Вже вкотре на День Перемоги не можемо на повні груди радіти: більше 4 літ іде війна на сході нашої країни, неоголошена, гібридна війна, котра забирає життя кращих синів України. Діти лишаються сиротами, дружини – вдовами, а матері втрачають найдорожче – своїх дітей... Цьому пам’ятнику, що на території в/ч, не 20 чи 30 літ, його звели у наш час, у пам’ять про загиблих при виконанні службових обов'язків Героїв-Захисників України. Звідси, віддаючи честь загиблим, щоранку розпочинають свій день військовослужбовці. А сьогодні, у День пам'яті та примирення, поруч, плече в плече, ветерани різних поколінь, представники влади, громадськості схиляють голови перед світлою пам'яттю українських бійців.
Сергій Гадіуллін. Життя його обірвалось надто рано, на 30-му році життя… у листопаді 2015 року. У серцях рідних і тих, хто знав Сергія – він назавжди лищився молодим. На стіні 12-ої школи – пам'ятна дошка випускнику, розвіднику 30-ої механізованої бригади
Не дочекались Сергія додому батьки, дружина і двоє малих синочків: Максим і Роман, якого батько не встиг обійняти…
Жив, як усі, - будував плани, мріяв, працював,- Олександр Венгер. Не любив, коли плаче мама, тому їй, посміхаючись, завжди говорив, що все буде добре. Злощасна куля снайпера обірвала життя бердичівлянина. Він загинув у запеклому бою під Санжарівкою 25 січня 2015 року.
Із перших днів війни, що називалась АТО, Віталій Дульчик. Свого старанного випускника пам’ятає 14-та школа. Віталій, випускник Одеського інституту Сухопутних військ, загинув у травні 2014-го:
під час руху колону десантників обстріляли терористи і після годинного бою Віталій та 5-ро його товаришів загинули… Багато чого не встиг, бо пішов ще у 27…
На стіні будинку, де мешкав Юрій Панасюк, тепер меморіальна дошка із його портретом. Усміхнений молодий чоловік… Таким він був, щирим, відкритим, добрим. Навчався у 7-ій школі, а потім у професійно-технічному училищі. Йому б працювати столярем, обіймати маленьку донечку Маргаритку… Не судилось…
Дошки, дошки... Спокути моральної
Нам сповна не здійснить і в віках...
Від шкільної до меморіальної -
Отакий він, життєвий їх шлях.
Хлопці, легіні, милі дітоньки,
Нерозкритий життя парашут!
Від пенальної і до гранітної -
Отакий от їх долі маршрут… (сл. М. Пасічника)
Олег Реготун, Сергій Сідлецький, Олександр Ковальчук, Євген Старіков, Олександр Венгер, Віталій Дульчик, Юрій Панасюк, Роман Абрамов, Олександр Питель, Сергій Ковтун, Валерій Вітківський, Сергій Гадіуллін, Віктор Діхтієвський, Радислав Атішев ...Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти за Україну.
Кажуть, війна змінює людей. Впливає на психіку, душу, погляди на життя. Усе це пройшли українські військові. Сьогодні стоять поруч два, чи, навіть, три покоління: діди і внуки, підтримуючи один одного, несуть разом квіти до Вічного Вогню, пам'ятаючи, якою страшною трагедією була для українців ІІ світова війна і знаючи напевне, що той, хто захищає свою землю – завжди перемагає. Ця пам'ять робить усіх сильнішими й веде до неминучої перемоги сьогодні!
Репортаж: Олени Лук’янюк
ТРК ВІК
Просмотрено: 845 раз
