Так уже, напевне, складені люди, що увесь час чекають на диво. А, між іншим, один із рецептів того, доволі простий: береш стакан борошна, стакан солі, воду – і все це замішуєш. Далі даєш тісту просохнути, а потім клеїш його на якусь поверхню (ДВП чи фанеру) і розмальовуєш – гуашшю, акрилом, маслом, «під метал». Можеш залакувати, а можеш взагалі не розфарбовувати – вийде не менш заворожуюче. Як саме вийде? Ну приблизно ось так, як у головній експозиційній залі бердичівського Музею історії, де днями відкрилася виставка творчих робіт учнів міської художньої школи. Робіт із солоного тіста.
Милуючись усією цією чудасією, згадала слова Сухомлинського начальник міського відділу культури Валентина Кузьменко, мовляв, дитина повинна зростати у світі краси, казки, малюнка, музики, творчості. Як про бердичівську «художку» говорив славетний педагог.
Вони взялися за творення цих робіт, вивчаючи у школі «Скульптуру»: тісто – чи не найбільш підходящий матеріал, аби зрозуміти та відчути поняття «рельєфу». Так і вийшло: освоювали предмет, а подарували світу справжню красу.
Спочатку думав про одне, а потім… А потім Максим Ваколюк вирішив зобразити мешканців глибин царства морського. З-поміж інших його робота чи не найбільше «віддає металом».
Виконаний у графіці і дещо незвичайний... Місцями плаский, а місцями – опуклий. Чорно-білий і, звісно, з солоного тіста. Ось такий музикант виник в уяві, а потім в реальності від Марти Смірнової.
Спонтанність – то, мабуть, їхнє все. Так, як Максим Ваколюк не налаштовувався спочатку на море, Олександра Хіміч не думала, що її задум зліпити чарівну дівчину у прекрасній сукні так і залишиться задумом. Зовсім скоро мало прийти Різдво, а настрою відповідного не було зовсім, розповідає Саша. Так з’явилася тема роботи.
Їхній Дмитро Тимків – такий, що про нього самого впору роботи ліпити, жартують у художній школі. І уже зовсім серйозно свідчать: якщо людина цікава, то цікава у всьому.
Коли створюється весела маска – у голові звучить щось життєстверджуюче, коли сумна – відповідно, щось мінорне. Все це утворює тему якогось містичного театру.
Дорослі зізнаються: роботи юних митців вражають. За переконанням Заслуженої майстрині народної творчості Ольги Дзюрбей, ці діти є продовжувачами всього того прекрасного, чим славний Бердичів. Коли подібні роботи вони створюють у такому юному ще віці, то що буде у віці зрілому?.. Хочеться вірити, що будуть все ті самі талант, натхнення, можливості і музика всередині.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК