Щорічна церемонія відзнак і здобутків бердичівлян у різних галузях, яка збирає сотні людей на головній сцені, минула. Цьогоріч у 9-ти номінаціях на сцену вийшло близько 700 чоловік, які прославили Бердичів за його межами. Однак у номінаціях «Слава Героям!» і «Милосердя – категорія вічна» немає бердичівлянина, який з початку АТО їздив попри рак на передову і лишався волонтером до останнього дня життя. Мова про Ігоря Ковальчука, який у перший день зими пішов із життя. 2 грудня із ним попрощались у Бердичеві. А 5-го – у День волонтера – чоловіка нагородили на рівні держави відзнакою «За заслуги перед Збройними Силами України».
Досвідчений водій волонтерського екіпажу благодійного фонду допомоги військовим «Оберіг-26», у минулому – афганець і спортсмен, гонщик, батько двох синів і патріот України – таким його запам’ятали друзі.
«Він казав мені: „Ти знаєш, я не можу не поїхати туди, воно мене тримає на цьому світі, я маю допомогти хлопцям“. Він постійно їздили в зону АТО, збирав допомогу, де давали, це людина, якій я завжди себе довіряла, своє життя і весь екіпаж довіряв йому своє життя, тому що завдяки Ігорю Бог оберігав нас. У 17-му році ми подали Ігоря на генеральний штаб – він був нагороджений Муженком», – розповідає волонтер Ірина Піскун.
Пам’ятають Ігоря і військові. Сержант Віталій Олійник пригадує: незважаючи на тяжку хворобу, волонтер завжди був усміхнений і намагався допомогти і словом, і ділом.
«Рано чи пізно це має стати історією, люди мають на місцевому рівні знати, хто допомагав країні, коли було найтяжче. Я не бердичівлянин, місцевої ситуації не знаю, але знаю одне: „Оберіг-26“ з 2014 року об'їздив всю лінію фронту, мабуть, не один раз. Я особисто з 2015 року знайомий з Іриною Піскун та з Ігорем Ковальчуком, з людьми, які їздили з ними. Завжди була дуже важлива їхня допомога: як підтримка моральна, так і в технічних засобах», – розповідає командир взводу 24-ї механізованої бригади Віталій Олійних.
Відзначали Ігоря Ковальчука на міській церемонії здобутків бердичівлян у 2015 році. Тоді волонтерів фонду нагородили «Знаками пошани» Міністерства оборони України. У 2017-му, кажуть у міській раді, за напрямок «Слава Героям!» відповідав радник міського голови Василь Толочко. Про кого інформацію знайшов, той, мовляв, і був відзначений і згаданий.
«Ірина Піскун знає про альманах, вона була у десятому випуску ювілейному. Тоді подавали, які в них були нагороди, – у неї та Ігоря. Цього року волонтерська спілка десь не допрацювала. Ми не знали про відзнаку Ігоря. Ті, що було відомо, де їм вручали, ті, що заявляли про себе, про них було відомо. Вони увійшли в альманах. Якби ми знали навіть тоді, коли альманах пішов у друк, то навіть без нього ми б вручили цю відзнаку батькам, рідним, тим, хто лишився у померлого Ігоря», – прокоментувала ситуацію заступник міського голови Бердичева Валентина Адаменко.
Пані Ірина як волонтер пояснює: жодних претензій чи образ у благодійного фонду немає. Працювали і працюють, каже, не заради визнання кимось чи приязні окремого кола осіб. Так вважав і покійний Ігор.
«Я завжди згадую, як сказала йому, коли приходили нагороди, а він говорив: „Іра, буде на подушечках що нести“. Казав, що внуки будуть бачити і знати, який був дід. А те, що хтось нас згадує чи не згадує – це не важливо», – каже волонтерка.
У міській раді запевняють: вибірковості у доборі номінантів не мають. Тому закликають звертатися до відділу культури або в 27-й кабінет міськради усіх, хто має відзнаки і нагороди.
ВІДЕО: Віталій Сінєльніков
Автор: Юлія Сінєльнікова
Матеріал zhitomir.today
Просмотрено: 641 раз
