Вони дуже пасували одне одному – бердичівський муздрамтеатр на Європейській і відома на весь світ житомирська «Орея» – академічна хорова капела, ось уже понад 30 років очолювана Заслуженим діячем мистецтв України Олександром Вацеком. Першу частину концерту маестро мало не суцільно наповнив щедрівками й колядками, досягши стовідсоткового ефекту: на сцену спустилися 27 янголів, котрі випромінювали щось воістину неповторне…

Так, 14 лютого виявилося цьогоріч не надто лагідним на рахунок погоди, так, навіть, можливо, сам святий Валентин зіщулився від вологості, що пробирала до кісток. Єдині, хто залишався байдужим до холоду того дня, – закохані: любов бо зігріває краще за будь-який пуховик, і єдине, що може додати тепла, то приємний сюрприз – щирий й від душі. Як ось пломеніючі кульки, що їх на Центральній площі Бердичева роздавали усім перехожим Валентинові посланці з міського Палацу культури. Зрозуміло, життя – непроста річ, зауважують, але йти ним потрібно з оптимізмом у думках, гарним настроєм у серці, з посмішкою на обличчі. І обов’язково при цьому дарувати добро. Адже те має властивість повертатися сторицею...

День Святого Валентина. Вечір. У молодіжному клубі «М-Формація» – чимало молоді. Конкурсами, іграми, виконанням пісень та дискотекою зібрались відзначити свято закоханих. Символічне розбите серце, у якому немає місця любові, під кінець заходу оживає, сяє вогниками кохання. Так відбувається, бо поруч завжди – Надія.

Хлопці й дівчата із задоволенням беруть участь у конкурсах, як-ось: знайомство, обери свою половинку, танцювальному й поетичному. Цікаво, що у дівчат, наприклад, більш розвинена зорова пам’ять, у хлопців – інтуїція.

Бердичівляни, які відзначають ювілейну річницю шлюбу, можуть повторно одружитися під час ювілейної церемонії.

Про це повідомили в управління юстиції Житомирської області.

«Проживши у шлюбі 10, 25, а то й усі 50 років, подружжя віднедавна має нагоду повторити обряд обряд одруження. На Житомирщині ця послуга – повторне святкування ювілейної дати шлюбу – надається усіма 23-ма відділами державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС). Її можуть замовити як сімейні пари, так і їхні рідні чи друзі», – йдеться в повідомленні.

Близько 80-ти танцюристів від 6-ти до 30-35-ти років цими вихідними з’їхались у Бердичів на танцювальні батли. Такий незвичний за форматом проведення фестиваль у місті провів молодий хореограф Степан Василюк. Чоловік працював у столичних студіях танцю, але повернувся у Бердичів. Тут, каже, діти не менш талановиті. Танцювальні батли, з його слів, це новий формат навчання і змагання. У багатьох містах України вони набувають розвитку, та й приїздити у гості один до одного учасники люблять. Це, переконані, цікаво, та й обмежень по віку у батлах немає.

Прем’єрою знаковою та символічною відзначив 1-й рік свого другого народження бердичівський муздрамтеатр на Європейській. Вперше на його підмостках, уже «освячених» грандами вітчизняної театральної сцени, виступала своя рідна, бердичівська, трупа. Давали «Фріду» Марини Гримич – давньої й вірної подруги Бердичева, української письменниці, котра освідчилася у коханні до культури українських містечок, обравши для цього Бердичів, його людей та його Торгову, 4...

Лариса Куліченко, керівник зразкового фольклорного ансамблю «Вінець» ЦПО імені. О. Разумкова, каже: «Участь у святі колядок - це наснага на цілий рік, ми набираємось сили, Божого благословення, ділимось радістю з людьми від Божого народження, а люди діляться з нами своєю енергетикою, своєю силою. Якщо ми забудемо ці традиції, вони пропадуть. У цій справі без альтруїстів ніяк».

Жінка розповідає: у народі кажуть, що як зажнуть першого снопа, то можна і колядки починати вчити, але не співати...

Видання "РІО Бердичів"  писали про те, що ініціатива депутата обласної ради Віталія Вітусевича прикрасити оновлений став у Дмитрівці декоративним містком до штучного острову та встановити на острові металеву альтанку переборола чимало перешкод, доки змогла втілитись у життя.

І ось напередодні новорічних свят гарні споруди нарешті були встановлені там, де й мали бути, але трохи раніше. Їх одразу почали відвідувати малі й великі мешканці селища, хоча взимку тут ще не так гарно, як буде, коли зазеленіє трава.

Православні та греко-католики сьогодні святкують одне із найбільших свят у році – Різдво Христове. Радіючи цьогорічному Різдву, віряни радіють відновленню Української церкви і отриманню напередодні Томосу про автокефалію УПЦ. «Знаково, що ці дві події співпали», - каже настоятель Бердичівського Хресто-Воздвиженського Храму і пояснює значення слова «Томос».

Цими вихідними в Україні святкуватимуть найбільше свято зимового циклу – Різдво Христове. Це свято має безліч традицій, яких дотримуються з покоління в покоління, та які різняться в кожному регіоні.

Розпочинають святкування Різдва увечері 6-го січня – Святий вечір. Назва Святого вечора у різних регіонах часто різниться: на Волині – Коляда, а на Закарпатті – Корочун.

Студенти Бердичівського педагогічного коледжу колядками і щедрівками вітали Бердичів із Різдвяно-Новорічними святами! Вчетверте колядують містом, щороку із новим репертуаром.

Першими, кому колядували, були медпрацівники, котрі зібрались у актовій залі оновленого приміщення Центру первинної медико-санітарної допомоги.

Керівник проекту «Привітай Бердичів колядками» Ольга Яблонська, сценарист Ніка Радовець та їх студенти розповіли, що в репертуарі мають місце як сучасні, так і дуже старовинні, в обробці, різдвяні пісні.

Природа надихнула Ларису Кравченко на створення незвичного і маловідомого у Бердичеві мистецтва – ошибана. Це різновид флористики, створення картин з висушених під пресом природних матеріалів. Інколи при потребі для повноти композиції використовується малюнок гуашшю або аквареллю, на портретах – тушшю чи ручкою. Близько 120-ти робіт жінка представила на персональній виставці у Музеї історії міста. Кожен елемент розміщується на її картинах із особливою ретельністю та обережністю. Уява та ювелірна точність примушує листя перетворитися на елементи пейзажів і навіть портрети.

Християни західного обряду сьогодні відзначають одне із найбільших свят – Різдво Христове. У Віфлеємі, в яслах на сіні, Христос народився! Цей спогад про диво народження веде до храму прихожан, котрі напередодні так старанно готувались до свята. Дух Різдва і відчуття справжнього свята, на повні груди, прийде обов’язково, кажуть отці кармеліти, коли душа буде вдячна Богу, а серце – чисте і відкрите до людей.

Зустрічати Новий Рік та Різдво при доброму здоров’ї, за гарно вбраним столом та у колі найближчих людей – хто, здається, не мріє про подібне? Втім, життя багате не лише на зимові подарунки, а й на сюрпризи не зовсім веселі: комусь у самісіньку новорічну ніч припадає робоча зміна, а хтось і того сумніше – зустрічає її на лікарняному ліжку. Думка хоча б якось розрадити пацієнтів Центральної міської лікарні та нагадати про те, що новорічна ніч створена задля веселощів й посмішок, народилася у Бердичеві вже чимало років тому...

Ох, уже ці українські дівчата з парубками: як зачують, що де-небудь збираються влаштувати вечорниці, аж тини тріщать навколо тієї оселі, і дарма на Андрія переймалися у центрі «М-Формація», мовляв, уже треті півні заспівали, а за щедро вбраним столом та біля грубки порожньо. Мить – і галаслива юрба вже сипле вітаннями й побажаннями, аби щастя було в хаті і щоб всі були багаті. Тітка-господиня квокче біля кожного, де ті роки й ділися: треба і пригостити, і щось цікавеньке розповісти ....

У грудні у Бердичеві традиційно зустрічають Хануку. Це свято не має чітко встановленої дати, адже єврейський календар відмінний від прийнятого у світі. Цьогоріч це 2 грудня. Незмінний атрибут Хануки – встановлена на центральній площі велика конструкція-світильник. Це менора, на якій вісім днів поспіль запалюватимуть по одній свічі.

«Ми дуже раді, що вже і у Бердичеві не один рік є така традиція при сприянні міської влади – запалювати ханукальну менору. Дуже велика, одна з найбільших, які є. Ми отримали цю конструкцію в подарунок від общини Маріуполя», – розповідає помічник головного рабина міста Аківа Нємой.

В Домі української культури, що в Житомирі, відбулась презентація виставки творчих робіт учнів та випускників Бердичівської художньої школи. Подібних масштабів виставки (із такою кількістю творчих робіт) не пам’ятають, кажуть викладачі. У 5-ти залах розміщено 165 творінь юних художників у різних техніках виконання, графічних і живописних; представлені різні жанри: пейзаж, натюрморт, анімалістичний, побутовий, міфологічний та інші жанри...

Вчитель історії та правознавства за фахом і художник за покликанням: Олександр Котвіцький з селища Довбиш, що на Баранівщині, презентував у Бердичеві персональну виставку акварельного живопису. Понад сорок картин, написаних акварельними фарбами, митець привіз до музею історії міста Бердичева. Це, каже, далеко не всі його картини. Скільки їх намалював за життя, не знає, бо не вів підрахунку, багато подарував.

У с. Буряки, що в Бердичівському районі, відбулася важлива подія – жителі відсвяткували 240-річчя від заснування села. Серед учасників святкування – і жителі 5 навколишніх сіл, які разом із Буряками рухаються до створення спроможної Райгородоцької об’єднаної територіальної громади. Про це повідомляє прес-служба Житомирської ОДА.

Така кількість гостей приємно радує сільського голову Буряків Галину Кудлай, яка впевнена, що після об’єднання на всіх жителів громади чекають лише позитивні зміни та розвиток.

Святковий захід, на який завітали близько двох сотень гостей, відбувся 25 листопада у місцевому Будинку культури.