Цієї суботи на центральному ринку бердичівлян розважав Дзідзьо-двійник. Біля чоловіка крутилось не тільки чимало дітлахів, підтанцювати брались і дорослі. Незважаючи на спекотний день, чимало людей припиняли ходу, адже після чергових недешевих покупок послухати жартівливих пісень – було саме те, щоб врівноважити настрій і зняти зайву напругу. Та найвеселіше, звісно, було дітям. Вони не стали з’ясовувати: двійник це чи ні, й допомагали улюбленому співакові вести розважальну програму…
Відремонтоване приміщення, нові корпусні меблі, кольорові м’які крісла, комп’ютерна техніка та телевізор незабаром будуть доступні для дітей та молоді Бердичівського району у новій медіатеці. До відкриття готується smart-бібліотека у Райгородоцькій школі. Про це повідомляє прес-служба Житомирської ОДА...
Довгий і строгий Петрів піст традиційно завершується 12 липня великим святом, встановленим церквою на честь служіння і страждання двох апостолів Петра і Павла. У цей день віряни ідуть до храмів, думаючи про духовні справи, добро, милосердя, любов до ближнього. У багатьох селах (як-ось у Журбинцях) ПЕтра є храмовим (або престольним) святом.
Петро і Павло – два найбільших і дуже різних апостоли. Петро був учнем Христа, найстаршим з усіх апостолів. У 67-ому році він помер мученицькою смертю, як Христос, якого він одного разу зрікся, а потім щиро у тому розкаявся.
12 сіл Бердичівського району, які планують об’єднатися в Райгородецьку ОТГ, так же організовано започаткували спільне святкування традиційного українського свята Івана Купала.
Напередодні Івана Купала у с. Буряки Бердичівського району з’їхалися представники ще 11 навколишніх сіл, і навіть волонтер із Єгипту за програмою «Go camp», аби разом за давніми українськими традиціями і звичаями провести свято – зі спусканням на воду віночків, прикрашанням гільця, забавами навколо вогню...
Тричі вандали розмальовували стіну кінцевої зупинки Гришковець – і стільки ж разів її, силами працівників селищної ради, зафарбовували.
Чимало людей противились цьому. Нарешті увірвався терпець – і, на місці чорних літер, на усю стіну зацвіли польові квіти, маки, волошки й ромашки, дозріло золоте колосся. «Гарно!», - не приховують захоплень перехожі й пасажири, які очікують громадський транспорт...
Сфотографуватись із живими скульптурами, доторкнутись до них – таке стало можливим під час святкування Дня міста і молоді.
Взагалі, актори міми або живі скульптури – це, хоч незвично, але сучасно, креативно, вони – справжня окраса свята, що викликає замилування та посмішку. Контактне «спілкування» із артистами такого оригінального жанру викликає тільки позитивні емоції. Для когось це – весело проведений час, безліч нових фотографій, а комусь «стати поруч» означає «на хвильку бути принцесою»...
Короткі підготовчі збори, подібні до тих, що спостерігалися у Бердичеві 1-го червня біля ДЮСШ ім. Лонського, відбулися усією країною: таким чином студентська молодь відгукнулася на клич Міністерства освіти і науки, Національного Олімпійського комітету та Спортивної Спілки студентів України взяти участь у Всеукраїнському забігу «Зелена миля». Рівно об 11-й годині звідусіль за різними маршрутами мали стартувати юні шанувальники й прихильники легкої атлетики, фізичної культури та здорового способу життя. Бердичів у «Зеленій милі» представили студенти місцевого коледжу промисловості, економіки та права...
22 травня, виповнюється 157 років із часу перепоховання Тараса Шевченка у Каневі. Виконати волю поета вдалось друзям лише через майже як три місяці після смерті та поховання Шевченка у Санкт-Петербурзі на Смоленському кладовищі. Шлях до Києва був довгим, домовину везли кіньми (бо залізниці до столиці на той час не було) довгих десять днів.
Сьогодні, як і щороку, до меморіалів і пам’ятників Тарасу Шевченку несуть вінки і живі квіти, у знак пам’яті та вдячності за його безсмертне слово...
Сьогодні вранці працівники комунального підприємства МКАРС (Міська Комунальна Аварійно-Рятувальна Служба) монтували цей електронний екран на початку театральної площі, поблизу магазину «Brand»
Посадовці міськвиконкому, які були присутні на площі пояснили, що екран буде використовуватись для реклами театральних спектаклів та інших заходів, що будуть проходити тут. Куплений він за гроші театру, і заповнення його сюжетів іншою рекламою поки що не планується.
Особливу увагу приділили «антивандальним» заходам при встановленні конструкції. Так, самі опори виготовлені з труб підвищеною товщини, а кріплення екрану здатне витримати значне вітрове навантаження...
Зовсім скоро Бердичів забарвиться у неповторні кольори українських вишиванок, згадуючи та вшановуючи дорогі для кожної людини цінності – рідну Матір, тепло, надійний прихисток, радість та щастя, що їх здатна подарувати справжня Сім’я. А ще містяни разом з усією країною вкотре доводитимуть: їхні потреби, бажання та інтереси збігаються з цінностями, що прийнято вважати європейськими.
Студенти так званого «вуличного університету», сформованого у міській бібліотеці, котрі двічі на місяць мають цікаві зустрічі із відомим краєзнавцем Анатолієм Горобчуком, зустрівшись вчергове, загадали наступну тему, аби Анатолій Петрович розповів про історію старого кладовища, що по вул. Пушкіна. І от, невелика групка людей зібралась біля воріт цвинтаря. 1806 роком датовано його заснування (у той час ця територія була за межами міста) і тут проводили перепоховання. Ще тоді, зважаючи на віросповідання, кладовище розділили на сектори. Один із яких – католицький, вверх по головній алеї – православний сектор. Є тут іновірницьке кладовище, у самому дальньому закутку – поховання старообрядівських общин. У післявоєнні роки утворився іще один – військовий сектор.
Сцена Палацу культури ім. О. Шабельника знову осяялася талантами бердичівських школярів: черга являти свої вміння у рамках VI міського конкурсу «Сузір’я Бердичева», що традиційно проходить під патронатом міського голови Василя Мазура, дійшла до тих, хто здатний донести прекрасне у спосіб, званий хореографією. 31 номер, передбачений у програмі, покликаний був популяризувати та надати новий виток розвитку у місті мистецтва танцю. Виступаючи, на подібних форумах, діти підвищують сценічну культуру, утворюються нові творчі контакти та формується творчий потенціал, зазначають організатори. Плюс, звісно, дарується чудова можливість реалізувати все, що є у дитині від природи танцю...
Відтепер щонеділі Центральна площа Бердичева, починаючи з 16:00, виглядатиме приблизно ось так: у місті анонсували старт Мистецького сезону, впродовж якого бердичівлян та гостей Бердичева – зовсім маленьких, юних, дорослих та вже шанованого віку – піснями, танцями, спортивними змаганнями, а також безліччю розваг та забав тішитимуть представники місцевих закладів культури, освіти, спорту.
Перший млинець вважається завжди найважчим та найвідповідальнішим, і випікати його на широкий загал було доручено колективу міської бібліотечної системи...
І знову, як рік тому, Центральна площа Бердичева ні-ні та й нагадує паризький Montmartre: на ній збирає побажання символ Франції Галльський півень, дітвора й дорослі пробують сили у вікторині «Єврознайко» та спішать відобразити у спогадах чудовий квітневий день у фотозонах із краєвидами найромантичнішої з країн. Від мольбертів юних художників теж віє Францією, ну а щодо музики, то навколо, здається, суцільне кохання – у звуках інструментів, у голосах виконавців.
Ось такі дива уже вдруге творить у Бердичеві «Французька весна» – фестиваль французької культури в Україні… втім, не в усій, але про це дещо згодом. Ну а поки що – відкриття…
Так уже, напевне, складені люди, що увесь час чекають на диво. А, між іншим, один із рецептів того, доволі простий: береш стакан борошна, стакан солі, воду – і все це замішуєш. Далі даєш тісту просохнути, а потім клеїш його на якусь поверхню (ДВП чи фанеру) і розмальовуєш – гуашшю, акрилом, маслом, «під метал». Можеш залакувати, а можеш взагалі не розфарбовувати – вийде не менш заворожуюче. Як саме вийде? Ну приблизно ось так, як у головній експозиційній залі бердичівського Музею історії, де днями відкрилася виставка творчих робіт учнів міської художньої школи. Робіт із солоного тіста...
Запрошуємо Вас відвідати заходи, що відбуватимуться з 14 квітня до 04 травня в рамках фестивалю «Французька весна у Бердичеві - 2018»:
- з 14 до 20 квітня у кінотеатрі «Маріо Кіно» (ТРЦ "Галерея Бальзак", вул. Європейська, 26) пройдуть Дні французького кіно з українськими субтитрами (за окремим планом);
- 20 квітня о 15.50 год. на площі Центральній відбудетьсяцеремонія урочистого відкриття Фестивалю...
У затишній, творчій та родинній атмосфері, де навколо витала потужна сила друкованого слова, в актовій залі Бердичівської райдержадміністрації зібралися поціновувачі таланту поета, заслуженого діяча мистецтв України, почесного громадянина Бердичівського району, кавалера найвищої нагороди області «Честь і слава Житомирщини», лауреата багатьох обласних, всеукраїнських та однієї міжнародної літературної премій Михайла Пасічника. З нагоди свого 65-річного ювілею було організовано творчий вечір відомого і шанованого у літературних колах письменника...
12 сіл Бердичівського району, які планують об’єднатися в Райгородецьку ОТГ, так же організовано започаткували спільне святкування традиційного українського свята Івана Купала.
22 травня, виповнюється 157 років із часу перепоховання Тараса Шевченка у Каневі. Виконати волю поета вдалось друзям лише через майже як три місяці після смерті та поховання Шевченка у Санкт-Петербурзі на Смоленському кладовищі. Шлях до Києва був довгим, домовину везли кіньми (бо залізниці до столиці на той час не було) довгих десять днів.
Відтепер щонеділі Центральна площа Бердичева, починаючи з 16:00, виглядатиме приблизно ось так: у місті анонсували старт Мистецького сезону, впродовж якого бердичівлян та гостей Бердичева – зовсім маленьких, юних, дорослих та вже шанованого віку – піснями, танцями, спортивними змаганнями, а також безліччю розваг та забав тішитимуть представники місцевих закладів культури, освіти, спорту.
І знову, як рік тому, Центральна площа Бердичева ні-ні та й нагадує паризький Montmartre: на ній збирає побажання символ Франції Галльський півень, дітвора й дорослі пробують сили у вікторині «Єврознайко» та спішать відобразити у спогадах чудовий квітневий день у фотозонах із краєвидами найромантичнішої з країн. Від мольбертів юних художників теж віє Францією, ну а щодо музики, то навколо, здається, суцільне кохання – у звуках інструментів, у голосах виконавців.
Так уже, напевне, складені люди, що увесь час чекають на диво. А, між іншим, один із рецептів того, доволі простий: береш стакан борошна, стакан солі, воду – і все це замішуєш. Далі даєш тісту просохнути, а потім клеїш його на якусь поверхню (ДВП чи фанеру) і розмальовуєш – гуашшю, акрилом, маслом, «під метал». Можеш залакувати, а можеш взагалі не розфарбовувати – вийде не менш заворожуюче. Як саме вийде? Ну приблизно ось так, як у головній експозиційній залі бердичівського Музею історії, де днями відкрилася виставка творчих робіт учнів міської художньої школи. Робіт із солоного тіста...
