Фактично, це питання було основним на позачерговій сесії Бердичівської районної ради. Дефіцит районного бюджету прогнозувався ще на початку бюджетного року, але яким він виявиться на кінець року передбачити ніхто не міг. Всі бюджетними району з острахом чекали останніх місяців року, і ось цей час настав. Аванс у листопаді працівники районної медицини та освіти отримали у дещо зменшеному вигляді, ніж зазвичай, а що буде із зарплатою вони поки що навіть не здогадуються.
Саме задля вирішення цієї проблеми і скликали позачергову сесію, на яку винесли питання «Про внесення змін до районного бюджету на 2014 рік». Очільник управління фінансів РДА Тетяна Войцехівська детально проінформувала депутатів про ситуацію в бюджетній сфері. Загалом грошей не вистачає приблизно на півтора місяці для оплати праці освітян, медиків та інших бюджетників, близько шести мільйонів гривень.
Вирішити проблему запропонували шляхом штучного збільшення видаткової частини бюджету, не підкріпленого поки що фінансовим ресурсом та частково шляхом перерозподілу видатків з інших статей потреб. Так, зменшена на мільйон субвенція на допомогу сім’ям з дітьми та на мільйон сто тисяч – сума пільг і субсидій на житлово-комунальні послуги. Це не означає, що якась із сімей недоотримає цих пільг, просто в початковому варіанті бюджету їх було закладено з певного розрахунку, а насправді потреба в таких коштах виявилась меншою.
Також частину коштів зняли з «позашкілля» і направили на оплату праці вчителів, що спричинило певну дискусію в сесійному залі. Максим Самчик критикував управління освіти та фінансів за такий крок, тому що він сам раніше був головним фінансистом району і добре пам’ятає, як тоді на «позашкілля» виділяли всього 50-70 тисяч, а в минулому році виділили майже півтора мільйона, а в наступному, згідно нормативів, мали б виділити і два. І тому він наполягав, щоб ці гроші були витрачені за основним призначенням – на гуртки і секції для сільських дітей, для чого запропонував відродити в приміщенні на вулиці Шевченка районний будинок творчості, який там колись існував.
Натомість депутати – вчителі та директори сільських шкіл назвали це профанацією, тому що ніхто в нинішніх умовах і за нинішнього завантаження в старших класах не буде їздити з села до Бердичева на якийсь гурток. Вони підтвердили оптимальне розміщення гуртків і секцій саме в сільських школах.
Як на мене, то оптимальним і раціональним рішенням використання цих коштів з користю для сільських дітей, була б часткова їх передача міському бюджету як оплата за зайняття сільських дітей в позашкільних установах міста, якщо б знайшлись батьки, які заради розвитку творчих здібностей своїх дітей привозили їх до міста (що дехто і так робить).
Але ці «перекидки» лише частково знімають бюджетну напруженість. Основну ж частину боргу фінансисти сподіваються отримати з обласного та державного бюджету, як це бувало не раз і не два в попередні роки. Хоча тут же, в ході дискусії, висловлювались правильні думки, що постійне дотування бюджетних потреб певних територій сприяє прискоренню інфляційних процесів.
Децентралізація влади, про яку так багато говорили перед обома цьогорічними виборами та надання територіям більших фінансових повноважень, можливо, колись вирішать цю проблему, але поки що бюджетникам бердичівського району (які складають абсолютну більшість легально працюючих «трударів») про спокійний сон наприкінці кожного фінансового року думати не приходиться.
Просмотрено: 556 раз
