Січнева ніч. Безлюдна сільська вулиця. Сніг на узбіччях. Місячне світло і закривавлений труп посеред дороги… Таку картину описували мешканці села Карпівці Чуднівського району, яких як свідків допитали у ході розгляду справи щодо молодого водія, обвинуваченого у злочині, передбаченого частиною 1 статті 135 КК України.
Бердичівський міськрайонний суд днями виніс вирок 22-річному мешканцю Чуднівщини та призначив йому один рік обмеження волі за завідоме залишення у небезпеці чоловіка, на якого підсудний наїхав своєю «ВАЗівкою». Події мали місце близько півночі 20 січня 2018 року. За версією досудового слідства, обвинувачений на сільській вулиці наїхав на чоловіка, який знаходився на неосвітленій ділянці дороги, та втік, не вживши жодних заходів із його порятунку, свідомо залишивши його у небезпечному стані. Від отриманих травм той загинув на місці ДТП.
Сам кермувальник спочатку стверджував, що на мить відволікся подивитися у дзеркало заднього виду і відчув, як на щось наїхав правим переднім колесом. Обернувшись, побачив, як позаду на дорозі чорніє щось. І це «щось» не здалось водію схожим на людину, тож він, не зупиняючись, продовжив рух. Зупинився лише згодом – поглянути, чи ціле авто. По мірі дослідження доказів та проведення допитів, обвинувачений «доповнив» свої покази тим, що насправді бачив, як на проїзній частині лежалось щось, схоже на людину. Скоївши наїзд, злякався, що й насправді переїхав людину, однак все ж поїхав далі. Удома нікому нічого не розповів. Однак, поліція знайшла його швидко, бо за час чергування наряду у напрямку Карпівців проїхало тільки два автомобілі.
Що ж насправді і чому лежало того зимового вечора посеред сільської дороги? Відповідь на це питання суд отримав, допитавши потерпілу – матір загиблого. За її словами, син не дійшов до свого будинку із центру метрів сто. Можливо, послизнувся, бо повертався зі святкування і, ймовірно, був нетверезим. Однак піднятися після падіння не встиг…
Смерть потерпілого, за даними експертиз, настала одразу. У момент переїзду він міг лежати на животі і, зважаючи на характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, навіть своєчасне надання медичної допомоги не врятувало б чоловікове життя після того, як по ньому проїхалось авто. Водій був цілком тверезим, рухався зі швидкістю 69,1±2 км/год, і, як свідчать висновки експертизи обставин та механізму ДТП, не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом гальмування чи об’їзду.
Призначаючи покарання, суд керувався загальними засадами його призначення, ступенем тяжкості і характером суспільної небезпеки вчиненого, даними про обвинуваченого та пом’якшувальними й обтяжуючими обставинами. Доведено, що підсудний усвідомлював протиправність своєї поведінки: злякався, що міг наїхати на людину, але не повернувся дізнатися, у якому вона стані, й залишив на дорозі у зимовий час. Тому суд вважав за потрібне призначити йому покарання, пов’язане з ізоляцією від суспільства. Однак ця ізоляція може бути у вигляді обмеження, а не позбавлення волі, тому що обвинувачений раніше не судимий, вину все ж визнав, частково сприяв розкриттю злочину та має позитивні характеристики за місцем проживання. Призначеного року обмеження волі, на думку суду, буде достатньо, аби обвинувачений виправився та не вчиняв більше нових злочинів. Також він має відшкодувати матері та дружині загиблого 13 тисяч гривень заподіяної моральної шкоди і 9 тисяч гривень на надання правової допомоги.
Вирок іще не набрав законної сили і протягом тридцяти днів його можна оскаржити у Житомирському апеляційному суді. Запобіжний захід підсудному не обирався.
Пресслужба Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
Просмотрено: 548 раз
