Вже традиційно, протягом кількох років, серпень – футбольний місяць для Бердичева. Саме наприкінці серпня у Бердичеві відбуваються два престижні футбольні турніри серед юнаків - Всеукраїнський турнір пам’яті Заслуженого тренера України Анатолій Пузача та Всеукраїнський турнір на призи Почесного громадянина міста Бердичева Леоніда Копитка.
Одну ескізну пропозицію щодо прибудови та дві – стосовно реконструкції розглянули нещодавно члени архітектурно-містобудівної ради.
Першим до уваги фахівців було представлено ескіз прибудови бенкетної зали та готелю до вже існуючого ресторанно-готельного комплексу на вулиці Володарського. Замовник планує добудувати до свого приміщення на придбаній земельній ділянці бенкетний зал площею 330 квадратних метрів. У ньому будуть дві функціональні зони – танцювальна та обрядова, також передбачено вестибюль, кімнату для офіціантів та кімнату для зберігання музичної апаратури. На другому поверсі добудови розташуються одно-двомісні готельні номери спрощеного типу. Фасадне оздоблення буде прив’язане до стилю вже існуючого ресторанного комплексу.
рішенням виконкому міської Ради №530 від 15 серпня 2001 року за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева, популяризацію продукції вітчизняного товаровиробника, велику благодійну допомогу та враховуючи звернення колективу ВАТ "Бердичівський пивоварний завод" Леону Романовичу Ліпецькому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". На цьому відзначення заслуг Леона Романовича перед міською громадою не завершиться: за внесок у розвиток міста Леон Романович Ліпецький відзначений Орденом Бердичева "За заслуги" (№2), а Указом Президента України Віктора Ющенко Леона Романовича у вересні 2005 року нагороджено орденом "За заслуги" третього ступеня.
1968 р. —
цього дня прийнято в експлуатацію дитячий садок-ясла машинобудівного заводу "Прогрес", які розташувались у триповерховому будинку по вул. Карла Лібкнехта, 86 (нині вулиця Європейська).
1921 р. —
з метою відновлення роботи водопроводу, який був зруйнований під час Громадянської війни, а машинна станція (забезпечувала роботу водопостачання) – під час пожежі у липні 1920 року, у Бердичеві побудовано нове приміщення для машинної станції. У цьому приміщенні розмістили відремонтоване обладнання.
1901 р. —
у місті відкрилася сільськогосподарська та промислово-реміснича виставка. Опівдні настоятель місцевого собору о. Андрієвський відслужив молебень, на якому були присутні київський губернатор Ф.Ф. Трєпов з дружиною, голова Київського сільськогосподарського товариства князь М.В. Рєпнін та інші урядовці. Головою виставки став один з найбільш прогресивних землевласників повіту Андрій Іванович Косіч. До відкриття виставки ним було випущено книжку "Бердичев и Бердичевский уезд". У бердичівській виставці взяли участь 286 експонентів. Після її закриття 214 експонатів були удостоєні почесних дипломів та медалей. Виставка засвідчила, що місто продовжує зберігати певне торгове і промислове значення, однак основна частина капіталів була вже спрямована на вирощування цукрових буряків і виробництво цукру. Так, 9 цукрових заводів Бердичівського повіту виробляли цукру у 20 разів більше, ніж потрібно було для задоволення потреб місцевого ринку.
1815 р. —
цього дня відбувся обряд урочистого закладення храму і спорудження нового фундаменту навколо стін старої дерев'яної Успенської церкви. Розпочалось будівництво нової, вже кам’яної, церкви Успіня Божої Матері – архітектурної перлини Бердичева, яка згодом була знищена більшовицькою владою у 1936 році.
1765 р. —
у цей день у Бердичеві розпочинався щорічний Успенський ярмарок, що тривав 6 тижнів. Під час ярмарку населення в Бердичеві з приїжджими збільшувалось вчетверо, приїжджі на ярмарок розташовувались на околицях міста, ставили свої намети. В місті торгівля йшла у різних місцях: ятках, сходках (нині Соборна площа), в старому місті (біля мурів кляштора-фортеці).
З початком серпня наше місто вже неодноразово сколихували страшні звістки про загибель наших земляків у зоні АТО. А скільки зараз надходить таких у різні куточки України? Гинуть молоді люди - чиїсь діти, онуки, батьки, чоловіки, вірні товариші. Вони поклали свої життя за нас, за Батьківщину. А чи гідні ми такої жертви? Свої амбіції, інтереси ми ставимо вище за інших. Ми розумні на словах, які далеко не завжди підкріплюються вчинками. Ми критикуємо інших, а самі при цьому нічого не робимо. Навколо стільки бруду, невже ще не прийшов час почати з нього вибиратися? Хоча б заради світлої пам’яті наших захисників.
Ідеш рідним містом у справах або прогулюєшся святковим днем, мимоволі милуєшся силуетами його старовинних будівель і новобудов, його зеленим квітучим обрамленням, і немає у місті куточку, де б не росли дерева і не радували погляд квіти. Це його жителі, за доброю традицією, з любов’ю озеленюють і прикрашають свій життєвий простір — рідне місто.
В Бердичеве Житомирской области в водоеме обнаружили труп женщины.
Об этом Житомир.info сообщили в пресс-службе УМВД Украины в Житомирской области.
«13 августа, около 15.00, в Бердичеве в реке Гнилопять был обнаружен труп женщины, возрастом ориентировочно 35-50 лет. Погибшая была в ночной рубашке. Следов насильственной смерти на ее теле не обнаружено», - поинформировали в УМВД.
Вчера, в Житомире, в 12.00 состоялась встреча активистов Бердичевской самообороны, во главе с Сергеем Адамъяком, с губернатором Житомирской области. В ходе общения стороны обменялись мнениями о вопросах социально-экономического развития Бердичевского региона, выработали общую позицию государственного подхода к решению региональных проблем, обсудили подходы к решению кадровых вопросов в Бердичевском районе. Встреча прошла конструктивно, и однозначно пойдет на пользу развитию самоуправления и демократических институтов гражданского обсщества.
Саме так прокоментували свої дії бердичівські підприємці, котрі працюють на Центральному ринку. Досі вони були небагатослівними з приводу того, скільки грошей на потреби армії вони зібрали до скриньок, що на території ринку, та кому допомогли.
у Бердичеві на 59-у році життя від серцевого нападу помер Віктор Дмитрович Коржук (1945-2004) – фотожурналіст місцевої газети "Земля Бердичівська" ("Радянський шлях"), член Національної спілки журналістів України, Заслужений журналіст України. Віктор Коржук є автором популярних збірок оповідань "Рассказы по-бердичевски" та "Рассказы по-бердичевски. 2", у яких розповідає про людей та життя рідного міста у 60-80-ї роки минулого століття. Похований Віктор Дмитрович Коржук у Бердичеві в секторі почесних поховань міського кладовища по вулиці Войкова.
2002 р. —
рішенням виконкому міської Ради за багаторічну плідну працю в органах державної влади і в галузі освіти, активну громадсько-політичну діяльність, спрямовану на соціально-економічний розвиток міста, Бражнику Івану Юхимовичу – завідувачу відділенням післядипломної освіти Бердичівського політехнічного коледжу, присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Іван Юхимович Бражник у 1951 році приїздить до Бердичева, працював спочатку заступником директора Бердичівського машинобудівного технікуму, згодом — директором. З 1962 по 1975 рік Іван Юхимович працює першим секретарем Бердичівського міському КП України. Помер Іван Бражник 4 березня 2005 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі в секторі почесних поховань.
Міський голова Василь Мазур заявив, що він хоче чути, що ігрових автоматів в Бердичеві немає, як і грального бізнесу. Про це він заявив під час доповіді про криміногенну обстановку Олега Войтюка, в.о. начальника Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області. Питання залів з гральними автоматами, які продовжують функціонувати в місті було підняте новим членом виконкому Сергієм Адам’яком, представником Самооборони Бердичева та району. Самооборонівця обурив той факт, що зали продовжують спокійнісінько працювати, просто змінивши вивіску, тож він поцікавився у правоохоронця, чи є якісь зрушення в даному напрямку, які саме кроки робляться для припинення їхньої незаконної діяльності.
На пункт зв’язку 2-ї Державної пожежно-рятувальної частини м. Житомир, у ніч з вівторка на середу, 13 серпня о 00:34, надійшло повідомлення про загоряння вантажівки «Iveco» та причепу з деревинним вугіллям на Бердичівському шосе. Водій, перевозячи вантаж, зупинився біля автозаправної станції на ночівлю. Чоловіка розбудили працівники станції, які помітили, що його транспортний засіб починає горіти.
З часу цинічного за своїми складовими вбивства відомої у Бердичеві підприємниці Тетяни Півторак минуло рівно десять місяців. Нагадаємо, 13 жовтня минулого року Бердичів сколихнула страшна звістка: у власному будинку було знайдено тіло Тетяни Півторак. Навіть поверхового огляду було достатньо для того, щоб всаановити? Смерть жінки була насильницькою, перед загибеллю вона зазнала катувань, а потім їй перерізали горло. Тоді ж із будинку зникли кошти у сумі, еквівалентній 20-тисячам доларів США.
Всі ми знаємо, що нас очікує дуже важка зима, адже війна на сході продовжується і ризик початку повномасштабних бойових дій із Росією залишається високим. В результаті військової агресії сусідньої держави в Україні утворилася енергетична криза. Внаслідок цього Рада Національної Безпеки і Оборони України ще 28 квітня поточного року прийняла рішення «Про стан забезпечення енергетичної безпеки у зв’язку з ситуацією щодо постачання природного газу в Україну», який було введено дію указом Президента України від 1 травня 2014 року.
Місто, як і вся країна, живе в умовах наближених до бойових, щотижня в Бердичів провозять тіла наших земляків загиблих на сході країни під час антитерористичної операції, а фактично з неоголошеної сусідньою державою війни. Як вижити в таких умовах, допомогти родинам бійців АТО та забезпечити нормальну життєдіяльність всіх структур при тотальній економії ресурсів, обговорювали на черговому засіданні виконавчого комітету, що відбулось 13 серпня, у середу.
У День Незалежності України у Бердичеві відкриють пам’ятні дошки на будинках, у котрих проживали герої-бердичівляни, які загинули, захищаючи рідну землю від агресії ворога під час Антитерористичної операції — Віталій Дульчик, Роман Абрамов, Євген Старіков та Олег Реготун. Рішення про це було прийнято у середу вранці на засіданні виконавчого комітету міської ради.
Триває літо: чудова, тепла, яскрава пора. А ще - це час відпусток, канікул, відпочинку та оздоровлення. Добре тому, хто може дозволити собі путівку до моря, відвідини модних курортів чи, може, мандрівки до якихось екзотичних країн. Проте, так щастить далеко не всім, а особливо тим верствам населення, котрі мають статус «найбільш незахищених».
Якщо ми не хочемо годувати та оснащувати чужу армію, ми маємо зміцнити свою – це дещо перефразоване крилате висловлювання взяли на озброєння активісти громадської організації «Патріотична сила», які закликають бердичівлян долучитись до благодійної акції зі збору продуктів харчування для бійців української армії.
Відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 14.07.2014 № 166 «Про створення та організацію роботи районного координаційного штабу з питань розміщення громадян, які прибувають з тимчасово окупованих територій і районів проведення антитерористичної операції, та заходи щодо вирішення їх соціально-побутових питань», при Бердичівській райдержадміністрації утворено координаційний штаб.
після обідньої перерви робітники заводу "Прогрес" зупинили роботу та вступили у переговори з адміністрацією заводу. Вони висунули наступні вимоги: встановити 8-и годинний робочий день; підвищити погодинну оплату праці; замінити штучну оплату поденною; підвищити попудну оплату в ливарній; зупинити зниження заробітної плати за рахунок скорочення робочого дня. Управляючий заводом, пообіцявши робітникам довести їх вимоги до правління акціонерним товариством, що знаходилось у Києві, зумів переконати їх приступити до роботи. Це був перший страйк працівників заводу "Прогрес".
1571 р. —
у своєму родовому маєтку в Логойську (нині місто Мінської області, Білорусія) помер Василь Тишкевич (1492-1571) – граф, державний діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, власник Бердичева та навколишніх земель. Похований Василь Тишкевич в Супраслі (нині місто в Польщі) в кам'яній церкві в гробниці ктиторів. На його простому могильному камені вибиті герб і напис на російській мові:
"Въ лето отъ Начотения Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа 1571 месяца Августа 13 дня въ неделю, преставился раб Божій панъ Василий Тишковичъ Воевода Смоленскій Староста Менскій и Пинскій. Положен въ Храме Благовещенія Богородицы, въ монастыри Супрасльскомъ". Нині могильний камінь Василя Тишкевича знаходиться в університетському музеї міста Вільнюс (Литва).
Одну ескізну пропозицію щодо прибудови та дві – стосовно реконструкції розглянули нещодавно члени архітектурно-містобудівної ради. 
Місто, як і вся країна, живе в умовах наближених до бойових, щотижня в Бердичів провозять тіла наших земляків загиблих на сході країни під час антитерористичної операції, а фактично з неоголошеної сусідньою державою війни. Як вижити в таких умовах, допомогти родинам бійців АТО та забезпечити нормальну життєдіяльність всіх структур при тотальній економії ресурсів, обговорювали на черговому засіданні виконавчого комітету, що відбулось 13 серпня, у середу.
