Різдво Христове: ТОП традицій святкування

Розпочинають святкування Різдва увечері 6-го січня – Святий вечір. Назва Святого вечора у різних регіонах часто різниться: на Волині – Коляда, а на Закарпатті – Корочун.

Свята вечеря

Обов'язковим «елементом» святкування 6-го січня є Свята вечеря із пісними стравами. Попри поширену думку, їх не обов'язково має бути 12.

Практично всюди в цей вечір на святкових столах присутня головна страва – кутя. Але і тут однозначності немає. В деяких регіонах це зовсім не кутя, а якщо і кутя, то її рецептура змінюється залежно не те що від регіону, але навіть від родини до родини. Так на Поліссі замість куті традиційною стравою є бурда. Її готують із розтертого та потім дещо обсмаженого конопляного насіння, потім туди додають чорницю і груші-дички.

Колядки та вертепи

Після вечері йдуть колядувати (в деяких регіонах колядують вже другого дня). Зазвичай колядують хлопчики, бо вони, як вважали, приносять удачу. Колядники, заходячи на подвір’я кожної хати, славлять господарів, бажають їм здоров’я, щастя, добробуту. Господар у відповідь дає колядникам паляницю, ковбаси та горіхи.

На другий день традиційним є вертеп – театралізоване дійство, що відтворює біблійний мотив народження Ісуса Христа. Окрім традиційних персонажів Марії, Йосифа, Ісуса та царів, можна зустріти жидів, чортів, воїнів та інших «сучасних» персонажів дійства.

Ворожіння на Свят-вечір

Традиційним для Різдва є й ворожіння, як для дівчат, так і для хлопців. Так, хлопець, який не хотів, аби до його юнки засилали сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки зі шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченої, приказуючи: «Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім'я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх».

Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як ця вода біжит, так би за мною бігали сватачі!». Натомість удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де начебто «має показатися доля».

Дідух

Ще одним символом Різдва Христового є дідух - солом'яний сніп, який заготовляли з перших сіножатей, теж є обов'язковим атрибутом свята, який зберігся по сьогодні. Він уособлює предків, а ще – це слід язичницького минулого, символ бога Коляди. В деяких регіонах навіть стара назва залишилася – коляда.

Саме з дідуха розпочинається свята вечеря на Поділлі: господар заносив до хати солом'яний та ставив кутку біля ікони на покуття.

Вшанування предків

Не забувають у різдвяну ніч про предків. Пов'язані з ним традиції також сильно різняться залежно від територій.

На Волині перед тим як сідати до святкового столу, господар дує на стілець, щоб здути душі померлих, які могли вже сісти за нього. Якщо в сім'ї протягом року хтось помирав, то йому ставлять окрему тарілку на столі. Після вечері стіл не прибирають, а кутю кладуть на покуття – місце біля ікони в домі. Це для того, щоб душі предків могли прийти і повечеряти, коли господарі спатимуть. Старі жителі вірять, що якщо цього не зробити, то вночі їм снитимуться покійники.

На Закарпатті на підвіконня ставлять бокал вина, прикритий скибкою хліба. Таким чином сім'я запрошує померлих на Святий вечір. А на Поліссі під час святої вечері на столах залишали кутю з ложками в ній, прикривали буханкою хліба і лягали спати. Вважалося, що в цей час померлі родичі повинні пригоститися стравою.

Це далеко не повний перелік традицій святкування Різдва. Нині вони доповнюються ялинковим деревом та врученням подарунків. Разом із тим, варто пам'ятати, що Різдво – це сімейне свято, яке понад усе в собі несе тепло та домашній затишок. Отож подаруйте його своїм рідним та близьким.

А якщо традиційне святкування Різдва не для Вас, тоді запрошуємо на святкові події.

Матеріал сайту: http://oda.zt.gov.ua/