Вже три роки пройшло відтоді, як уряд України оголосив початок політики децентралізації та одну з головних умов її – об’єднання територіальних громад. Здавалося б, слушна ідея, потрібна і вчасна: об’єднати сільські громади у більш спроможні адміністративні утворення та надати їм більше прав та можливостей для сталого розвитку, але… Час показав, що ні з об’єднанням, ні з передачею прав та повноважень гладко і рівно не склалося.
Принцип добровільності об’єднання дав можливість противникам його гальмувати, прихильникам – гнати без розбору, і в результаті поутворювались такі громади, які при ясному розумі і здоровому глузді ніколи б і не приснились, в той же час простими і логічними шляхами мало хто пішов. Сплелись в купу все: політичні чвари, особисті інтереси впливових діючих осіб, бізнесові плани, неприязнь, чи навпаки любов учасників процесу, піар кампанії та їх чорні різновиди.
Все це можна спостерігати і на прикладі нашої рідної Бердичівщини. В перспективний план спочатку записали логічне об’єднання громади міста і всіх сіл району, але зробили це без відома міського голови Бердичева, а таке він стерпіти не міг. Він захотів приєднати до міста чотири приміських сільради та обіцяв «озолотити» їх, але інша частина райони активно виступила проти.
Потім районна рада в особі свого голови змогла якось змінити перспективний план, щоб майбутня об’єднана громада охопила всі села району, але була окремо від міської території. Але такий план теж не сподобався політичним противникам голови райради, котрі в найкоротші терміни організували Семенівську об’єднану громаду, яка нині мучиться від своєї неоковирності.
Голова райради не зміг перемогти на виборах голови Семенівської громади, тому подвоїв зусилля, щоб з того, що залишилось в район виліпити під себе таку-сяку громаду з центром у Гришківцях. Вже пройшло кілька місяців як з Гришківець розлетілись листи-запрошення до всіх сільських громад, і які потроху вже почали повертатись не завжди з втішними вістями.
Так, станом на сьогодні вже надійшли відмови від входження в об’єднану Гришківецьку громаду від громад: Осиківської, Скаківської, Половецької, Никонівської, Рейської, Солотвинської та Великоп’ятигірської. (на карті відмічені червоним кольором). Райківська громада теж відмовила, але їх лист ще не дійшов до Гришківець. В Шайківці відбулась позавчора сесія сільради, яка теж відмовила в об’єднанні, але чи була вона легітимною, питання залишається відкритим. Так само невизначена ситуація в Маркушах, де сесії ще не було, але на громадських слуханнях були проти ідеї Гришківецької громади. (позначені на карті гірчичним кольором). Буряки теж висловились проти, бо вони взагалі тяжіють до об’єднання з Іванопільської громадою сусіднього Чуднівського району, адже таке незабаром теж буде дозволено. Така ж участь може чекати і Садківську громаду, адже вона теж може опинитись на острові, коли Бердичівського району взагалі не залишиться. (позначені на карті коричневим кольором).
Ну і нарешті, що ж залишається для Самчика? Жодного офіційного підтвердження про згоду на об’єднання до Гришківець ще не надходило, але за результатами громадських слухань (на жодне з яких журналістів не запрошували) до такого об’єднання готові громади: Слободище, Малосілка, Скраглівка, Озадівка, Мирославка, Гардишівка, Райгородок, Андріяшівка, та Бистрик. На карті ці території позначені зеленим кольором, а формою нагадують дулю.
Напевно, читачам вже й набридло читати про ці перипетії об’єднання-роз’єднання, бо мені вже набридло про них писати і малювати все нові і нові карти, але навряд чи цей процес швидко і безболісно закінчиться. На жаль, море енергії витрачається на інтриги, нашіптування, намовлення, розбрат і розрай, яку можна було б і потрібно було б витрачати на прогрес і творення. Але, як казав наш перший президент: «Маємо що маємо!».
Матеріал сайту: https://rio-berdychiv.info/
Просмотрено: 1358 раз
