«Він із дитинства заклав у кожну з нас Людину»: у Бердичеві вшанували пам’ять тренера Валерія Пушкарьова

Людину, у пам’ять про яку у бердичівському Палаці спорту відбувся відкритий чемпіонат Житомирщини з баскетболу, шанують і не забувають не лише у Бердичеві, не лише в Україні, а й в Європі і навіть за океанами. Валерій Пушкарьов увійшов до когорти тих тренерів, педагогів, наставників, котрі залишили по собі добру й світлу пам’ять як у самому спорті, так і у душах своїх вихованців та усіх, хто був із ним знайомий. Однією з дівчат, для яких Валерій Пушкарьов став не лише першим тренером, а й першим вчителем та одним із перших провідників лабіринтами людської сутності, була Олена Савіна. І, мабуть, ті вчення таки не пройшли дарма: чемпіонка Європи, член збірної України, майстер спорту з баскетболу Савіна виступила головним натхненником й співорганізатором цього баскетбольного Меморіалу.

Наскільки по-справжньому Валерій Пушкарьов любив баскетбол, своїх дівчат та Бердичів? Напевне, що таки по-справжньому. Його брат Юрій розповідає: коли на одній шальці терезів опинилися рідне місто, його вихованки й улюблена справа, а на іншій – подружнє життя, Валерій обрав перше. Не проміняв він Бердичів і роботу у ньому на малу Батьківщину – Кам’янець-Подільський.

По дві команди з Києва та Житомира, а також представниці Вінниці та, звісно, Бердичева вшановували пам’ять талановитого тренера якісним баскетболом. Серед учасниць першості, як і серед глядачок на трибунах – чимало учениць Валерія Пушкарьова родом із 80-х, 90-х, 2000-х. Мало не усі твердять: ця людина була повноцінним членом їхніх сімей, і коли її не стало, біль втрати вразила не лише вітчизняний баскетбол взагалі – горе прийшло до кожної їхньої родини.

Будучи ще зовсім юними, кажуть дівчата, вони ще не розуміли, що вже тоді Пушкарьов закладав у кожну з них Людину. Але пройшов час, і непоборне бажання хоча б іноді бачити свого Тренера не могли зупинити навіть тисячі кілометрів. І сьогодні молоді матері навчають своїх дітей тому, чому вчив їх їхній Валерій Михайлович.

Організатори першості подбали про те, аби її призери та переможці були гідно відзначені – на тих чекали грамоти, медалі, цінні подарунки та головний приз змагань – Кубок. Та, звісно, не за нагородами приїхала окраса вітчизняного жіночого баскетболу до Бердичева. Просто знову захотілося побути поруч зі своїм першим Тренером. І знову буденні справи та іноді довжелезні відстані не змогли стати на заваді закладеним ще у дитинстві чеснотам.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Андрій Аступ

ТРК ВІК