У журналістиці не прийнято писати чи говорити від першої особи. Тим не менше, цей матеріал я пишу не як журналіст, а як звичайний виборець. Тож і звертаюся від першої особи (згідно норм української мови) до іншої першої особи (згідно політичного розкладу) — народного депутата України по 63-му виборчому окрузі Анжеліки Лабунської.
Анжеліка Вікторівна!. Вчора довелося прочитати на сайті вашого помічника Валерія Шелепи дві новини. Перша — про подання Вами документів на реєстрацію у ЦВК — буду відвертим, не здивувала, бо Ви й самі кілька тижнів тому підтвердили, що знову будете балотуватися у нашому окрузі. А от друга новина під назвою “Ъердичевский лес: Открытое письмо эльфа ВаШингтона орку неВитБеру”... Вона, ні, не здивувала, і, навіть, не насмішила... З’явилося інше відчуття. Відчуття “дежавю”: колись ми це само вже проходили...
Ви, звісно, жінка не тутешня, хоча останні два роки і є нашим депутатом. Тому природно, що не можете знати всього, що відбувалося у Бердичеві до Вашої тут появи. Нинішні Ваші помічники навряд чи розкажуть, бо окремі самі мають пряме відношення до тих подій, а пересічні городяни вже й встигли призабути. Тим паче, що виросло нове покоління бердичівлян, яке навіть і не здогадується про те, що було з десяток років тому. Бо у школах цього не викладають (і то — добре). Але, певен, Ви не тільки маєте право це знати, але й, мабуть, зобов’язані. Бо саме з цими людьми Ви йшли пліч-о-пліч два роки і, можливо, крокуватимете й далі під час виборів. Що буде далі — покаже час. Та я нагадаю, чим закінчилася та історія (вона, як відомо, рухається по спіралі і має властивість повторюватися, хоча й у видозміненому вигляді).
Десять років тому у Бердичеві існувала така собі газетка “Марусія”. Програвши кілька судових позовів (за паплюження честі, гідності і достоїнства), видання змінило кількох засновників, навіть назву (додався плюсик до “Марусії”. Більше того, Ваш нинішній помічник Валерій Шелепа навіть публічно звільнився із газети, передавши на кілька років посаду головного редактора “Марусії+” (правда, з додатком “в.о.”) віртуальному Василю (чи не Василю? - не це важливо) Горну. Правда, перед цим він встиг дати інтерв’ю телевізійникам, в якому розповів, що знає, як робити, щоб його не взяли за місце, відоме із приказки про зайця. За його словами, він у таких випадках використовує “язик із зопи”. Потім вдалося дізнатися, що насправді мався на увазі “Язык Изопа», але у викладі теперішнього Вашого помічника ці слова прозвучали як перший варіант.
А потім... Потім були місцеві вибори-2006 року. І була з боку “Марусії+” ставка на одного із кандидатів на посаду міського голови. До речі, високопоставленого чиновника місцевого рівня. Саме тоді й з’явилися перші “Сказки Ъердичевского леса” у “Марусії+”.
Не буду переповідати, як тривала “сказка”. Краще розкажу, як вона закінчилася. Завершилися вибори, чиновник швидко після того “злетів” зі своєї посади, а нині є кумом одного із Ваших помічників. А сам Валерій Шелепа після того публічно, у присутності кількох десятків бердичівських журналістів, просив вибачення за свої публікації про “Ъердичевский лес», і не тільки..
Я не знаю, хто після 26 жовтня стане нашим депутатом. Але, можете не вірити: я хочу, щоб боротьба за мандат була чесною, між ким би вона не велася. Та вже зараз мені здається, що вона є нечесною по відношенню до Вас, з боку Вашої команди. А команда ця — велика, якщо вірити звітам руху “Чесно”. Підстав не довіряти цим звітам — немає, бо Ви й самі, у нещодавно виданому власному інформаційному бюлетені, посилаєтесь на дані про Вас, оприлюднені якраз рухом “Чесно”. Отже, за даними руху “Чесно”, у Вас два офіційно оплачувані помічники і аж 22 — громадські помічники.
Відверто: я не хочу вірити у те, що Ви самі особисто читали власний інформаційний бюлетень. Бо Ви — освічена, досвідчена людина, заслужений юрист України. І мова, навіть, не йде про елементарні граматичні та орфографічні помилки (вони бувають у всіх), русизми та російські “Ы” замість українських “І”. Головне зараз — інформація у бюлетені. Складається враження, що Вас просто підставляють. Ну, не можу я повірити у те, що народний депутат не помічає, що на одній сторінці бюлетеня про нього написано одне, а на іншій виявляються факти, які викликають сумнів у попередньому визначенні... Повірте, Анжеліка Вікторівна — це не один, і не два ляпи. Навіть у кількості Ваших помічників — і тут “нестиковка”. Що вже казати про більш масштабні проекти, суми та дії...
До 26 жовтня — ще півтора місяці. Я хочу, щоб вони були чесними і справедливими. Нині у країні йде війна. Війна з Росією. А у Вашій команді знаходяться російські журналісти, хоча й живуть у Бердичеві...
Бердичівські новини