Хто такі олігархи? Це слово чули всі, але що насправді воно означає, знають одиниці. Якщо звернутися до Вікіпедії, то слово “олігарх” — близький синонім слова “магнат”. А магнат, у свою чергу (згідно тієї ж Вікіпедії), це власник фінансового чи промислового капіталу, що має політичний або економічний вплив завдяки багатству чи панівному становищу в окремій галузі економіки.
У намаганні здобути черговий депутатський мандат нинішній нардеп, Заслужений юрист України Анжеліка Лабунська остаточно заплуталась. Принаймні, такий висновок у мене особисто сформувався після звернення Анжеліки Лабунської до виборців, розповсюдженому у кількох інтернет-виданнях Бердичева та Житомира, в якому вона запросила Олександра Ревегу на теледебати.
З кінця цього тижня ми почнемо прокидатися пізніше. У ніч з 25 на 26 жовтня о 04.00, згідно постанови Кабінету Міністрів, стрілки українських годинників буде переведено на одну годину назад. З приводу того, чи переходити з літнього на зимовий час і навпаки, точилося багато суперечок. Мовляв, люди щоразу важко перелаштовуються до нового «графіку». Та, зрештою, все залишилося без змін.
Рішення, винесене в заголовок статті, далось мені нелегко, тому постараюсь обґрунтувати його для читачів газети та для всіх бердичівлян. В позачергових виборах до Верховної Ради цього разу по мажоритарному 63 виборчому окрузі, центром якого є наш Бердичів, беруть участь дев’ять кандидатів (одного партія «Батьківщина» вже зняла з перегонів).
Чи не єдиний докір на адресу кандидата у народні депутати Олександра Ревеги, який закидають його опоненти — перебування у Партії регіонів. Чи дійсно це так, чи був Олександр Ревега регіоналом, вирішили дослідити наші журналісти.
Два роки тому у передвиборній програмі кандидата у народні депутати України Анжеліки Лабунської було зазначено, серед іншого, і таке: “Для народного депутата України в мажоритарному окрузі №63 вважаю обов’язковим домогтися якнайшвидшого цільового виділення коштів з обласного та державного бюджетів на вирішення гострих соціально-економічних проблем жителів”.
Народний депутат України періодично використовує дані, оприлюднені “Чесно”, у характеристиці своєї депутатської діяльності. Ми теж вирішили з’ясувати, яку інформацію зібрав рух “Чесно” про народного депутата по виборчому округу №63.
Пам’ятаєте, як все було помпезно і гучно два роки тому? За кілька тижнів до тодішніх виборів чинний народний депутат України Анжеліка Лабунська із екранів телевізорів, динаміків радіо, газетних площ та інтернет-майданчиків розповідала, скільки довелося докласти зусиль для того, щоб Бердичів нарешті мав повноцінний спортивний зал. Одні лише переговори зайняли півтора роки...
Вересень 2011 року: коли Юлю заарештували, Анжеліка Лабунська одразу вийшла із БЮТ, отримавши від Януковича звання “Заслужений юрист України”. Перед ким і чим заслужена?
Минулого тижня на Бердичівщині відбулася надважлива подія. У санаторії “Пролісок”, який належить заводу “Прогрес” і знаходиться біля села Кустин, відкрили сучасний онкоцентр, аналогів якому немає в Україні. Принаймні, так цю подію висвітлили спеціально запрошені окремі журналісти. Не приховуючи, що їхню роботу оплатили із виборчого фонду кандидата у народні депутати Анжеліки Лабунської, за сприяння якої і з’явився онкоцентр.
Одним із голових завдань керівників району є покращення умов життя громади, в тому числі створення комфортних умов проживання, забезпечення теплом і затишком домівок усіх жителів Бердичівського району.
згідно рішення Ради засновників Українському центру економічних і політичних досліджень присвоєно ім’я Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) – уродженця Бердичева, політика, який у 1994-1995 рр. працював керівником групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми, а згодом очолював Раду експертів Українського центру економічних і політичних досліджень. Ім'я Олександра Разумкова з 2001 року також носить міський Центр позашкільної освіти (колишній Будинок дитячої творчості).
1995 р. —
у відповідності до рішення Бердичівського міського виконавчого комітету площу Радянську перейменовано на площу Соборну. Вірніше, їй повернено історичну первісну назву, оскільки таку назву площа носила ще з XIX століття на честь побудованого тут Успенського собору РПЦ (собор було зруйновано у 1936 році).
1990 р. —
в місті Євпаторія (Крим) помер Сікорський Микола Онуфрійович (1920-1990) – уродженець села Чехи (нині село Дубівка Бердичівського району). Микола Сікорський – червонофлотець, учасник Великої Вітчизняної війни. Воював під Ленінградом, Сталінградом, на Дніпрі у складі річкових флотилій і на першому Білоруському фронті. Був двічі поранений. За високу військову майстерність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1945 року Миколі Сікорському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Поховали Героя у місті Євпаторія. У загальноосвітній школі села Красівка Бердичівського району в музеї Бойової і Трудової слави представлено стенд, на якому розміщено матеріали про Миколу Онуфрійовича Сікорського та бюст Героя.
1938 р. —
цього дня у Бердичеві розпочався Жовтневий передсвятковий базар. А в будинку №9 по вул. Шмідта (колишня вулиця Купечівська, що в районі Яток) запрацював магазин дрібного опту, у якому продовольчі товари продавали як за готівку, так і по перерахунку (безготівковому розрахунку). Основними покупцями цього магазину мали стати організації, установи, підприємства, школи, лікарні та дитячі садки.
1920 р. —
у Бердичеві відбулася зустріч представників Червоної Армії і польських військ для уточнення умов перемир'я, яке підписали ворогуючі сторони 12 жовтня у Ризі. Делегацію з боку більшовиків очолював колишній член РВР 12-ї армії Семен Іванович Аралов. До її складу входили начальник штабу Південно-Західного фронту Микола Миколайович Петін та інші. Згодом завідуючий організаційним відділом повітового комітету партії пригадував:
"Мы тогда переживали большие экономические трудности. Мне стоило больших трудов, чтобы оборудовать гостиницу постельными принадлежностями, натопить ее для представителей белопольской армии".
1919 р. —
у Бердичеві в сім'ї робітника народилась Поліна Володимирівна Гельман (1919-2005) – штурман літака, начальник зв'язку авіаційної ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант. Під час Великої Вітчизняної війни Поліна Гельман до травня 1945 року, як штурман літака ПО-2, здійснила 860 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлений при цьому героїзм та мужність гвардії старшому лейтенанту Поліні Володимирівні Гельман присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№8962). Вона стала єдиною жінкою-єврейкою, що була удостоєна цього високого звання.
1905 р. —
у Бердичеві відбулись установчі збори духівництва, метою яких стало створення Будівельного комітету по спорудженню у місті нової кам’яної Миколаївської церкви взамін дерев'яної (нині це Свято-Миколаївський собор УПЦ МП). Головою комітету був обраний завідувач військової мукомельні ротмістр Іван Петрович Биков. "Товарищем председателя" обрано священика соборної Успенської церкви Пантелеймона Мелешко, якому доручено вести усі справи по комітету. Казначеєм обрано старосту Миколаївської церкви Володимира Іванова.