14 жовтня – День Покрови Пресвятої Богородиці, день заснування Української Повстанської Армії, День українського козацтва та День захисника України. Те, що чотири свята відзначаєм у один день – не випадковість – єдність історії та традицій, які маєм шанувати й сьогодні! Напередодні у місті відбулись урочистості та святковий концерт; на 12-ту бердичівляни, серед яких – чимало військових, поспішали до Палацу культури.
Із початком воєнних подій на Сході помолодшало і збільшилось українське військо, а на захист Вітчизни стали чимало дівчат і жінок.
Стосовно полігонних умов, до яких потрібно звикати, Катя говорить слідуюче:
Велика зала міського Палацу культури була заповнена глядачами і водночас героями дня. На почесних місцях першого ряду – сім’ї загиблих воїнів, далі – військовослужбовці, ветерани Збройних Сил, волонтери, усі, хто навіть не є військовими, але кожен на своєму місці є захисником Вітчизни у непрості для нас часи.
Стоячи зал аплодував і дякував за виховання синів батькам загиблих героїв, схиляли голови у скорботі перед вічною пам’яттю тих, хто пішов із життя молодим, хто недолюбив, недомріяв, хто віддав найцінніше заради майбутнього своєї Батьківщини.
Подяки і грамоти отримали багато військовослужбовців, волонтерів, серед усіх грамотами Верховної Ради нагороджено й волонтерів Сергія Адам’яка і Тетяну Примак… Бердичів потроху відроджує і продовжує славу військового містечка, адже на його території розташовано кілька військових частин, котрі є продовжувачами справи дідів-прадідів.
Стоячи, бердичівляни вшанували усіх, хто віддав своє життя за мирне і світле майбутнє, згадали поіменно про кожного і усіх разом, хто пішов у безсмертя Героєм.
У місті їх обличчя та імена увіковічнив меморіал «Слава Героям», на будинках, школах, де мешкали і навчались загиблі, відкрито меморіальні дошки. Зібрала усі матеріали про полеглих Захисників і презентувала бердичівлянам книгу краєзнавець Мілада Мартинюк. Та найголовніше – вони живуть і житимуть у серцях! І щоразу, схиляючи у жалобі голови, молимось про те, аби якнайшвидше закінчилась війна, а втрати, які маємо, були останніми.
Репортаж Олени Лук’янюк
ТРК ВІК