Бердичівський поет Петро Носаль: жити за заповідями, за законом, на боці добра…

Звуки музики, дивний живопис, мудра проза, вишукане переплетіння віршованих слів: що іще легко й непомітно здатне міняти свій стан – від жаркого полум’яного і до свіжого джерельного?.. Тож не дивно, що милуватися усім цим та пропускати все це крізь себе можна, здається, безкінечно… У Бердичеві є місце, в якому однаково комфортно почуваються будь-які стани, утворені людськими талантами – центральна міська бібліотека, і днями у стан любові й «на дороги правди» присутніх у ній занурював та переміщав Петро Носаль – бердичівлянин, поет, член обласної письменницької спілки та спілки журналістів, автор 9-ти поетичних збірок.

Він вийшов на широкий загал із відкритим серцем та душею. Аби донести, що понад усе у цьому житті любить рідну землю, Господа, близьких і далеких йому людей. У відповідь розраховував не відчути себе самотнім посеред зали, зуміти викликати слухачів на щирий діалог. Втім, на самоті з собою пану Петру залишитися аж ніяк не посміхалося: на творчу зустріч із ним прийшли колишні односельці й однокласники з Гальчина та Половецького, прийшли навіть його вчителі, ну і, безумовно, шанувальники його поезії з Бердичева. Дещо згодом, вони віддячать славному землякові теплом своїх слів, ну а до того… А до того усіх їх працівники книгозбірні та головний винуватець мистецького дійства запросять відчути на смак саму Любов…

Багатовікова історія України складається, серед іншого, і з безцінних внесків творчих людей, нагадує Петро Носаль. Митці, зауважує, незмінно крокують у ногу із часом, реагуючи на усі зміни у країнах й світі, в яких мешкають. Кожен із них має власний рецепт гідного життя. Є такий і бердичівського майстра віршованого слова…

Петро Носаль мріє про те, аби талановита й здібна українська молодь із вічного, здається, статусу «майбутнього країни» перейшла у статус її «успішного сьогодні», аби вимести остаточно весь «совок» зовні і зсередини та зажити нарешті по-новому. Аби люди вбирали в себе побільше добра й світла та щиро ділилися тими з ближніми. А його вірші, сподівається, у цьому допоможуть.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК