День відзначення введення військ у Афганістан.

Павло Ментов голова обласної спілки ветеранів афганської війни

«Зараз, в незалежній Україні ми часто чужмо, що люди, які воювали в Афганістані не захищали Батьківщину. Вони не ветерани і не воїни. В такому разі, хочеться запитати, що ж то було? Ми пам'ятатємо кожен крок у тому далекому Афганістані, кожен постріл, для нас то була війна, пекло. Тому ми зараз доводимо, перш за все своїм існуванням, що то була дійсно війна, що ми дійсно ветерани-інтернаціоналісти, ми – захисники. І якщо виникне потреба ми усі як однин виступим на захист Батьківщини, тепер уже України. Бажаю усім мирного неба, спокою, міцного здоров'я, щоб на долю кожного не випав більше такий Афганістан і жодна інша війна. Нехай усе залишиться в минулому, і ніколи більше не повториться.»

У залі не забули і тих, хто не повернувся з далкого Афганістану. Вони вічно живі у спогадах. Для них лунали сумні акрди і мерехтіли запалені свічки, кожному своя. Двадцять вісім загиблих – ось так закінчилась для Бердичева афганська війна. А заслуги, тих хто кому всеж вдалося подолати смерть оцінили новими медеалями і нагодоми. Не забуті і вимучені втратами матері, зарадити їхньому горю не зможе ніхто, символічні матеріальні нагороди – це не компенсація, а вияв вдячності.

Війну пом'ятають до найменших подробиць, а сдлва бойових пісень і досі тримає пам'ять. Їх разом з учасниками волинської групи підспівував весь зал. Саме пісня утішала у тяжкі хвилини, а тепер просто нагадує про минуле.