Разом не лише просторами весело крокувати, а й у шахи-шашки грати. Бердичівляни з інвалідністю підтвердять.

«Разом ми – сила», – часто люблять повторювати українці. «Разом ми – не лише сила, а й гарний настрій, цікавий відпочинок, нове дихання та розуміння, що ти – не один», – розвивають цю думку у Бердичеві. Яким чином? Приблизно наступним: голова місцевої громадської організації інвалідів-візочників «Стимул», депутат міськради Юрій Яремчук пропонує організувати шахово-шашковий турнір за участі людей з інвалідністю директору міського центру «Спорт для всіх» Олегу Рудніцькому. Щось подібне вони вже проводили минулоріч, так що успішний досвід партнерства мають. Тож, із центру – усе необхідне знаряддя та грамоти з медалями. Учасників очікується більше 40 осіб, так що потрібно подумати про умови: все повинно відбутися там і так, аби «особливим» спортсменам було зручно й комфортно. Є в Юрія Яремчука перевірений друг та партнер і на цей випадок – молодіжний центр «М-Формація» у стінах центральної міської бібліотеки на Вінницькій, 10. Ще два друга ідейного натхненника цього дійства – Артем Кашпірук та Ігор Мельник – поза кадром, але завдяки їм усі учасники турніру будуть нагодовані та з пам’ятними сувенірами. Так що залишалося, власне, віддатися улюбленим іграм, озброївшись перед цим напутніми словами від імені міського голови Василя Мазура та організаторів дійства.

Усіх їх – активістів «Стимулу», місцевих осередків УТОГ та УТОС, підопічних БО «Кармель», представників організації інвалідів Збройних сил – об’єднують, як виявляється, не лише серйозні проблеми зі здоров’ям. Їх єднають шахи, шашки… та дартс (дротики у бердичівській книгозбірні, здається, ще не метали). Усі три локації отримали кожна своїх прихильників, і суддям залишалося лише фіксувати час, очки та прізвища переможців. Щодо самих учасників, то, з власних слів, вони анітрохи не шкодували, що ранок вихідного дня вирішили зустріти разом зі своїми старими й новими знайомими у бібліотеці. До демонстрації інтелекту, характеру та влучності, доповіли, завжди готові.

І як би фанати спортивної статистики не кричали, мовляв, жоден турнір – не турнір без прізвищ переможної трійки, це дійство, думається, мало на меті дещо інші меседжі. Із вуст учасників ледь не через слово лунало одне єдине – потреба у живому спілкуванні…

Сам Юрій Яремчук перед самісіньким турніром несподівано прихворіє, але вибудувана ним схема, зміцнена небайдужістю й відданістю друзів, здається, спрацює на «відмінно». Пізніше організатори ділитимуться: по завершенні заходу вони понад 40 разів почули та «відчули»: «Щиро дякуємо, це було здорово!» Ті, кажуть, кого природа позбавила слуху, підходили, утворювали з пальців серця і прикладали їх до своїх сердець…

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш