3-го грудня у Бердичеві вшанували людську силу духу, мужність, любов до життя та бажання бути потрібним

Шани й милосердя, розуміння й небайдужості, уваги та поваги… Лише на все те найкраще, що може вмістити у собі душа людини, заслуговують ті у цьому світі, кого доля, наділивши, можливо, безліччю чеснот, позбавила одного – здоров’я. У Бердичеві 3-го грудня людей з інвалідністю традиційно збирають у міському Палаці культури. Аби, серед іншого, нагадати: у місті пам’ятають про ту чуйність, про ту доброту, про здатність співпереживати, на які чекають «особливі» бердичівляни. Саме вони так часто демонструють здоровим землякам, як можна й потрібно бути корисним для суспільства, саме вони нерідко слугують яскравими прикладами повноцінності.

Бердичів може похвалитися тим, що є ньому Раїса Мельник, Олександра Орловська, Віктор Пугач, Галина Світко, Ніна Білан. Є Світлана Мазурець, Володимир Охотський, Людмила Іванова, Кіра Дороніна, Андрій Іванюк. Ці та чимало інших голів ветеранських осередків, активістів, фахівців, волонтерів, яким не відоме поняття «все рівно» роблять максимально можливе для того, аби містяни з особливими потребами не випадали із життя Бердичева. В очолюваних по-справжньому особливими особистостями організаціях щоденно й невтомно працюють, аби зняти зі своїх підопічних хоча б якусь частину проблем. І при цьому встигають жити життям, настільки яскравим, що позаздрити тому може чимало людей здорових. Виставки, концерти, семінари, вітальні програми, тренінги, майстер-класи – вони реально сприймають власну особливість не як вирок, а як виклик, констатують у Бердичеві. На дійстві у МПК згадали, як то кажуть, «усіх поіменно», усіх, хто сприяє тому, аби всередині та навколо людей з інвалідністю – маленьких і дорослих – оселилася гармонія.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш