На театральний квартирник запросила бердичівлян Божена Вознюк

За умовами задачі, маємо 8 квартир. Питання: скільки ванн та вбиралень до них прикладається, скільки електролічильників та газових плит? Правильна відповідь: ванна на всіх одна, вбиральня – теж, лічильників – 5, газових плит – 7. Ну а що, все правильно: один мешканець принципово не готує собі їжу, другий так пізно приходить додому, що освітлення йому не потрібне – одразу до ліжка, у третього через ті кляті лампочки сльози з очей ллються, а четверта мешканка має такий добрий характер, що здатна світити очима. Ну а щодо ванни… Так це ж справжня комуналка, що ви хотіли, у ній такі дива іноді трапляються: он молоко на малюсінькій вогник поставила, а воно за лічені секунди збігло.

На справжній квартирник до бердичівського муздрамтеатру на Європейській запросила усіх шанувальників мистецтва Божена Вознюк – ще одна героїня фестивального тижня «Обдарованість», влаштованого ЦПО ім. Разумкова, вихованка тамтешньої театральної студії «Трамвайчик». Давали «Сусідів лихих…» Остапа Вишні.

У 13 років виходити на сцену з бенефісом – щось, мабуть таки, у цій дівчині є, скаже хтось. І поцілить недалеко від істини. Принаймні, той, хто бачив Божену у ділі, відзначає: вона – справжній самородок, образи, створені нею, вражають. І неважливо, чи це лунає пісня, чи байка, чи серйозна моновистава, чи гра у складі «Трамвайчика».

Вперше вона приміряла роль артистки ще у 1-му класі: увагу на неординарну дівчинку звернула тоді педагог Людмила Ярославець. Минуло кілька років, і Божена потрапила до студії Валентини Ратушинської.

Аби театрали отримали якісний продукт, вони у студії працюють не день і не місяць, кажуть у «Трамвайчику». Підбирають репертуар, розподіляють ролі, виліплюють образи. А разом із тим – тренують дихання й артикуляцію, відпрацьовують цілий ряд спеціальних вправ.

Божена Вознюк на сцені – це особлива постава, всередині якої – якась така глибина, і вона несе цю глибину так, аби не розплескати, оцінюють творчість юної артистки фахівці. Від неї, констатують, важко відвести погляд, вона притягує до себе. Ти дивишся на гру цієї дівчини, і розумієш: вона щось таки знає…

А сама Божена та її наставниця в один голос заявляють: добре, коли глядачі відчують одну з акторами хвилю, коли, вийшовши з зали, проаналізують побачене й почуте і, зрештою, коли цей аналіз піде на краще. Навіщо б тоді існували театри?..

Репортаж Олександра Єжеля

ТРК ВІК