих халатах дарує колишнім фронтовикам полегшення, надію і віру у видужання. Загалом 35 років присвятив Павло Антонович наданню медичної допомоги тим, хто захищав Вітчизну. За багаторічну сумлінну працю в системі охорони здоров'я, велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №366 від 23.06.2010 р. Павлу Антоновичу Сухоставському присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...
29 квітня 2013 року набрав чинності “Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків, будівель і споруд сільськогосподарського призначення І і ІІ категорії складності, які побудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж”. Даний порядок було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19 березня 2013 року №95. Відповідно до документа, “будівельна амністія” продовжена на 2013 рік.