Багато хто з нас бачив у Бердичівському міському парку могилу з огорожею. Та мало хто знає, чому вона тут знаходиться. Ми навіть не здогадуємось, хто там похований і яке ця людина має велике значення в історії міста.
Річ у тім, що за історичними даними колись тут було старе єврейське кладовище, де ховали людей у три яруси упродовж 18 століття. Мова про євреїв, які жили у Бердичеві.
Днями у районі пішохідного мосту бердичівляни помітили на тонкій кризі річки Гнилоп’ять одинокого лебедя. Птах сидів не рухаючись. З висоти навіть здалось, що він примерз, бо трохи схилився на один бік і не міг дотягнутись до усіх крихт хліба, які йому кидали з мосту. По допомогу люди звернулись до рятувальників, пожежна частина яких знаходиться поряд. Оцінивши ситуацію, ті вирішили: спробують врятувати птаха. Взяли човна, стали потихеньку добиратись по кризі до лебедя. Інші рятувальники з мосту готувались накинути на нього ковдру. Лебідь, почувши шум човна позаду себе, став борсатись лапами у воді з усіх сил. Найімовірніше, сонце того дня розтопило лід і птаху вдалось відірватись від нього. Він вирвався зі своєї пастки і злетів у небо.
До 1 грудня він мав у Бердичеві свою вулицю, а відтепер старовинну двоповерхівку на ній прикрашатиме меморіальна дошка на його честь… Бердичівлян вкотре зібрала усіх разом постать Джозефа Конрада – всесвітньо відомого майстра слова, митця, про якого часто говорять: три могутні джерела утворили океан його таланту – незбагненна краса української землі, велич англійської мови та сила польського духу. Суцільною історією з географією вважають життя Юзефа Теодора Конрада Коженьовського у Бердичеві – у місті, звідки розпочався його життєвий маршрут. Син польського повстанця, матрос Франції, капітан флоту Британії, визнаний класик англійської літератури Джозеф Конрад увійшов до всесвітньої історії як той, художній стиль якого яскраво віддавав «присмаком» України.
