5-го січня бердичівляни традиційно зібралися біля Вічного Вогню та Меморіалу «Слава Героям!»: місто відзначало 73 річницю звільнення від гітлерівських загарбників. Відзначало день, коли Бердичевом пролунав останній залп та згадувало скільки горя й страждань принесли місту понад 2,5 роки ворожої окупації. 38,5 тисяч мешканців втратило воно за час панування нацистів, мало не все єврейське населення було вирубане нелюдами під корінь, більш ніж 11 тисяч молодих бердичівлян окупанти вивезли на роботи до Німеччини.
Захист Вітчизни в усі віки вважався почесною справою та священним обов’язком, нагадав присутнім на зібранні Бердичівський міський голова. Наші батьки, діди та прадіди вистояли і перемогли у тій війні тому, переконаний Василь Мазур, що свято вірили у перемогу, тому, що боронили своє, тому, що були сильні духом.
На подібних зібраннях мають обов’язково лунати спогади, вважають у Бердичеві: із тим, аби правда не вмирала, аби передавалася тим, хто буде жити після нас.
У надзвичайно важких умовах звільняли місто від фашистів…
Багато десятиріч нащадки визволителів Бердичева й України дякували славним переможцям гітлерівських військ за мирне небо. Сьогодні ж, серед іншого, констатують: українці та росіяни опинилися по різні боки фронту. На війні, влаштованій ворогами української незалежності, на війні, в якій агресори з Росії на пару зі своїми найманцями-сепаратистами проливають кров українців, при цьому потайки переправляючи додому трупи обдурених чи жадібних до великих грошей співвітчизників. І б’ють підлого ворога славні захисники України, котрі, з власних слів, мають за честь дякувати тим, хто свого часу вборонив рідну землю від фашистів.
Не забувати про війну – значить не забувати про мужність, патріотизм, стійкість та відданість свого народу, вважають бердичівляни. Пам’ять війни, переконані, то пам’ять серця: якщо пам’ятаєш, значить живий. Як ті квіти, що ними встелені підніжжя пам’ятників героям 2-ї Світової. У Бердичеві квіти поклали до кількох таких визначних місць: Меморіалу «Слава Героям!», до танка-визволителя, могили підпільників та до Скорботного воїна.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Володимир Чайковський
ТРК ВІК