Ці давні мури, що навколо Кляштору Босих Кармелітів, які ховають у собі загадку майже 400-літньої історії, витримали війни й повстання, все ж, на жаль, не витримали часу – почали руйнуватись. Ще у 90-х остаточно розвалився північний прибрамний корпус та південна вежа стін, потім різко збільшились деформації самої великої (до 15 м.) північно-західної фортечної стіни монастиря. Уламки її падали і котились на проїжджу частину дороги. Ще тоді, у 90-х це змусило звернути увагу, та коштів католицької релігійної громади, які виділялись на ремонтно-реставраційні роботи, не вистачало, роботи проводились ділянками, так би мовити «латали дірки». А більш як два роки тому, ...
Широкомасштабна акція «Могилу прадіда врятуй від забуття», яку не один рік польські волонтери за сприяння президента Польщі проводять в Україні, дісталась Бердичева. Метою її є впорядкування та відновлення давніх польських цвинтарів. Більше двох десятків волонтерів, учні та викладачі гімназіЇ №1 з м.Югува імені польських лауреатів нобелівської премії на чолі із директоркою Боженою Музикою, чотири дні без обідньої перерви, від раннього ранку до вечора, прибирали на старому кладовищі, розчищали зарослі бур’янами й деревами могили. За теплу зустріч, опіку, допомогу і підтримку дякували депутату міської ради Юрію Сокальському, поляку за національністю та члену правління Спілки Поляків України
У неділю, 16 липня, Головна Урочиста Літургія на площі перед Монастирем Босих Кармелітів зібрала більше 20 тисяч паломників (четверта частина з яких – піші) з різних куточків світу, із усієї України, багатьох бердичівлян, віруючих католиків і православних. Як завжди, відкритими долонями й сповненими вірою серцями стрічали віряни бердичівську святиню – Ікону Матері Божої, на рахунок якої священики записують більше 250 чудес, оздоровлення незрячих і нечуючих, онкохворих і навіть 11 разів – воскресіння мертвих!
У суботу після 16-ої до Бердичева звідусіль, вимахуючи хустинками й співаючи пісень, з хоругвами, іконами і хрестами у руках сходяться піші групи паломників. Радіють: вже близько, зовсім поруч – Санктуарій, Ікона Матері Божої Бердичівської, така близька й велично недосяжна! Минувши перехрестя і ступивши з десяток кроків у напрямку святині, віруючі стають навколішки, возносять до небес молитву. Крізь втому аж світяться радістю: вони прийшли, подолали цей шлях, а разом із ним здолали в собі відчай, страх, поселили у серце глибоку віру.
У Бердичеві готуються зустріти паломників із різних куточків України та світу. 15 і 16 липня на Урочистості Матері Божої Бердичівської традиційно очікують десятки тисяч паломників, які прийдуть із далеких доріг до святині. На площі Святійшого Йоана Павла ІІ підготовча робота – на етапі завершення. Комунальні служби міста активно прибирають територію біля Монастиря Босих Кармелітів; активісти парафії прикрашають найголовніший об’єкт урочистостей – зведений вівтар. Своєї черги чекає сцена, на якій виступатиме хор, встановлено й вежу для представників ЗМІ.
Ох, вже ці дитячі садочки – все у них розплановано, все за графіком, мало не кожен день присвячений окремій темі! Утім, на те вони й дитячі, аби що плани, що теми приносили радість та втіху головним тамтешнім мешканцям, робили дітвору здоровою, були змістовними й розвиваючими
Залишається зовсім мало часу для приготувань до такого довгоочікуваного для містян і гостей свята – Дня міста. Традиційно, протягом багатьох років це святкування об’єднують зі ще одними важливими датами і подіями для Бердичева – День молоді і Дні польської культури.
Насичена концертна програма, дводенні заходи, розписані мало не погодинно...
22 червня біля Меморіалу «Слава Героям!» бердичівляни взяли участь у скорботному зібранні, вшановуючи пам’ять жертв німецько-радянської війни 1941-45 рр. Що таке війна, сучасні українці знають не лише з розповідей ветеранів 2-ї Світової, і сьогодні такі слова як «жертви», «скорбота», «ворог», «патріотизм», «героїзм» сприймаються куди відчутніше й гостріше, аніж до появи «Небесної Сотні», до початку бойових дій на сході країни. У далекому 41-му Україна однією з перших прийняла на себе удар надпотужної гітлерівської воєнної машини, нагадали на зібранні. Не скорившись, її сини й доньки дали гідний бій загарбникам: близько 7 мільйонів українців зі зброєю у руках боролися проти фашистів на східних фронтах. Мало не кожен другий звідти не повернувся… Взагалі ж, за різними даними, Україна втратила на тій війні від 8 до 10 мільйонів життів.
Веселий круїз здійснили вихованці ДНЗ №16 «Ялинка» разом із капітаном та екіпажем на лайнері «Казковий». Подорож була незвичайною, бо мандрували казковими місцями. Аби плавання видалось не таким довгим, співали пісень.
А чи знали ви, що колись давно у пращурів сучасних українців тиждень після Трійці проходив увесь, серед іншого, у подібних піснях? Що називався Русалчиним тижнем? Що був повний різних обрядів? Що чи не найголовніше протягом казкових днів було не підпасти під звабливо-смертельні чари русалок?..
В цьому могли переконатись всі, хто прийшов чи приїхав у Бистрик минулої суботи на перший районний фестиваль традицій українського села «Калинове намисто». Адже святкувати – це тепер чи не головна робота (а іноді здається, що і єдина) і районної ради, і районної адміністрації. Це колись в районі говорили і писали за врожаї чи надої, а зараз – лише про свята. Але про все по-порядку.
До цього свята готувався не лише Бистрик, а й увесь чисельний колектив відділу культури...
Святкова програма, приурочена до Дня міста, Дня молоді і XVIII Днів польської культури у м. Бердичеві, судячи програми заходів, має бути цікавою і дуже насиченою. Дводенні урочистості, котрі розпочинатимуться з самісінького ранку і триватимуть до ночі, обіцяють багато яскравих і веселих заходів як для дітей, так і для дорослих.
Та окрім традиційних виступів танцювальних і пісенних колективів міста, різноманітних художніх конкурсів, майстер-класів, ігор та приїзду українських гуртів і виконавців, організатори вирішили здивувати бердичівлян. ...
Неповторний «Чардаш», неповторна місцевина у Бердичеві, неповторні таланти його юних мешканців… І нехай вона проходить у місті вже багато років – виставка робіт випускників художньої школи, та хіба назвеш подібне дійство традиційним?.. Коли мало не у кожному творінні присутні казка, диво, чарівність, коли, споглядаючи увесь цей мікс, губиш ту межу, що відділяє дитячі безпосередність й бачення світу від уже дорослого, усвідомленого, прагнення змінити цей самий світ?.
Позашкільний навчально-оздоровчий заклад «Соколятко», що розташувався у затишному і мальовничому лісовому масиві Скраглівки, вже 70-е літо стрічає дітлахів! 7 червня відбувся заїзд першої зміни, а 9-го, за особливим сценарієм, святкували ювілейне відкриття табору: мешканці планети «Соколятко» знайомили гостей із умовами життя та відпочинку.
Його концерт не вперше на вулицях Бердичева. Таємничого і загадкового скрипаля, у руках якого інструмент ніби «оживає», сміється й плаче, радіє й журиться, бердичівляни бачили і сьогодні на зупинці, що навпроти центрального ринку. Багато хто, заглиблений у себе, здається, навіть і не чув тих мелодій. Дехто, заворожений почутим, стишував крок, присідав послухати
Хіба би було Сонце Сонцем, коли б не гріло і не мало осяйних променів? А промені? Чи могли б радувати вони людей своїм теплом, якби не було Сонця? І звідки б взялося тепло й світло, не маючи джерела – сонячного кола та проміння? Ось приблизно так пояснював триєдність Бога Святий Іван Золотоустий: Сонце, казав, то є Бог-Отець, промені – Син Божий Ісус Христос, а тепло й світло, що з них виходить – Дух Святий.
26 травня у загальноосвітніх школах міста відлунали бадьорі мелодії останнього дзвоника. Цьогоріч вранішня погода внесла свої корективи і багатьом школам довелось проводили святкову лінійку у приміщеннях, а не на вулиці. Дощик не дозволив і традиційний парад випускників. Але свято від цього не стало менш значущим та врочистим для випускників 2017 року. Молоді, гарні, усміхнені, навіть трішки схвильовані, юнаки та дівчата йшли, ховаючись під парасольки й так, до міського Палацу культури на урочистості та святковий концерт, на якому вони, зі стрічками «Випускник -2017» були "іменинниками", глядачами, акторами, головними «винуватцями свята». 328 школярів міста стоять уже на старті дорослого життя!
До Дня слов’янської писемності і культури, який за календарем – 24 травня, учні 3-4 класів ЗОШ №18 разом зі своїми наставниками готували літературно-музичний виховний захід. Роком зародження слов’янської писемності орієнтовно називають 862-ий. Діти розуміють, що то є корінь і основа.
У день перепоховання Тараса Шевченка, 22 травня, біля пам’ятника Кобзарю у Бердичеві, як завжди, зранку велелюдно. Представники влади, громадськості міста, шанувальники творчості, школярі, студенти й творча інтелігенція розпочинають свій день звідси, де словом і піснею є можливість вшанувати проповідника добра, волі та правди, почути полум’яне й невмируще Шевченкове слово
Ці давні мури, що навколо Кляштору Босих Кармелітів, які ховають у собі загадку майже 400-літньої історії, витримали війни й повстання, все ж, на жаль, не витримали часу – почали руйнуватись. Ще у 90-х остаточно розвалився північний прибрамний корпус та південна вежа стін, потім різко збільшились деформації самої великої (до 15 м.) північно-західної фортечної стіни монастиря. Уламки її падали і котились на проїжджу частину дороги. Ще тоді, у 90-х це змусило звернути увагу, та коштів католицької релігійної громади, які виділялись на ремонтно-реставраційні роботи, не вистачало, роботи проводились ділянками, так би мовити «латали дірки». А більш як два роки тому, ...
Широкомасштабна акція «Могилу прадіда врятуй від забуття», яку не один рік польські волонтери за сприяння президента Польщі проводять в Україні, дісталась Бердичева. Метою її є впорядкування та відновлення давніх польських цвинтарів. Більше двох десятків волонтерів, учні та викладачі гімназіЇ №1 з м.Югува імені польських лауреатів нобелівської премії на чолі із директоркою Боженою Музикою, чотири дні без обідньої перерви, від раннього ранку до вечора, прибирали на старому кладовищі, розчищали зарослі бур’янами й деревами могили. За теплу зустріч, опіку, допомогу і підтримку дякували депутату міської ради Юрію Сокальському, поляку за національністю та члену правління Спілки Поляків України
У неділю, 16 липня, Головна Урочиста Літургія на площі перед Монастирем Босих Кармелітів зібрала більше 20 тисяч паломників (четверта частина з яких – піші) з різних куточків світу, із усієї України, багатьох бердичівлян, віруючих католиків і православних. Як завжди, відкритими долонями й сповненими вірою серцями стрічали віряни бердичівську святиню – Ікону Матері Божої, на рахунок якої священики записують більше 250 чудес, оздоровлення незрячих і нечуючих, онкохворих і навіть 11 разів – воскресіння мертвих!
У суботу після 16-ої до Бердичева звідусіль, вимахуючи хустинками й співаючи пісень, з хоругвами, іконами і хрестами у руках сходяться піші групи паломників. Радіють: вже близько, зовсім поруч – Санктуарій, Ікона Матері Божої Бердичівської, така близька й велично недосяжна! Минувши перехрестя і ступивши з десяток кроків у напрямку святині, віруючі стають навколішки, возносять до небес молитву. Крізь втому аж світяться радістю: вони прийшли, подолали цей шлях, а разом із ним здолали в собі відчай, страх, поселили у серце глибоку віру.
У Бердичеві готуються зустріти паломників із різних куточків України та світу. 15 і 16 липня на Урочистості Матері Божої Бердичівської традиційно очікують десятки тисяч паломників, які прийдуть із далеких доріг до святині. На площі Святійшого Йоана Павла ІІ підготовча робота – на етапі завершення. Комунальні служби міста активно прибирають територію біля Монастиря Босих Кармелітів; активісти парафії прикрашають найголовніший об’єкт урочистостей – зведений вівтар. Своєї черги чекає сцена, на якій виступатиме хор, встановлено й вежу для представників ЗМІ.
Ох, вже ці дитячі садочки – все у них розплановано, все за графіком, мало не кожен день присвячений окремій темі! Утім, на те вони й дитячі, аби що плани, що теми приносили радість та втіху головним тамтешнім мешканцям, робили дітвору здоровою, були змістовними й розвиваючими
22 червня біля Меморіалу «Слава Героям!» бердичівляни взяли участь у скорботному зібранні, вшановуючи пам’ять жертв німецько-радянської війни 1941-45 рр. Що таке війна, сучасні українці знають не лише з розповідей ветеранів 2-ї Світової, і сьогодні такі слова як «жертви», «скорбота», «ворог», «патріотизм», «героїзм» сприймаються куди відчутніше й гостріше, аніж до появи «Небесної Сотні», до початку бойових дій на сході країни. У далекому 41-му Україна однією з перших прийняла на себе удар надпотужної гітлерівської воєнної машини, нагадали на зібранні. Не скорившись, її сини й доньки дали гідний бій загарбникам: близько 7 мільйонів українців зі зброєю у руках боролися проти фашистів на східних фронтах. Мало не кожен другий звідти не повернувся… Взагалі ж, за різними даними, Україна втратила на тій війні від 8 до 10 мільйонів життів.
Веселий круїз здійснили вихованці ДНЗ №16 «Ялинка» разом із капітаном та екіпажем на лайнері «Казковий». Подорож була незвичайною, бо мандрували казковими місцями. Аби плавання видалось не таким довгим, співали пісень.
А чи знали ви, що колись давно у пращурів сучасних українців тиждень після Трійці проходив увесь, серед іншого, у подібних піснях? Що називався Русалчиним тижнем? Що був повний різних обрядів? Що чи не найголовніше протягом казкових днів було не підпасти під звабливо-смертельні чари русалок?..
Неповторний «Чардаш», неповторна місцевина у Бердичеві, неповторні таланти його юних мешканців… І нехай вона проходить у місті вже багато років – виставка робіт випускників художньої школи, та хіба назвеш подібне дійство традиційним?.. Коли мало не у кожному творінні присутні казка, диво, чарівність, коли, споглядаючи увесь цей мікс, губиш ту межу, що відділяє дитячі безпосередність й бачення світу від уже дорослого, усвідомленого, прагнення змінити цей самий світ?.
Позашкільний навчально-оздоровчий заклад «Соколятко», що розташувався у затишному і мальовничому лісовому масиві Скраглівки, вже 70-е літо стрічає дітлахів! 7 червня відбувся заїзд першої зміни, а 9-го, за особливим сценарієм, святкували ювілейне відкриття табору: мешканці планети «Соколятко» знайомили гостей із умовами життя та відпочинку.
Його концерт не вперше на вулицях Бердичева. Таємничого і загадкового скрипаля, у руках якого інструмент ніби «оживає», сміється й плаче, радіє й журиться, бердичівляни бачили і сьогодні на зупинці, що навпроти центрального ринку. Багато хто, заглиблений у себе, здається, навіть і не чув тих мелодій. Дехто, заворожений почутим, стишував крок, присідав послухати
Хіба би було Сонце Сонцем, коли б не гріло і не мало осяйних променів? А промені? Чи могли б радувати вони людей своїм теплом, якби не було Сонця? І звідки б взялося тепло й світло, не маючи джерела – сонячного кола та проміння? Ось приблизно так пояснював триєдність Бога Святий Іван Золотоустий: Сонце, казав, то є Бог-Отець, промені – Син Божий Ісус Христос, а тепло й світло, що з них виходить – Дух Святий.
26 травня у загальноосвітніх школах міста відлунали бадьорі мелодії останнього дзвоника. Цьогоріч вранішня погода внесла свої корективи і багатьом школам довелось проводили святкову лінійку у приміщеннях, а не на вулиці. Дощик не дозволив і традиційний парад випускників. Але свято від цього не стало менш значущим та врочистим для випускників 2017 року. Молоді, гарні, усміхнені, навіть трішки схвильовані, юнаки та дівчата йшли, ховаючись під парасольки й так, до міського Палацу культури на урочистості та святковий концерт, на якому вони, зі стрічками «Випускник -2017» були "іменинниками", глядачами, акторами, головними «винуватцями свята». 328 школярів міста стоять уже на старті дорослого життя!
До Дня слов’янської писемності і культури, який за календарем – 24 травня, учні 3-4 класів ЗОШ №18 разом зі своїми наставниками готували літературно-музичний виховний захід. Роком зародження слов’янської писемності орієнтовно називають 862-ий. Діти розуміють, що то є корінь і основа.
