Усі ми розуміємо, що літнім людям із сіл Бердичівського району, часто доводиться приїздити в місто для вирішення своїх особистих справ. Купити необхідні продукти харчування та інші речі, бо не все необхідне можна отримати з домашніх господарств і, до того ж, прилавки сільських магазинів не рясніють величезним асортиментом товарів. Мабуть, обов’язковим для багатьох є похід в аптеку, адже з роками, як це не прикро, у людей з'являється більше різних захворювань. Крім того, селяни приїжджають до міста часто з тією метою, щоб підзаробити, щось продати, адже жити на одну пенсію досить важко.
Указом Президента України Леоніда Кучми уродженця Бердичева Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) призначено Першим помічником та керівником групи помічників і референтів Президента України. Перед тим Олександр Разумков доклав неабияких зусиль для перемоги Леоніда Кучми у передвиборному марафоні. Та вже через рік праці Першим помічником – у грудні 1995 – Олександр Разумков публічно виказує свою незгоду зі стилем роботи та системою інформування глави держави, які були встановлені в Адміністрації Президента, і за власним бажанням пішов з займаної посади. Детальніше...
1923 р. —
у Бердичеві відкрилася літографія. Літографія – техніка гравюри, коли фарба під тиском переноситься з плоскої друкарської форми на папір. При застосуванні літографії на кам'яній або металевій пластині створюється візерунок за допомогою олії, смальцю або гуміарабіка. Жирні місця не змочуються фарбою і стають тлом. В Бердичеві літографія використовується для друку текстів і зображень на папері або іншому матеріалі.
1831 р. —
в Свято-Миколаївській церкві Бердичева відбулась цікава подія: заможна єврейська родина Рубінштейнів на чолі з купцем другої гільдії Григорієм Романовичем прийняла православ’я. Після цього акту на родину Рубінштейнів перестали розповсюджуватись закони смуги осілості, і незабаром Рубінштейни оселились у Москві (1832), де батько відкрив невелику фабрику. Григорій Романович Рубінштейн був родом з Бердичева, замолоду займався орендою землі в Бессарабській області. Його дружина Калерія Христофорівна (уроджена Левенштейн) — музикант, походила з прусської Сілезії. Разом зі своїми братом та сестрою цього дня був охрещений і маленький дворічний Антон Рубінштейн (1829-1894) – в майбутньому всесвітньовідомий піаніст, диригент, композитор, музичний педагог, засновник першої російської консерваторії в Петербурзі.
Любимые всеми нами депутаты Верховной Рады, несмотря на то, что многие из них в этом году навсегда распрощаются с теплым креслом народных избранников, проявляют недюжинную работоспособность. К несчастью почти каждый зарегистрированный ними законопроект не приносит простым людям ничего, кроме головной боли и новых проблем. Теперь нардепы взялись на улучшение жизни владельцев собак, разработав проект закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования вопроса обращения с собаками потенциально опасных пород», обязав их платить налог за своего четвероногого питомца, и официально зарегистрировать его.
В последнее время все чаще в городе Бердичеве происходит столкновение транспортных средств на перекрестках, при этом, как правило, перекрестки все те же, где и раньше происходили аварийные ситуации. Одним из таких печально известных мест является перекресток улиц Ленина и Куйбышева, где недавно в очередной раз не поделили между собой дорогу таксист и водитель «шестерки». Результатом столкновения стали разбитые автомобили и травмированная пассажирка «Жигулей» - водители отделались только легким испугом
На прошедших выходных в большинстве сел и городов избирательного округа с центром в Бердичеве появились скандальные листовки подписанные Комитетом возмущенных избирателей. По самым скромным подсчетам тираж листовок составил более 20 тысяч экземпляров, что приводит у мысли о том, что неизвестный комитет избирателей не только возмущен, но и не бедствует.
Пасічники Бердичівського району продовжують з’ясовувати, хто винен у масовій загибелі їхніх бджіл. Місяць тому у майже двох десятках навколишніх сіл стали раптово вимирати медоносні комахи. Загалом згинуло близько 4-х тисяч бджолосімей.
Стосунки між батьками та дітьми, братами та сестрами – вічна тема для роздумів як у літературі, так і в реальному житті. У когось у сім'ї вони дружні, теплі та по-справжньому родинні, в інших же – увінчані сімейними конфліктами та побутовими чварами, які заважають спокійно жити та розривають родинні узи. Але, мабуть, на багато страшнішим за постійні суперечки між родичами є їх повна байдужість один до одного, а особливо тоді, коли одна зі сторін напрочуд сильно потребує уваги та турботливого ставлення до себе. Ось на такі, не зовсім філософські, але життєві роздуми підштовхнув лист, який нещодавно надійшов на електронну адресу редакції.
На Житомирщині розпочалась акція Об’єднаної опозиції «Україна проти Януковича», у ході якої ставиться мета домогтися відставки президента.
Акція спрямована на те, щоб зупинити антинародний, антиукраїнський наступ та усунути Януковича від влади, позбавивши його повноважень. Акція «Україна проти Януковича» є загальноукраїнською, її підтримали всі обласні і районні центри України.
Після публікації своїх подорожніх нотаток минулих років, доводилось вислуховувати чимало коментарів як позитивних, так і негативних, але в будь-якому разі небайдужих. Тому, повернувшись з короткочасної відпустки, вирішив продовжити цю тему.
Основний принцип нашого менталітету, на жаль, звучить саме, як «моя хата скраю». Цим ми відкидаємо усе «зайве» і створюємо собі проблеми своєю байдужістю. Відкинути власну байдужість бердичівлян закликають залізничники.
у селі Велика П’ятигірка Бердичівського району померла Михайлюк Олександра Тимофіївна (1916-1989). Трудову діяльність Олександра Михайлюк розпочала у 16-річному віці у місцевому колгоспі "Маяк". З 1947 року перейшла на молочнотоварну ферму, першою почала застосовувати в роботі доїльні апарати. У 1970 році Олександра Тимофіївна досягла п'ятитисячного надою молока і здобула першість в обласному змаганні доярок. За виробничі успіхи протягом 1965-1970 рр. цього ж року їй було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці та нагороджено орденом Леніна. Похована Олександра Тимофіївна Михайлюк у селі Велика П'ятигірка на західній околиці села, у південно-східній частині сільського кладовища. Детальніше...
1969 р. —
у Бердичеві відкрився універмаг "Ювілейний", що розмістився на місці колишнього скверу по вулиці Карла Лібкнехта (навпроти Свято-Миколаївської церкви). У новому універсальному магазині, збудованому за київським проектом, організовано 29 відділів, в яких можна купити все – від ґудзика до святкового костюму. Всього в новому універмазі працює біля 200 чоловік обслуговуючого персоналу. До речі, свою назву – "Ювілейний" – універмаг отримав у відповідності до рішення союзного уряду про будівництво ювілейних універмагів у містах країни на честь 50-и річчя утворення Радянського Союзу.
1944 р. —
на аеродромі, що розташований поряд з селом Радянське (до 1934 року носило назву Жидівці), особовому складу 339-го авіаційного бомбардувального полку дальньої дії вручено Бойовий прапор та Грамоту Президії Верховної Ради СРСР. Цей день став днем народження полку, який у подальшому громив ворога в інтересах 2-го і 4-го Українських і 1-го Білоруського фронтів, здійснивши 226 бойових вильотів та скинувши 3447 бомб загальною вагою 250 тис. кг. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 червня 1945 року за бойові дії по забезпеченню наступальних операцій, успішні бомбові удари по важливим пунктам і комунікаціям ворога і проявлені при цьому особовим складом полку героїзм, самопожертва і висока бойова виучка, полк був нагороджений орденом Суворова III ступеня. Бойові втрати полку склали 7 екіпажів. По закінченні Великої Вітчизняної війни полк дислокувався у Польщі.
1938 р. —
у Бердичеві розпочався спеціалізований ярмарок з продажу худоби та птиці. А в групах міської протиповітряної і хімічної оборони міста пройшли перші практичні заняття на відкритій місцевості.
1921 р. —
наказом по політосвіті згідно з інструкціями всі бібліотеки міста Бердичева повинні бути зареєстровані в політбібсекції. Тому оголошено реєстрацію всіх бібліотек, в тому числі приватних. Під час реєстрації бібліотеки повинні були представити списки наявних у них книжок. При невиконанні цього наказу мешканці міста, які мали бібліотеки, притягалися до суворої відповідальності.
1862 р. —
генерал Ордену кармелітів видає в Римі наказ про передачу бердичівського кармелітанського монастиря під адміністративну владу Луцько-житомирського єпископа Каспера Боровського. Єпископ Каспер Боровський мав добрі відносини з російською владою. Мав навіть у них довіру, доводом чого було ряд відзначень і факт, що на з'їзд єпископів в Римі 1862 року з нагоди канонізації японських мучеників лише йому дозволили виїхати з терену Росії. Ці відносини, однак, не врятували його від гострих конфліктів з російською владою в період спроби русифікації католицьких богослужінь: єпископ Каспер Боровський енергійно протистояв спробам впровадження російської мови до богослужінь, не прийняв "требників" російською мовою. Тому, що не піддався вмовлянням і погрозам, в 1869 був вивезений до Пермі. Його звільнили із заслання лише через тринадцять років – у 1882, але без можливості повернутися до своєї дієцезії.
О пів на одинадцяту вщент заповнена площа перед Кляштором Босих кармелітів, затамувавши подих та відкривши серця, зустрічала національну святиню, помолитися якій люди йшли за багато-багато кілометрів – Ікону Матері Божої Бердичівської. У 2012-му весь католицький світ відзначив 256-ту річницю її коронації. Понад 20 років священики і парафіяни чекали на день, коли образ Пресвятої Діви Марії посяде своє належне місце у Верхньому храмі Санктуарію і ось цей момент настав: 9-го червня Верхній храм був відкритий. За диво повернення Марії до нього закликав подякувати Всевишньому настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії отець Бенедикт Крок. Багатьох серед тих, хто виношував цю ідею і боровся за неї, вже немає у живих, та вони заслуговують на вічну шану і вдячність. Їхні молитви та молитви багатьох тих, хто нині знаходився на площі, дійшли до Ісусового серця.
Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою.
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos».
в Бердичеві на установчих зборах створена Бердичівська міськрайонна громадська організація "Добра справа" (БМРГО "Добра справа"). Головою нової організації обрано Балюка Юрія Васильовича. "Добра справа" своєю місією встановила розробку та впровадження проектів у галузі освіти, культури, екології, права, молодіжної політики, туризму та спорту, соціального захисту та міжнародних стосунків.
1974 р. —
в Одесі помер Яків Самойлович Файнтух (1892-1974) – український композитор, член Спілки композиторів СРСР, який народився та тривалий час проживав у Бердичеві. Яків Файнтух працював композитором Узбецького та Російського театрів в Самарканді, був головою Відділення Союзу композиторів УзРСР. В буремні 30-ті роки – ініціатор нових форм проведення тематичних декад та фестивалів. Його "Сюїта" (1927) – взірець вироблення українського національного стилю в квартетній музиці, що спирається на фольклор – й сьогодні присутня в репертуарі сучасних виконавців. Детальніше...
1927 р. —
бердичівський пивзавод, що до Жовтневої революції 1917 року належав чеському підприємцю Станіславу Чепу, на два роки бере в оренду Давид Козловський. В акті передачі відзначалося, що на серпень 1927 року завод мав лагерних діжок місткістю 2600 відер, бродильних чанів на 750 відер. Цікаво, що місткість лагерного посуду в довоєнний час (до 1914 року) була значно більшою та становила 8000 відер.
1919 р. —
начальником Бердичівського гарнізону Антонюком оголошується наказ, яким він зобов’язує всі установи та громадян міста зареєструвати легкові та вантажні машини, мотоциклети та велосипеди у батальйоні зв'язку, що діє при дивізії на Лисій Горі. У разі невиконання цього наказу винні будуть покарані двома місяцями тюрми, або штрафом у розмірі до 3000 рублів. Цим же наказом дозволяється їздити по місту на автомашинах зі швидкістю не більше 15 верст на годину (16 кілометрів за годину).
Сегодня в Киеве на 71-м году жизни после продолжительной болезни умер Герой Украины, актер театра и кино, директор Национального академического драматического театра им. Ивана Франко Богдан Сильвестрович Ступка.
У підвалі п’ятиповерхівки, що на Свердлова, 12, ведеться незаконне будівництво. У цьому твердо впевнені мешканці цього будинку. Люди б’ють на сполох: на їхніх очах розвалюють фундамент з несучою стіною. У підвалі хочуть облаштувати магазин. Блага, на перший погляд, ціль, погрожує руйнацією будинку, якому вже чи не за 60, скаржаться городяни.
Десятки людей – членів інвалідських організацій Бердичева – завжди з радістю зустрічають у себе в гостях цю людину. Благодійник Петро Залізний, здається, не прощається зі своєю автівкою, на якій містом та районом розвозить допомогу людям. Вона завжди різна ця допомога: коли вдається, президент благодійної організації «Відкрите серце» відвантажує ліки, без яких людям із особливими потребами дуже важко обійтися у повсякденному житті. Ну а буває, що подарунки від Петра Залізного мають у прямому сенсі солодкий присмак. Такий, як ось цього разу, коли він розвозив шістьма місцевими інвалідськими організаціями коробки з цукерками.
Усі ми розуміємо, що літнім людям із сіл Бердичівського району, часто доводиться приїздити в місто для вирішення своїх особистих справ. Купити необхідні продукти харчування та інші речі, бо не все необхідне можна отримати з домашніх господарств і, до того ж, прилавки сільських магазинів не рясніють величезним асортиментом товарів. Мабуть, обов’язковим для багатьох є похід в аптеку, адже з роками, як це не прикро, у людей з'являється більше різних захворювань. Крім того, селяни приїжджають до міста часто з тією метою, щоб підзаробити, щось продати, адже жити на одну пенсію досить важко.
Пасічники Бердичівського району продовжують з’ясовувати, хто винен у масовій загибелі їхніх бджіл. Місяць тому у майже двох десятках навколишніх сіл стали раптово вимирати медоносні комахи. Загалом згинуло близько 4-х тисяч бджолосімей. 
Стосунки між батьками та дітьми, братами та сестрами – вічна тема для роздумів як у літературі, так і в реальному житті. У когось у сім'ї вони дружні, теплі та по-справжньому родинні, в інших же – увінчані сімейними конфліктами та побутовими чварами, які заважають спокійно жити та розривають родинні узи. Але, мабуть, на багато страшнішим за постійні суперечки між родичами є їх повна байдужість один до одного, а особливо тоді, коли одна зі сторін напрочуд сильно потребує уваги та турботливого ставлення до себе. Ось на такі, не зовсім філософські, але життєві роздуми підштовхнув лист, який нещодавно надійшов на електронну адресу редакції.
На Житомирщині розпочалась акція Об’єднаної опозиції «Україна проти Януковича», у ході якої ставиться мета домогтися відставки президента.
Після публікації своїх подорожніх нотаток минулих років, доводилось вислуховувати чимало коментарів як позитивних, так і негативних, але в будь-якому разі небайдужих. Тому, повернувшись з короткочасної відпустки, вирішив продовжити цю тему.
Основний принцип нашого менталітету, на жаль, звучить саме, як «моя хата скраю». Цим ми відкидаємо усе «зайве» і створюємо собі проблеми своєю байдужістю. Відкинути власну байдужість бердичівлян закликають залізничники.
О пів на одинадцяту вщент заповнена площа перед Кляштором Босих кармелітів, затамувавши подих та відкривши серця, зустрічала національну святиню, помолитися якій люди йшли за багато-багато кілометрів – Ікону Матері Божої Бердичівської. У 2012-му весь католицький світ відзначив 256-ту річницю її коронації. Понад 20 років священики і парафіяни чекали на день, коли образ Пресвятої Діви Марії посяде своє належне місце у Верхньому храмі Санктуарію і ось цей момент настав: 9-го червня Верхній храм був відкритий. За диво повернення Марії до нього закликав подякувати Всевишньому настоятель парафії Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії отець Бенедикт Крок. Багатьох серед тих, хто виношував цю ідею і боровся за неї, вже немає у живих, та вони заслуговують на вічну шану і вдячність. Їхні молитви та молитви багатьох тих, хто нині знаходився на площі, дійшли до Ісусового серця.
Важко сказати точно, скільки років поспіль липень влаштовував спекотні сюрпризи для тих, хто звідусіль прямував до Бердичева, аби вклонитися прекрасному образу Матері Божої Бердичівської. Здається, лише щира і чиста віра у Бога дозволяли цим людям долати сотні кілометрів. Цьогоріч на 256-річницю коронації Ікони погода знову вирішила випробувати на міцність силу віри і духу прочан. Важкі хмари мало не весь день попереджали, що намагатимуться зіпсувати одне з наймасштабніших свят, які відбуваються у Бердичеві. Зрештою, у самий пік приходу паломників на площу перед Кляштором Босих кармелітів зірвалася справжня злива. Такий дощ міг би налякати будь-кого, але не цих людей. Вони йшли до Богоматері, повні надій та сподівань, і, звісно, жоден дощ не міг зіпсувати їм піднесеного настрою. 
Останній раз вони бачили одне одного 15 років тому – на зустрічі з нагоди 25-річчя закінчення рідної 3-ї школи. Виходить, що з того дня, як попрощалися із нею, пройшло – важко навіть уявити – рівно 40 років! Той, хто брав ініціативу у свої руки тоді, взяв її і нині: збирати усіх друзів до купи прийнялася староста і комсорг класу Тамара Чернова. Начальнику відділу кадрів Бердичівської швейної фабрики якостей організатора не займати: разом із подругою пані Тамара почала збирати інформацію про місцеперебування кожного.
На сумнозвісному перехресті Леніна й Куйбишева знову аварія. Цього разу учасниками дорожньо-транспортної пригоди стали «Жигулі» шостої моделі та представник однієї з міських служб радіотаксі «Daewoo Lanos». 
У підвалі п’ятиповерхівки, що на Свердлова, 12, ведеться незаконне будівництво. У цьому твердо впевнені мешканці цього будинку. Люди б’ють на сполох: на їхніх очах розвалюють фундамент з несучою стіною. У підвалі хочуть облаштувати магазин. Блага, на перший погляд, ціль, погрожує руйнацією будинку, якому вже чи не за 60, скаржаться городяни.
Десятки людей – членів інвалідських організацій Бердичева – завжди з радістю зустрічають у себе в гостях цю людину. Благодійник Петро Залізний, здається, не прощається зі своєю автівкою, на якій містом та районом розвозить допомогу людям. Вона завжди різна ця допомога: коли вдається, президент благодійної організації «Відкрите серце» відвантажує ліки, без яких людям із особливими потребами дуже важко обійтися у повсякденному житті. Ну а буває, що подарунки від Петра Залізного мають у прямому сенсі солодкий присмак. Такий, як ось цього разу, коли він розвозив шістьма місцевими інвалідськими організаціями коробки з цукерками. 
