Еще столетие назад люди говорили что где-где, а в Бердичеве – все есть. С той поры мало что изменилось: здесь Вас и оденут, и обуют, и накормят и спать положат. Местные производители привыкли работать на качество. Уж если варить пиво – то только живое, если шить костюмчик – то только фирменного покроя. Изготовлением костюмов, кстати, в городе Бердичеве занимается Бердичевская фабрика одежды, переняв опыт ведущих портных, коих здесь раньше было не мерено.
Найкраща прикраса кожної жінки - це її посмішка. Зайвий раз переконатися у цьому мали змогу усі, хто у неділю, 29 червня, завітав на святкування Дня міста у Бердичеві, у рамках якого уже традиційно відбувся конкурс краси "Слов’янська краса - 2014".
Какой он, наш город Бердичев? Он разный для каждого из нас. У кого-то он ассоциируется с Оноре де Бальзаком, для кого-то это своеобразный центр еврейской культуры, а другие помнят его по знаменитому бульвару. У одних это стайки молоденьких девочек в развивающихся платьицах, у других это место дислокации 26-й артиллерийской бригады, где они в свое время несли воинскую службу. Город Бердичев – он один-единственный, и вместе с тем он такой разный. На этих выходных бердичевляне и гости города отмечали незабываемый день – День города Бердичева.
Батьки мусять дбати, щоб у їх дітей не було великої кількості вільного часу – хай краще вони будуть чимось зайняті, і бажано не просто сидять у комп’ютері чи дивляться мультфільми, а відвідують якісь мистецькі гуртки, вчаться співати, малювати або танцювати. На сьогоднішній день у місті Бердичеві, на щастя, є куди записати маленьких непослухів, адже тут функціонує велика кількість гуртків та спортивних секцій різного спрямування. Основним є Центр позашкільної освіти ім. Разумкова, однак багато гуртків працює і при загальноосвітніх закладах міста. Свою творчість їх вихованці представляли бердичівлянам на загальноміських заходах з нагоди Дня міста
Для того, чтобы быть хорошим фотографом, недостаточно просто купить себе дорогой фотоаппарат. Нужно еще иметь необходимые навыки работы с ним, любить людей и природу вокруг нас, научиться замечать детали, которые не видят окружающие. Не спорим, современные технологии облегчили жизнь фотографам, ведь они могут сразу же увидеть результат своей работы и картинку, что получилась, не проделывая долгие манипуляции и проявлением и просушкой фотографии. Впрочем, сушить свои фотографии бердичевским фотографам все-таки иногда приходится.
За словами заступника міського голови, Сергія Онофрійчука, в цьому році програма-мінімум з освітлення міських вулиць – два проекти, які реалізовуватимуться в кілька етапів. В бюджеті передбачено на заміну ліхтарів та роботи понад 1 мільйон 200 тисяч гривень. Наразі проводиться заміна світильників на 26 вулицях і провулках міста, де буде встановлено 600 нових ліхтарів. Світліше стане на вулицях: Войкова, Н. Сосніної, Красіна, Луппова, Медичній, Горького, Дзержинського, К. Маркса, Сестер Сломницьких, Шелушкова, 4-й провулок Шелушкова, Садова, Волочаївська, Ново-Іванівська, Дімітрова, Фруктова, К. Цеткін, Л. Карастоянової, пров. Рильського, провулок Сімака, вулиця Гоголя, Б. Хмельницького.
вперше за декілька останніх десятиліть чисельність населення міста Бердичева опустилась нижче позначки у 80 тисяч чоловік. За офіційними статистичними даними на 1 липня вона становить 79972 чоловіки.
2003 р. —
цього дня видано перший наказ по окремому батальйону зв’язку тилу А-2840, місцем формування якого став обласний центр Житомир. Саме цей день вважається точкою відліку існування цієї військової частини, першим командиром якої став Олександр Данчук. З 2005 року батальйон базується у Бердичеві на Червоній горі. Завданням окремого батальйону зв’язку тилу є забезпечення зв’язку для вищого командування Збройних Сил України. На озброєнні частини А-2840 є різноманітні засоби зв’язку широкого діапазону.
1951 р. —
виконавчий комітет Бердичівської міської ради прийняв постанову, якою було затверджено акт прийомки в експлуатацію літнього кінотеатру.
1950 р. —
рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради депутатів трудящих у Бердичеві створено будівельно-експлуатаційну контору "Бердичівгаз", яка стала першою в області та третьою на теренах України. Завданням контори визначено проведення газифікації осель жителів Бердичева і Бердичівського району, експлуатація газових мереж. Начальником контори призначено Василя Герасимовича Балицького. Йому окрім іншого доручається
"подобрать штаты административно-управленческого персонала конторы согласно указаний Государственной Штатной Комиссии при Совете Министров СССР".
1941 р. —
у зв’язку з наближенням німецьких військ до Бердичева розпочалась евакуація з міста сімей відповідальних працівників, в першу чергу міського комітету ВКП(б) і міськвиконкому, а також народного суду, радіокомітету і редакції міськрайонної газети "Радянський шлях".
1905 р. —
робітники заводу "Прогрес", що страйкували з 29 червня, зібрались біля заводських воріт, вимагаючи виконання своїх умов дирекцією заводу. І лише після отримання запевнень, що більшість вимог буде виконано, приступили до роботи. В результаті проведеного страйку робітники добились від дирекції наступних поступок: робочий день у звичайні дні був скорочений до 10 годин, а в суботні — до 9 зі збереженням заробітної плати; на заводі була введена посада фельдшера і забезпечений прийом лікарем хворих два рази на тиждень; була отримана обіцянка перегляду розцінок на роботі від виробітку; за три дні страйку робітникам була виплачена заробітна плата.