У ніч з 23 на 24 липня у Бердичеві перестало битися серце останнього визволителя міста від фашистських загарбників Миколи Калинського.
Минулої осені у жовтні до нього на сотий день народження прийшло багато гостей. Пан Микола радів їм, як маленька дитина.
Він важко пересувався через хворі ноги. Втім, коли приходили гості, забував про хвороби. Дідусь обожнював сам читати газети, щоб бути в курсі подій улюбленого міста.
Родом дідусь із Коростенського району, села Каленське. Навчався у робітничому училищі Малинської паперової фабрики. Згодом – у фельдшерсько-акушерській школі. Працював у районній лікарні, поки не призвали в армію на Далекий Схід. Як тільки колишній десантник демобілізувався, почалась війна. Повернувшись у стрій, вижив у найстрашніших боях.
«Німці нас і бомбили літаками, і стріляли пушками, піхота атакувала з фронту. Одним словом: бої не припинялися ні вдень, ні вночі», – пригадував Микола Калинський.
Визволивши Київ, із побратимами визволяв Бердичів.
«Чотири дні ми воювали і не могли здолати опір німців. А на п’ятий день штурмом все ж здолали і заволоділи містом», – говорив чоловік.
Після війни жив у Бердичеві. Разом із покійною дружиною виховали двох дітей. Дідусь дочекався двох онуків та чотирьох правнуків. Секрет довголіття, говорив він, у любові до того, що робиш.
«68 років трудового стажу, 27 років відслужив в армії, 33 роки пропрацював у лікарнях і медпунктах. Одним словом, я всі ці роки працював», – казав дідусь.
Діти з родинами жили далеко, тому щодня чоловіку по господарству допомагала соцпрацівник.
«Ми працюємо разом: варимо їсти, прибираємо, читаємо, спілкуємося, вирішуємо загальні проблеми. Це наша друга сім’я. Є такі люди, яким 80, 90 років, але там відчуваються вже роки. Тут людина з кожним роком молодшає душею. Тільки даються взнаки хвороби ніг, руки болять», – розповідає соцпрацівник Ірина Поліщук.
Дідуся у місті любили і знали практично всі. Сумно, що з його поколінням світ лишають чесні, добрі серцем і душею люди, яких зараз рідко зустрінеш.
«Минулого року сказав, що якби був трошки молодшим, то взяв би зброю і пішов захищати нашу Україну», – додає міський голова Василь Мазур.
«Такий поважний вік. Сьогодні ці люди є справжнім прикладом для воїнів сучасності, бо дійсно, вони загартувалися вогнем і передавали свій досвід і натхнення нам», – каже учасник бойових дій на сході України Павло Гайдаманчук.
Церемонія прощання із Миколою Калинським 25 липня розпочнеться о 13:00 у будинку, де жив дідусь.
Матеріал zhitomir.today
Просмотрено: 1077 раз
