Провідна Неділя у Бердичеві: кладовище прибране, перевезення організоване, живих квітів побільшало. Очікують тисяч на 30 люду

Небесна канцелярія вчергове з прихильністю поставилася до Бердичева тоді, коли тому конче необхідні були суха й сонячна погода – у день Провідної Неділі. Гарна й світла традиція, що їй, Бог зна, скільки років: приходиш на кладовище до тих, хто живе у твоїй пам’яті щодня, до тих, про кого, можливо, ти занадто рідко згадуєш у метушливому й непростому повсякденні, до тих, із ким колись був «на ножах», аж нині приходиш до його могили, аби зізнатися йому й собі, наскільки все те було неправильним. Йдеш до тих, чий проміжок між датою народження і датою смерті такий невеликий – до нових українських Героїв, загиблих на сході країни…

Приходиш, аби поговорити з рідним обличчям на пам’ятнику, згадати, помолитися, звісно, попросити у Господа спокою для душ на небесах і щоби чекали нас там подовше. Звісно, зустріти знайомих, котрих не бачив роками, і перекинутися кількома словами. Що не кажи, а Провідна Неділя – особливий день…

Традиційно ситуацію цього дня тримають під контролем представники виконкому (від міського голови та його заступників до звичайних фахівців), а також працівники поліції. Василь Мазур зазначає, що городяни з розумінням поставилися до прохання завчасно подбати про стан могил, і таке їхнє ставлення у тандемі з чіткою роботою комунальників призвело до того, що на цвинтар зайти не соромно.

За інформацією його заступника Сергія Онофрійчука, очікувалося, що у Провідну Неділю кладовище на Бистрицькій відвідають близько 30 тисяч людей. Цьогоріч місцева влада діяла за вже відпрацьованою схемою: до перевезень долучила усіх перевізників. Як повідомив Сергій Онофрійчук, від Центрального універмагу до кінцевого пункту і у зворотному напрямку курсував 21 безкоштовний автобус. Окрім того, працювали 12 платних «Експресів»: на Бистрицьку вони прямували з Вокзалу, Червоної Гори та площі Седлецької (по 4 у кожному напрямку). Біля Універмагу народу, як завжди, вистачало, але томитися надто довго у черзі людям не доводилося – такого, аби там взагалі не було транспорту, не спостерігалося, автобуси під’їжджали один за одним доволі жваво. Лишається сподіватися, що до місця, на якому потрібно знаходитися у стані благосному, світлому й піднесеному, городяни та гості міста діставалися у відповідному настрої.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК