Для того щоб насолодитись справжньою зимою і снігом у бердичівських дітей залишився тиждень. Адже починаючи з 12 січня, класи всіх навчальних закладів міста, що вже скучили за дзвінкими дитячими голосами, нарешті сповняться учнями. Зимові канікули, що розпочались з 22 грудня, нарешті добігають до кінця і поки що продовження відпочинку школярів, у зв’язку з погодними умовами, як передбачалось раніше освітянами, не буде, - запевняють у відділі освіти, хоча не виключають, що ситуація за тиждень може змінитись.
в Бердичеві створено громадське об'єднання "Бердичівська фотографічна фундація" – творче фото-середовище, в якому, як заявили організатори, знайдеться місце і профі, і аматору. Ініціатором створення фундації та її очільником став Валерій Федорович Мельников, фотограф, член Національної спілки фотохудожників України. Фундація планує організовувати майстер-класи, також створити дитячий фотоклуб. Презентація нового громадського об'єднання відбулась 14 лютого в приміщенні Музею історії міста Бердичева під час відкриття виставки макрофотографій під назвою "Казковий світ", автором яких є член фундації художник та фотограф В'ячеслав Міщенко.
1996 р. —
в Бердичеві помер Степанюк Михайло Іванович (1921-1996) – прозаїк, поет, член Спілки письменників України з 1983 року. Михайло Степанюк – учасник Великої Вітчизняної війни. З 1953 року проживав у Бердичеві, працював інженером на залізниці в системі захисних лісонасаджень. Тут написав перше оповідання "Квартирант" (1955), яке стало переможцем конкурсу газети "Гудок", згодом повість "Лелеки" (1961). У 1965 році видавництво "Радянський письменник" опублікувало повість "Перекотиполе", прозову збірку "Живий захист" (1982), романи "Пульс" (1971), "Накувала зозуля" (1986), повість "Війна на ріках" (1987). Поетична збірка "Ревнивець" побачила світ у 1993 році. Окрім книг, полишив після себе тисячі посаджених дерев та кущів. Похований Михайло Степанюк у північній частині міського кладовища по вулиці Войкова, у військовому секторі.
1944 р. —
на окраїні Бердичева у приватному будинку по вулиці Луговій розмістився штаб 18-ї армії, війська якої напередодні звільнили місто від ворога. У будинку працювали: К.М. Леселідзе (1903-1944), командувач 18-ї армії, генерал-полковник; член Військової ради армії С.Ю. Колонін, генерал-майор; М.Й. Павловський, начальник штабу армії, генерал-майор. Вирішуючи стратегічні й тактичні питання, штаб спланував оборонну операцію, організував контроль і конкретну допомогу з'єднанням 18-ї армії щодо оборони й бойової підготовки. Будинок зберігся і донині: знаходиться він у східній частині міста, вул. Леселідзе, 39 (на розі вулиці Леселідзе та провулку Червонотравневого). 18 грудня 1973 року на фронтоні будинку встановили мармурову дошку (розмір 0,8 на 0,7 м) з меморіальним написом:
"В січні-лютому 1944 р. в цьому будинку містився штаб 18-ої армії I-го Українського фронту".
1944 р. —
Верховний Головнокомандувач Й.В. Сталін підписав Наказ №56 щодо військових дій по звільненню Бердичева від німецько-фашистських загарбників. Цим наказом присвоєно почесне ім'я "Бердичівська" низці військових частин Червоної Армії, які напередодні відмітились під час звільнення нашого міста. О 1 годині ночі 6 січня у Москві двадцятьма артилерійськими залпами з двохсот двадцяти чотирьох гармат відбувся салют на честь військових частин, що визволили Бердичів від німецько-фашистських загарбників. Детальніше...
1937 р. —
Бердичів відвідав Вінницький обласний театр ім. Петровського. За час гастролей театр дав у місті більше 100 вистав.
