Автономне опалення: дозволити не можна заборонити

Те, що кілька десятиліть тому вважалося не тільки позитивним, але й загальноприйнятним, нині приносить свої не надто втішні плоди. Свого часу, за Радянського Союзу, існувала практика, коли великі підприємства не лише споруджували житлові будинки для своїх працівників, зводили дитсадки, школи та клуби, але й обслуговували ці об’єкти. Минали десятиліття, і колишні (здавалося — вічні), промислові гіганти приходили у занепад, а часто — взагалі зникали. Прикладів цьому навіть у Бердичеві можна навести не один.

Та зі зникненням або перепрофілюванням, зміною власників підприємств, які призвели до втрати роботи людьми та зменшили надходження до бюджетів, виникла й інша проблема. На зорі масової приватизації нові власники заводів та фабрик схоплювали все, що тільки можна. І не лише виробничі приміщення, але і соціальні об’єкти, житлові будинки. Час минав, і нові “ефективні” власники, вирізавши обладнання зі своїх заводів, часто зникали у невідомому напрямку або ж розпочинали новий бізнес. А от житлові та побутові об’єкти залишалися на місці. При цьому — без обслуговування. Як наслідок, і самі житлові будинки, й інженерні мережі з плином років приходять, м’яко кажучи, у неналежний стан і вигляд. Місцева влада не має права втручатися у ці процеси: об’єкти належать тим, хто їх приватизував. Правда, і напризволяще не залишає: всі роки тривають переговори  про передачу об’єктів у комунальну власність. І добре, коли це вдається зробити на початковому етапі, як це було, наприклад, із окремими житловими будинками чи тим же стадіоном і Палацом культури ім.О.Шабельника. Та бувають і протилежні випадки: власники будинків пручаються до останнього, а коли вже будівлі знаходяться у аварійному стані, самі намагаються змусити владу прийняти їх у комунальну власність, залучаючи до цього і правоохоронні структури. Приклади цьому у Бердичеві теж були.

Проблема вийшла “ на гора”

Нині мова піде про одну із таких спірних місцин Бердичева — мікрорайон газопроводу. А саме: дві багатоповерхівки на вулиці Газопровідній, 21 та 23-а. Вже, судячи із адреси, можна зробити логічне припущення про те, що ці будинки мають пряме відношення до Управління магістральних газопроводів, розташованого поруч. І дійсно, більшість мешканців цих будинків працюють чи раніше працювали на газопроводі. Власне, саме підприємство досі обслуговувало ці будинки. Зокрема, опалювало їх. В останні роки з цього приводу виникали певні суперечки, пов’язані, здебільшого, із незадоволенням людей якістю послуг чи їхньою вартість. Та ці суперечки все ж вдавалося врегульовувати.

Восени минулого року міг виникнути черговий конфлікт. У результаті неодноразових реорганізацій, проведених у попередні роки, з’явилося підприємство, яке має відношення і до газопроводу і у Бердичеві, і у деяких інших містах держави. Саме воно і мало опалювати згадані будинки. Та чергові зміни у нормативних актах і пов’язані з ними вимоги ледь не призвели до того, що це підприємство могло втратити таке право. Хоча, за словами представників “Укртрансгазу” (саме вони бралися за виконання робіт) технічно вони готові були подати тепло в оселі бердичівлян. Критичної ситуації тоді не виникло: все встигли зробити до початку опалювального сезону.

Але проблеми вийшли “на-гора” навесні. Представники згаданого підприємства запевняють, що згодні і далі опалювати будинки на вулиці Газопровідній. Мають для цього всі можливості, крім однієї — треба ремонтувати інженерну мережу протяжністю у майже півтора кілометри. А для цього грошей немає. Саме тому проблему треба вирішувати зараз, коли до зими ще не дуже близько.

Мова йде про мільйони

Як бути далі — вирішували минулого тижня безпосередньо із мешканцями згаданих будинків. Міська влада ініціювала проведення громадського обговорення цього питання. На захід, котрий відбувався у приміщенні чотирнадцятого колегіуму, запросили і мешканців будинків, і представників “Укртрансгазу”, і міського теплоенерго, і спеціалізованих магазинів. Представники організації, яка досі опалювала будинки, підтвердили свою позицію: далі вони цього, певно, робити не зможуть.

У свою чергу, заступник міського голови Сергій Онофрійчук запропонував чотири варіанти можливого вирішення проблеми. Перший: комунальне теплоенерго може взяти на себе обов’язок по опаленню будинків №№21 та 23-а на вулиці Газопровідній. Для цього їх під’єднають до іншої котельні. Правда, подібний варіант не бездоганний і потребує значних капіталовкладень: потрібно прокласти кількасот метрів нової інженерної мережі для під’єднання до цієї котельні. Точну вартість цих робіт нині озвучити ніхто не наважиться, адже ціни на витратні матеріали зростають практично щодня й у значних прогресіях. Втім, навіть коли взяти до уваги попередні розрахунки, зроблені ще кілька місяців тому до різких цінових коливань, мова йшла про суму у понад один мільйон гривень.

Не менше витрат потребує й другий альтернативний варіант. Мова йде про спорудження поруч із названими будинками окремої автономної котельні. Це варіант доволі непоганий і вже реалізовується у кількох мікрорайонах міста. Та все ж, повторимося, він є достатньо дороговартісним.

Третій варіант, у нинішніх економічних умовах, міг би бути найбільш прийнятним — встановлення у квартирах електричної системи опалення, що є дешевшим від газового обігріву. Та тут виникає серйозна проблема: обидва будинки зведені ще за радянських часів, тому електромережі у них розраховані, максимум, на кілька лампочок у квартирах, телевізор та холодильник. Очевидно, що ці мережі не витримають навантаження, якщо у кожній квартирі буде електроопалення. Тож їх треба міняти. Але у цьому випадку навіть не стали підраховувати приблизну суму витрат, бо очевидно, що мова йде про ледь не фантастичні суми.

Що краще: платно чи безкоштовно?

Четвертий варіант виходу із ситуації для багатьох мешканців згаданих будинків виглядав би найбільш привабливим. Влада не проти дозволити усім мешканцям квартир встановити у них індивідуальне опалення. Більше того, влада навіть готова взяти на себе оплату частини вартості цих робіт — тих, які стосуються отримання дозвільних документів, підведення мереж повністю до квартир. А це — кілька тисяч гривень. Власникам помешкання залишається тільки зробити індивідуальне опалення безпосередньо у квартирах.

Правда, чи пристануть на таку пропозицію жителі — питання. Адже навіть за умов часткової оплати робіт за рахунок міського бюджету, мова йде про захмарні, для багатьох, суми — від п’ятнадцяти тисяч гривень у однокімнатній квартирі, і вище. І це -  за цінами, які діяли ще до початку здорожчання.

Єдина вимога влади у цьому випадку: якщо переходити на індивідуальне опалення, то облаштовувати його мають у всіх, без винятку, квартирах. Резон у цьому очевидний: теплоенерго не має жодного сенсу вкладати у мережі мільйони гривень, щоб потім опалювати кілька квартир. Збитки від цього для підприємства більш ніж очевидні.

Проведуть анкетування

Тепер перед людьми стоїть серйозна дилема: мати можливість встановити вдома індивідуальне опалення і не залежати від примх погоди та роботи комунальників, чи погодитися на подальше обслуговування їхніх будинків центиралізовано. У першому випадку на кожну сім’ю ляже додатковий фінансовий тягар, у другому — для людей все буде безкоштовно. Але в обох випадках є свої нюанси. Що стосується індивідуального опалення, то мешканці будинків, присутні під час обговорення, висловили сумніви, що власники геть всіх квартир погодяться встановити автономку: хтось не зможе зробити це через невисокі доходи, а хтось взагалі і зараз не платить за тепло. У той же час, якщо відмовитися нині від індивідуального опалення, потім встановити його буде неможливо. Принаймні, влада планує заборонити видачу дозволів на встановлення автономного опалення у цих будинках у випадку, якщо багатоповерхівки обслуговуватиме теплоенерго, бо підприємство не повинно працювати собі у збиток.

Остаточне рішення, у будь-якому разі, буде за людьми. Кожному дали час обміркувати ситуацію. За словами Сергія Онофрійчука, громадське обговорення проведено для того, щоб люди дізналися про ситуацію, вивчили всі “за” і “проти”, порадилися у сім’ях, реально зважили на фінансовий стан. Далі планується виготовити анкети і провести опитування мешканців усіх квартир у згаданих будинках. І лише після того, як стане очевидною думка більшості, буде прийнято остаточне рішення...