у Москві помер Іван Прокопович Олійник (1918-2002) – доктор економічних наук, професор, заслужений діяч наук РРФСР, що народився у селі Журбинці Бердичівського району. Іван Прокопович викладав політекономію в Москві в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, був науковим співробітником Інституту економіки АН СРСР. Науковий доробок вченого становить більше сотні наукових праць, в числі яких монографії, підручники, науково-популярні видання. За заповітом небіжчика рідні виконали його останню волю і поховали у Бердичеві на міському кладовищі. Детальніше...
1958 р.
цього дня вийшов перший номер багатотиражної газети "За технічний прогрес" – органу заводського партбюро, завкому профспілки, комітету комсомолу та дирекції бердичівського машинобудівного заводу "Прогрес". Тираж газети становив 1500 екземплярів. До появи цього друкованого органу на заводі вже виходили дві газети: "На штурм" та "Будівник". Багатотиражка "За технічний прогрес" продовжила кращі традиції своїх попередниць, повідомляла прогресівців про успіхи, викривала недоліки, була своєрідним літописом трудового і громадського колективу заводу. Редакторами газети в різні часи були такі відомі бердичівляни як Віктор Пузиренко, Микола Борисюк, В. Ягодін, Г. Готовчиць та інші. Останні роки газету очолює Марія Пахолевецька, газета виходить і донині.
в Бердичеві помер Жуков Георгій Миколайович (1918-2002) – учасник Великої Вітчизняної війни, що тривалий час проживав у нашому місті. Георгій Миколайович приймав активну участь у громадському житті Бердичева, став одним з засновників ветеранського руху. Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №270 від 25.04.2000 р. за особисту мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу Георгію Жукову було присвоєно звання "Почесний громадянин м. Бердичева". Похований Георгій Миколайович Жуков в Бердичеві на загальноміському кладовищі у військовому секторі. На могилі встановлено гранітну стелу з присвятним написом та портретом Почесного громадянина Бердичева.Детальніше...
1999 р.
рішенням виконкому міської Ради за особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, багаторічну сумлінну працю в органах влади міста, активну участь у громадсько-політичному житті Волощуку Володимиру Олександровичу (1939-1999) посмертно присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Володимир Волощук починав свій трудовий шлях слюсарем механоскладального цеху машинобудівного заводу "Прогрес". Пройшов від низових ланок до посади першого секретаря Бердичівського міському Компартії України та двічі (1985 та 1991 рр.) обирався головою Бердичівської міської ради народних депутатів. Та на якій би посаді не працював Володимир Олександрович, він завжди проявляв розумну ініціативу, наполегливість у досягненні поставленої цілі, уміння працювати з людьми. 17 лютого 1999 року він трагічно загинув і нагородження його званням Почесного громадянина стало посмертним вшануванням досягнень цієї неординарної людини. Детальніше...
1999 р.
при міському Будинку Піонерів (тепер це Центр позашкільної освіти ім. О. Разумкова) створено творчий колектив сучасного танцю "Шакті". Назва "Шакті" у перекладі із санскриту означає "сила, міць, енергія". У колективі, де займаються діти шкільного віку, захоплюються рок-н-ролом, опановують хіп-хоп, знаються на джазі, модерні, диско та чарльстоні. Вивчення різних стилів розвиває та вдосконалює дітей. З часом колектив отримав почесне звання "Зразковий", керівником від самого народження є хореограф Тетяна Захарчук.
у місті пройшли чергові вибори народних депутатів до Верховної Ради України, Житомирської обласної ради, Бердичівської міської ради та вибори Бердичівського міського голови. Народним депутатом України від виборчого округу №65 обрано підприємця Павла Жебрівського (на час виборів: президент ЗАТ "Фармація-2000" (м.Київ), голова спостережної ради ЗАТ "Бердичів-холод", голова правління ВАТ "Мар'янівський склозавод"), міським головою обрано Василя Мазура – першого заступника попереднього міського голови.
1999 р.
на зборах трудового колективу редакції міськрайонної газети "Земля Бердичівська" з участю представників співзасновників – голови районної ради Миколи Дупляка та секретаря міської ради Василя Толочко – обрано нового головного редактора газети. Ним став Володимира Тарасовича Кравченко, що працював до цього заступником голови райдержадміністрації. Попередній головний редактор газети Петро Вдовиченко у зв'язку з досягненням пенсійного віку пішов на заслужений відпочинок.
1923 р.
в Бердичеві в родині дрібного підприємця народився Бух Арон Фроімович (1923-2006) – художник, член Спілки художників СРСР. Потяг до малювання у Арона з'явився рано. В півтора роки від народження він вперше взяв у руки олівець, а в три роки його не можна було відірвати від цього заняття. Арон відвідував художню студію ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада професійних союзів), де навчався у майстра Костянтина Юона. У 1947 році закінчив Московське обласне художнє училище "Пам'яті 1905 р.". З 1948 року Арон Фроімович приймає участь в московських, республіканських і всесоюзних художніх виставках. З 1959 року – член Союзу художників СРСР. Арон Бух виробив свою, власну манеру створення картин. Він вважав себе неповторним, унікальним явищем, і з огляду на його твори – цілком справедливо. Помер Арон Бух 21 лютого 2006 року на 83-у році життя. Похований у Москві. Детальніше...
виконком Бердичівської міської ради приймає рішенням №180, яким міському Палацу культури присвоєно ім'я Олексія Андрійовича Шабельника (1926-2008) – колишнього директора машинобудівного заводу "Прогрес", Почесного громадянина міста Бердичева. Саме Олексій Шабельник заклав у 1977 році перший камінь у будівництво цього палацу – тоді ще Будинку культури заводу "Прогрес", будівництво якого завершили у 1986 році та згодом передали у комунальну власність міста.
2002 р. —
на Жовтневій площі Бердичева навпроти будинку міськвиконкому творчо-мистецький центр "Україна" провів свято дитинства, молоді, преси та музики. Під час свята пройшли відбіркові конкурси красунь на фестиваль "Таврійські ігри-2002" та "Королева Житомирщини". Наприкінці свята перед бердичівлянами виступила популярна російська співачка Тетяна Буланова.
2000 р. —
у Бердичеві відкрито ще один храм Господній Української православної церкви Київського патріархату. Цього дня в одному з приміщень багатоквартирного житлового будинку по провулку Котляревського, 12 (поруч зі школою №17) почала діяти церква святої ікони Матері Божої Бердичівської. Під час першого Богослужіння, яке очолив Преосвященнійший Ізяслав, єпископ Житоморський і Овруцький, відбулося освячення храму та відслужена Божественна літургія. Співслужили владиці декан Бердичівського округу ієрей Юрій Іванчик, настоятель щойно відкритого храму ієрей Микола Семенюк та ієрей Віктор Софілканич.
1919 р. —
1-й і 3-й полки Січових стрільців за підтримки січовострілецького кінного дивізіону та артилерії Січових стрільців атакували Бердичів, яким володіють більшовицькі війська. О 10 годині січовики зайшли в село Велику П'ятигірку і проводили наступ на Бердичів, але більшовики, засівши на Лисій горі відбили їх першу атаку. Лише після застосування артилерії стрільці змогли оволодіти Лисою горою. Проте на залізничній станції у місті висадився Таращанський полк і січовики змушені були відступити через Жидівці (сучасне село Радянське) на Озадівку. Одночасно із 1-м полком, який вів бої за Лису гору, 3-й полк вів тяжкі бої під Радзивилівкою (тепер Підгороднє), згодом у передмісті Бердичева, але зазнає поразки і відступає на село Голодьки (тепер Мирославка).
до Бердичева, у якому розташовувався штаб Південно-Західного фронту Російської армії, прибув генерал Олексій Олексійович Брусилов, що 17 березня 1916 року був призначений головнокомандуючим фронтом. Тут у штабі фронту він приступає до планування військової наступальної операції на німецькі та австро-угорські війська, яка пройде у травні-липні цього ж року та стане відомою згодом як Брусиловський прорив (цікаво, що сучасники знали цю битву як "Луцький прорив", що відповідало історичній військовій традиції: битви отримували назву у відповідності до назви місцевості, де вони відбувались).
1765 р. —
цього дня, в день пам'яті сорок святих мучеників севастійських, щорічно в Бердичеві під час Великого посту розпочинався Похвальний ярмарок. Він тривав три тижні. Але з 1856 року ярмарок був переведений з Бердичева до Києва.
рішенням Бердичівської міської ради №190 загальноосвітній школі №6, що розташована на околиці міста, присвоєно ім'я Івана Васильовича Житниченка (1890-1937) – вихованця місцевої гімназії, учасника Першої світової війни, що народився та проживав поряд з цією школою. Детальніше...
у Києві після тяжкої хвороби помер Анатолій Кирилович Пузач (1941-2006). Анатолій Кирилович народився 1941 року в Саратовській області під час евакуації, тривалий час проживав у Бердичеві, тут розпочав спортивну кар’єру. Заслужений майстер спорту, Заслужений тренер України. Саме Анатолій Кирилович привів рідне київське "Динамо" до тринадцятого (останнього) "золота" чемпіонату СРСР. Похований Анатолій Кирилович Пузач на Лісовому цвинтарі у Києві. Детальніше...
В суботу у виставковій залі Музею історії міста Бердичева відбулось відкриття пересувної виставки польського фотохудожника Чеслава Чаплинського (Czesław Czapliński) під назвою "Слідами Шопена у Варшаві і в Мазовії".
в селі Райгородок Бердичівського району народився Віктор Дмитрович Коржук (1945-2004) – фотожурналіст, завідувач відділом газети "Земля Бердичівська" (до листопада 1992 року – "Радянський шлях"), член Національної спілки журналістів України, Заслужений журналіст України. В редакції газети Віктор Коржук працював з 1970 року. Опублікував понад 20 тисяч фоторобіт у різних виданнях масової інформації. Він є автором збірок художніх оповідань з життя Бердичева 1960-1980-х років "Рассказы по-Бердичевски" і "Рассказы по-Бердичевски-2". Детальніше...
1932 р. —
у Києві в сім'ї професора-економіста народився Фрідріх Наумович Горенштейн (1932-2002) – російський письменник-сценарист, що тривалий час проживав у Бердичеві. Фрідріх Горенштейн написав сімнадцять кіносценаріїв, п’ять з яких були екранізовані. Серед них "Солярис" (режисер А. Тарковський) та "Раба любви" (режисер М. Михалков). У п’єсі Горенштейна "Бердичів" показано життя одного бердичівського двору з 1945-го по 1975-й рік, вона увібрала в себе особливу мову – російську мову радянських євреїв, вихідців з невеликих містечок. Детальніше...
1787 р. —
в Бердичеві у палаці Радзивіллів вдруге побував польський король Станіслав II Август Понятовський. Це сталось під час подорожі короля Україною, коли він їхав на зустріч з імператрицею Катериною Великою до Канева. Сама будівля палацу не збереглася, на її місці нині знаходиться будинок бердичівської міської Ради та виконавчий комітет.
Незвичайних відвідувачів днями приймав Музей історії Бердичева. Туди завітали близько 50-ти працівників міської лікарні, які не просто оглянули діючу виставку художників, не просто оцінили чиїсь таланти, а й продемонстрували власні.
Дуже часто в Україні чути про батьків, яких позбавляють батьківських прав, та дітей, які набувають статус дитини-сироти. Бердичів не виняток у цьому питанні. За інформацією міського управління у справах сім’ї, молоді...
Указом Президента України №164/2009 Олені Володимирівні Петрівській, директору Бердичівського міського Палацу культури імені О.А. Шабельника, за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".
1775 р. —
в правлінні київських метрополитів "урядово" затверджені землі, які Матвій Радзивілл, власник Бердичева, додатково надає бердичівській Миколаївській церкві. Зокрема, до земель, наданих його матір'ю княгинею Варварою Радзивілл, він "сверх того еще добавил от себя пахотных земель во 2-й смене до 30 дней". Так Миколаївська церква на наступні півстоліття стає для власників Бердичева – Радзивилів – їх родовим храмом, про який вони мали особливе "владельческое попечение".
у Бердичеві виходить перший номер
газети "Марусіа Укрпост" (з 2007 року носить назву "Бердичів Діловий").
Одночасно виходить перший номер газети "Ми, молодь", яка позиціонує себе
як газета прогресивної молоді міста Бердичева та Бердичівського району.
Засновником обох видань є ДП "САВА" РК "Марусіа Беверіджис", редактор
Валерій Шелепа.
1948 р. —
в селі Вільшанка Чуднівського
району Житомирської області в родині художника Олександра Яцюка
народилася Ольга Олександрівна Дзюрбей (Яцюк) – художник,
мистецтвознавець. Ольга Олександрівна сповідує цікавий художній напрям –
авангардизм. На переконання художниці, живописна природа надихає на
сприйняття прекрасного, вчить сприймати барви життя, використовувати їх
для майбутніх полотен. Впродовж 1997-2009 рр. її персональні виставки
проходять у Бердичеві, Житомирі, за кордоном. У 2007 році Ользі Дзюрбей
за здобутки у творчості отримала звання "Майстер народної творчості".
Детальніше...
1883 р. —
у Бердичеві в заможній єврейській
родині народився Теофіл Борисович Фраєрман (1883-1957) – український
живописець, маляр-імпресіоніст. Мистецьку освіту Теофіл Фраєрман здобув в
академіях мистецтв у Мюнхені (1903) та Парижі (1905). З 1920 року
викладач, з 1935 року – професор Одеського художнього училища. Твори
художника зберігаються у провідних музеях України і колишніх країн СНД.
Серед учнів Теофіла Борисовича такі відомі художники як Є. Кибрик, С.
Отрощенко, О. Постель. Професор О. Федорчук відзначав, що мистецький
світ Теофіла Фраєрмана "перейнятий мелодикою барв по вінця, напрочуд
емоційний, ліричний, чистий у пошуках істинного". Помер Теофіл Фраєрман 7
січня 1957 року в Одесі.
Детальніше...
в Бердичеві утворилася конфесія Української Православної Церкви Київського Патріархату. Цього дня в одній з кімнат Будинку культури цукрорафінадного заводу єпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав зі священиками Житомирського Свято-Михайлівського собору здійснили освячення Преображенського храму УПЦ КП. Під час першого богослужіння, на яке зібралося чимало мешканців міста переважно похилого віку, бажаючі мали змогу сповідатися та причаститися. Цей храм став першим у місті храмом УПЦ Київського патріархату. Детальніше...
1904 р. —
поліції вдалося виявити друкарню соціал-демократичної групи, що діяла у місті. Було забрано понад два пуди шрифту, близько 2000 примірників різних видань, у т.ч. "Главнейшие резолюции, принятые II съездом РСДРП".
Несмотря на то, что город Бердичев сам по себе довольно красивый, здесь
еще есть масса проблем, требующих немедленного решения – это и плохое
качество отдельно взятых дорог, и обилие мусора на тротуарах и проезжей
части, и неприглядный вид старых зданий, и недостаточная освещенность
улиц в темное время суток.
В селі Петрецово Калязінського
повіту Тверської губернії (нині – Калязінський район Тверської області) в
родині селянина-бідняка народився Жуков Георгій Миколайович (1918-2002)
– учасник Великої Вітчизняної війни, який тривалий час проживав у місті
Бердичеві. Георгій Миколайович приймав активну участь у громадському
житті міста, став одним з засновників ветеранського руху в Бердичеві.
Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №270 від 25
квітня 2000 року за особисту мужність і героїзм, проявлені при
звільненні міста Бердичева, трудовий внесок у відбудову зруйнованого
війною господарства, велику військово-патріотичну роботу Георгію
Миколайовичу Жукову було присвоєно звання "Почесний громадянин міста
Бердичева". Помер Георгій Жуков 2 квітня 2002 року, похований в
Бердичеві на загальноміському кладовищі.
Детальніше...
1911 р. —
згідно з наказом царського
прем’єр-міністра Петра Столипіна у Бердичеві, як і по всій країні,
створюється земська управа, яка як орган місцевого врядування взяла на
своє повне утримання дільничний ветеринарний персонал, його роз'їзди в
межах повіту та лікування тварин, які перебували у власності населення.
1850 р. —
о 7-й годині ранку в
римсько-католицькому костьолі св. Варвари видатний французький
письменник Оноре де Бальзак (1799-1850) взяв шлюб з 46-річною Евеліною
Ганською (1801-1882), поміщицею із с. Верхівні (нині Ружинський район),
яка походила з древнього войовничого польського роду, володіла великими
статками та маєтком. На вінчанні були присутні за свідків дочка Евеліни —
Анна та київський губернський маршал дворянства Густав Олізар. Також
був присутній чоловік Анни граф Жорж Мнішек. Вінчав пару Житомирський
прелат Олицької колегіати Віктор Ожаровський, надісланий
Луцько-Житомирським єпископом, та канонік Йосип Білобоцький. Після
церемонії Бальзак заявив Евеліні:
"Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! ... У твоїй особі я підкорив Росію". Книга із записом реєстрації шлюбу нині зберігається у Державному архіві Житомирської області.
13 число стало для нашого міста нещасливим: цього дня біля 15.30 годині в одній з квартир другого поверху будинку по вулиці МЮДа, 5, стався вибух побутового газу. Жителі сусідніх квартир викликали пожежників та швидку допомогу, але як показали наступні події, принаймні для однієї мешканки будинку допомога вже не потрібна була – вона загинула. Того ж дня жителів п’яти квартир, що зазнали значних пошкоджень, відселили. Через два дні Бердичів відвідав перший заступник міністра з питань житлово-комунального господарства Олександр Мазурчак. Мета візиту — визначення подальшої долі мешканців будинку по вулиці МЮДа. Детальніше...
1986 р. —
рішенням виконкому міської Ради за активну участь в громадсько-політичному житті міста директору машинобудівного заводу "Прогрес" Олексію Андрійовичу Шабельнику (1926-2008) присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Шістнадцять років відпрацював Олексій Шабельник на посаді директора. Саме за його правління заводом споруджено велику кількість об’єктів не тільки промислового, але й соціального призначення: житлові будинки для працівників, дитячі садки, новий корпус 10-ї школи та 4-го ПТУ, спортивний зал, профілакторій у Кустині та інші. Нині ім'я Олексія Шабельника носить міський Палац культури (колишній Палац культури заводу "Прогрес", перший камінь якого заклав саме Олексій Андрійович). Детальніше...
1761 р. —
при кляшторі Босих Кармелітів засновано братство Доброї Смерті. Всього при кляшторі діяли різні братства: Святої Трійці, Святого Скапулярію, Доброї Смерті, св. Яна Непомуцена, св. Тадея Апостола, св. Теклі.
місто у рамках передвиборної агітаційної кампанії до Верховної Ради України відвідав лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко (згодом Президент України у 2005-2010 рр.). Зустріч з громадськістю міста відбулась у приміщенні міського Палацу культури.
виконавчий комітет Бердичівської міської ради приймає рішення №96 про закриття середньої школи №9, що розміщена у будинку по вулиці Свердлова, 26/2. Будинок, у якому розміщувалась школа, був збудований на початку століття і за час своєї експлуатації прийшов у непридатність, основін будівельні конструкції загрожують обрушенням. Через деякий час, а саме 1 квітня 1996 року навчання в школі №9 припинилось назавжди. А сам будинок знесли у серпні 1997 року і на його місці збудували автозаправну станцію.
Незвичайних відвідувачів днями приймав Музей історії Бердичева. Туди завітали близько 50-ти працівників міської лікарні, які не просто оглянули діючу виставку художників, не просто оцінили чиїсь таланти, а й продемонстрували власні. 
Дуже часто в Україні чути про батьків, яких позбавляють батьківських прав, та дітей, які набувають статус дитини-сироти. Бердичів не виняток у цьому питанні. За інформацією міського управління у справах сім’ї, молоді...
