Протягом тижня усі, хто потребує надії, підтримки, зміцнення віри, власного здоров’я та заступництва, може вклонитися мощам блаженного Владислава Буковинського у Всеукраїнському Санктуарії Бердичівської Божої Матері. Не так давно католицькою церквою отець Владислав – уродженець Бердичева – був проголошений блаженним: процес беатифікації відбувся у казахській Караганді, і на ньому побував настоятель бердичівської парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Рафаїл Мишковський.
Владислав Буковинський народився у Бердичеві у 1905 році. Після смерті матері – у 1919-му – разом із батьком переїхав до Польщі. Там отримав спеціальність юриста і сан священика. Прагнучи працювати на сході Польщі, опинився у Луцьку.
Майбутнього блаженного арештовували німці, кидала його за ґрати і радянська влада. Понад 13 років провів він у неволі: відбував покарання у Києві, у Челябінську і, зрештою, у Караганді.
Вийшовши на свободу у 1953-му, отець Владислав так і залишився у Караганді. Працював сторожем на будівництві й водночас відшукував людей, котрим міг би служити. Згодом організував підпільні служіння: серед його прихожан були здебільшого німці, поляки, українці. Священик не обмежувався лише казахським містечком – їздив Туркменістаном, Узбекистаном, Таджикистаном. Влада час від часу натякала, мовляв, не була би проти, якщо він назавжди вирушив би до Польщі, та Владислав Буковинський волів служити у Караганді.
Довгі роки у таборах підірвали здоров’я священика. У 60-х роках йому вдалося побувати у Польщі, і там майбутній Папа Іван Павло ІІ, а тоді – кардинал Кароль Войтила, пропонував хворому отцеві залишитися. Буковинський був непохитним. «А коли помреш?», – запитували його. «Тоді моя могила буде за апостола», – відповідав майбутній блаженний.
Згідно традицій католицької церкви, залишки святої людини є свідоцтвом, частиною тієї святості. Віруючі цілують мощі і, таким чином, спілкуються зі святим. Їхнє випромінювання, вважає церква, здатна зміцнити людську віру та відповісти на земні потреби. А також подарувати речі, яким немає ціни – надію та підтримку.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 906 раз
