у приміщенні редакції газети "РІО-Бердичів" пройшла презентація краєзнавчої книги "Преса Бердичева в контексті подій XIX-XXI ст.". Автор книги – педагог гуманітарної гімназії №2, краєзнавець Мілада Вікторівна Мартинюк. У книзі вміщено інформацію про всі періодичні видання, що видавались чи видаються у Бердичеві. А таких, згідно дослідження авторки, було у нашому невеличкому Бердичеві більше 90 найменувань (лише на єврейській мові – 11 найменувань). Детальніше...
2008 р. —
у Бердичеві російською кінокомпанією "Пирамида" проводяться зйомки художнього фільму під робочою назвою "Батя" (в прокаті, який розпочався у 2009 році, фільм отримав назву "В Париж!"). Режисер-постановник фільму – Сергій Крутін, у головній ролі задіяний популярний російський актор Юрій Степанов. Дія фільму проходить у 1968 році в СРСР, в основі сюжету – непрості відносини батька і сина. Основні епізоди фільму знімали на вулиці Карла Лібкнехта (нині вулиця Європейська), яку спеціально для цього привели в антураж 60-х років минулого століття, та на машинобудівному заводі "Прогрес". Цікаво, що середній вік команди, яка робила фільм – 30 років (тобто, фільм про СРСР зняли молоді люди). Також Юрій Степанов не мав грати у цьому фільмі, оскільки був зайнятий на інших зйомках. На головну роль планувався інший актор, але за два дні до початку зйомок фільму він раптово погодився на цю роль. Детальніше...
1995 р. —
у недільний день на території парку культури та відпочинку відкритого акціонерного товариства "Шкіроб'єднання ім. Ілліча" за ініціативи керівництва бердичівського шкіроб’єднання та, зокрема, генерального директора Олександра Клекоти, пройшов багатогалузевий осінній ярмарок "Бердичівські торги-95", присвячений Дню міста Бердичева (цього року День міста відзначали напередодні – у суботній день 23 вересня). Участь у ярмарку взяли численні підприємства як Бердичівського, так й інших районів області, сусідів вінничан, хмільничан, киян та багато інших. Окрім власне торгівлі порадували присутніх на ярмарку жителів міста своїми концертами артисти Житомирського драматичного театру, співаки та музиканти білоруського ансамблю "Сябри". Детальніше...
1991 р. —
згідно з постановою Кабінету міністрів України №227 "Про заходи щодо виконання закону України "Про підприємства та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України", з дозволу Кабінету Міністрів України від 25.11.1991 р. №22826/33 "Про передачу вузів і технікумів до системи Мінвузу України" та наказу виконуючого обов’язки міністра вищої освіти України №231 від 28 листопада 1991 року Бердичівський машинобудівний коледж прийнято до системи Міністерства вищої освіти України (згодом Міністерство освіти та науки України).
1944 р. —
у селі Лівчиці Городицького району Львівської області народився Ковалко Михайло Петрович (1944-2012). Михайло Ковалко тривалий час працював у нафтогазовій промисловості, з настанням незалежності України йому доручають сформувати комітет нафти і газу. У 1992-1995 рр. та 1997–1998 рр. він очолює Державний комітет нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. У 1996-1997 рр. Михайло Ковалко – голова Державного комітету України з енергозбереження. У 1998 році Михайло Ковалко обирається депутатом до Верховної Ради України по одномандатному виборчому округу №65 (Житомирська область: Бердичів та район, Андрушівський, Попільнянський та Ружинський райони). Впродовж наступних років депутат допомагав вирішувати місту численні соціально-економічні проблеми Бердичева. Рішенням виконкому міської Ради за вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади міста Бердичева народному депутату України Ковалку Михайлу Петровичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" (2000).
Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Заяви для проходження конкурсу приймаються Головним управлінням юстиції у Житомирській області, а також всіма районними, міськрайонними, міським управліннями юстиції до 15 жовтня 2014 року.
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердичівської міської ради повідомляє:
Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України № 261 від 27.03.2013 р. просимо в термін до 15 жовтня 2014р. звернутися для написання заяви на виділення путівок для санаторно-курортного лікування на 2015 рік.
у вересні місяці в Бердичеві з'явився перший номер нової міської газети для жінок та про жінок під назвою "Бердичівлянка". Засновник газети – ПП "Тонян", тираж першого номера становив 5 тисяч екземплярів. Газета виходить два рази на місяць, "Бердичівлянка" орієнтована переважно на жіночу читацьку аудиторію, нагадуючи по тематичній насиченості провідні жіночі видання.
1994 р. —
рішенням виконкому міської Ради №532 від 22.09.1994 р. за велику роботу по патріотичному вихованню молоді та соціальному захисту людей похилого віку ветерану Великої Вітчизняної війни Айвазову Григорію Калустовичу (1904-1998) присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Григорій Айвазов народився у місті Армавір Азовсько-Чорноморського краю (нині Краснодарський край, Росія), у травні 1951 року кадровий військовий прибув у Бердичів, де обіймає посаду начальника штабу 32-ї гвардійської механізованої Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії. По звільненні в запас тривалий час очолював штаб Цивільної оборони при Бердичівському міськвиконкомі, очолював раду ветеранів партії комуністів (до 1975 року). Вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, Григорій Калустович активно займається громадськими справами, проводить виховну роботу серед молоді. Помер Григорій Калустович Айвазов 18 березня 1998 року, похований у місті Бердичеві на міському кладовищі у секторі почесних поховань.
1937 р. —
постановою ЦВК СРСР з частин Вінницької та Київської областей утворено Житомирську область, а Бердичів стає одним з районних центрів новоутвореної області. В результаті цих адміністративних перетворень в країні відбувся перехід на триступеневу систему управління (центр – область – район). По результатам цієї реформи стає зрозумілим, що міській раді не зовсім зручно одночасно керувати як Бердичевом, так і багатьма населеними пунктами, що входять до складу району. Тому з часом постає питання про подальше реформування адміністративного устрою – менш ніж за два роки Указом Президії ВР УРСР від 28.06.1939 р. з території Бердичівської міської ради виділено сільську зону і утворено сільський район з центром у місті Бердичів. Бердичівський район набув такої адміністративно-територіальної форми, в якій він існує і донині, а Бердичів отримав пряме підпорядкування обласному центру. Цей адміністративний устрій діє і сьогодні.
Як повідомили на своїй сторінці у соціальній мережі представники «Центру звільнення полонених», який очолює генерал Володимир Рубан, з полону у Донецьку, в рамках мирного плану Президента України Петра Порошенко у співробітництві зі Службою безпеки України, звільнено 73 військовослужбовців з різних військових частин та добровольчих батальйонів України.
Окончательное решение собачьего вопроса в Бердичеве было неожиданно презентовано на заседании исполнительного комитета депутатов городского совета Бердичева. Слово «неожиданно» использовано для обывателей, а те, кто вникал в суть проблемы, знают предисторию знаменательного события, которое войдет в анналы бердичевской политической истории.
Многие думают, что бердичевская медицина начинается с приемного отделения центральной городской больницы. В этом есть доля правда. Ведь еще не зная, какой врач встретиться на их жизненном пути при попадании в больницу, пациенты рассматривают ремонт и новую плитку на полу. Хороший ремонт внушает надежду, что в таком красивом месте работают только профессиональные медики. Понимая роль надежды в развитии городской медицины Бердичева, руководство нашего города выделило 600 тысяч гривен на реформу городского здравоохранения. В ходже реформы было реконструировано помещение, проведен высококлассный ремонт, установлено новое оборудование.
Підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують працю найманих працівників, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не пізніше 20 числа наступного місяця.
Так як театр починається з вішалки, так і будь яка лікарня починається з приймального відділення. З саме з нього по суті і складаються перші враження про медичний заклад в цілому, оскільки більшість пацієнтів потрапляють на лікування в стаціонарі через приймальне відділення.
Ну, вот и можно начинать смотреть поединок. На шахматной доске Бердичева установлены практически все фигуры, игра «выбери меня депутатом Верховной Рады» практически началась. Перед началом поединка представляем соревнующие стороны, которые реально претендуют на бесплатную любовь бердичевлян. Лиц, фамилии которых я не озвучил в своем эссе, прошу прощение – я пишу так, как думаю.
вперше на сторінках української версії міжнародного чоловічого журналу Playboy з'явилась бердичівлянка – Юлія Бричковська. Вона народилась у Бердичеві в 1986 році. Її зріст становить 171 см, вага 54 кг, об'єм груди-талія-стегна відповідно 90-61-94 см. Юлія вважає, що у неї немає недоліків, і не хвилюється з цього приводу. У вересні Юлія Бричковська стала дівчиною місяця української версії журналу Playboy, а вже у листопаді – російської версії цього ж журналу. Детальніше...
2008 р. —
під час відкриття IX Днів польської культури у Бердичеві у приміщенні бердичівської загальноосвітньої школи №15 відкрито музейну кімнату пам'яті англійського письменника та мореплавця, уродженця Бердичівщини Джозефа Конрада (Джозеф Теодор Конрад Коженьовський, 1857-1924). Експонатами виставки стали книги Джозефа Конрада і матеріали про життя видатного письменника – статті і фотографії, взяті з малої Батьківщини – з села Терехове. Також у музеї розміщено фотозвіт про поїздку учнів школи у 2007 році до польського міста Тихе на 150-річчя з дня народження Джозефа Конрада.
у Бердичеві пройшли VII Дні польської культури. В рамках проведення Днів відбулась презентація польської суботньої школи, створеної на міської базі загальноосвітньої школи №3, виступи колективів польської громади міста, виступи художніх колективів з Польщі.
2001 р. —
до 60-ї річниці масових розстрілів євреїв у Бердичеві поряд з пам'ятним знаком, що розташований навпроти машинобудівного коледжу по вулиці Молодогвардійській, встановлено пам'ятну стелу Праведникам Світу. Напис на стелі:
"Той, хто врятував одне життя – врятує весь світ. Єврейський народ ніколи не забуде ваш благородний вчинок і буде передавати ваші імена із покоління у покоління як приклад високої людяності та злагоди між нашими народами. Праведникам Світу від єврейської громади м. Бердичева". Цей пам'ятний знак став першим пам’ятником такого плану на теренах України та країн СНД.
1971 р. —
на першому поверсі новозбудованого п’ятиповерхового будинку по вулиці Карла Лібкнехта, 128 (біля залізничного вокзалу, нині вулиця Європейська), почала функціонувати медична аптека №179. Директором аптеки призначено Льва Ісаковича Бикова. Аптека успішно діяла впродовж наступних десятиліть, у 90-х стала комунальним підприємством. Нажаль, комунальна аптека не витримала конкуренції з приватними аптеками, значна кількість яких з'явилась на початку 2000 років, і у вересні 2013 року аптека №179 у зв'язку зі збитковістю призупинила свою роботу.
1929 р. —
у Бердичеві в родині службовця народився Стер Якович Єлісаветський (1929-2006) – історик, дослідник геноциду єврейського народу в Бердичеві, автор публіцистичної книги "Бердичевская трагедия" (1991 р.). Йому належить велика заслуга у дослідженні геноциду єврейського народу та увічненні місць масової страти жертв нацизму. Саме завдяки ініціативі Стера Єлісаветського, за сприяння громадськості та Бердичівської державної районної адміністрації, 1995 року на братській могилі поблизу с. Жидівців (нині – с. Радянське) встановлено пам'ятну стелу жертвам фашизму. Помер Стер Якович Єлісаветський у Києві 24 грудня 2006 року.
Бердичівська школа стрибунів у висоту Лонського далеко відома за межами України. Приємно, що і нині, після смерті Віталія Олексійовича Лонського, про бердичівську школу стрибунів не забувають. Нещодавно завершились Юнацькі Олімпійські ігри у Китаї, у них брало участь більше 10 тисяч спортсменів, серед яких і спортсмени збірної України. Єдиним представником Житомирської області у складі збірної України був бердичівлянин Олександр Баранніков, який зайняв у Китаї четверте місце. Нині у спортсменів висотників завершується сезон, тому, щоб підвести його підсумки, ми вирішили поспілкуватись з тренером Олександра Бараннікова – Ігорем Лонським, сином знаменитого Віталія Лонського, який продовжує славні традиції свого батька і готує нову плеяду стрибунів у висоту, вихованців знаменитої школи Лонського.
Такая ужасная новость посетила Бердичев в эти выходные. Мы получили комментарий от руководства бердичевской милиции и своих источников, и теперь можем рассказать правду о краже года по-бердичевски. В пять утра простой бердичевлянин, который помогает родственнику заниматься кожевенным бизнесом, приехал домой. Возле дома его остановили два человека в форме милиции. Установив личность бердичевлянина, милиционеры дали знак еще трем гражданским лицам, находившимся в темном микроавтобусе «Мерседес». Подошедшие люди представились бердичевлянину сотрудниками СБУ, и показали свои документы. После этого все вместе прошли в дом бердичевлянина, где объявили ему о подозрении в незаконном занятии предпринимательской деятельностью и расчетами фальшивыми долларами США.
15 вересня — знаковий день у нинішньому дочасному виборчому процесі. Згідно із календарним планом, затвердженим ЦВК, цього дня завершується процес висування кандидатів у народні депутати від політичних партій І хоча критичною позначкою є час у 23.59 15 вересня, нині особливої активності від партій не спостерігається. Принаймні, хоча у останні дні чимало партій і провели свої з’їзди, на котрих висунули кандидатів як по списку, так і мажоритарників, на офіційному сайті ЦВК станом 12.50 15 вересня відомості про кандидатів, практично, відсутні.
у переддень професійного свята в Бердичеві відбулось відкриття оновленої пожежної частини по вулиці Красіна: пожежний пост на Красіна реорганізовано в 4-у державну пожежну частину Бердичівського районного відділу МНС. В урочистій церемонії відкриття взяли участь міський голова Василь Мазур, начальник відділу по роботі з персоналом та організаційно-штатної роботи Людмила Павлюк, начальник бердичівського районного відділу МНС Ігор Шевчук. Відбулось перерізання червоної стрічки і міський голова вручив Ігорю Степанову, начальнику ДПЧ №4, символічний ключ від оновленої частини.
2009 р. —
у Посольстві Німеччини у Києві відбулась українська прем’єра документального фільму "Бердичів" про Голокост у нашому місті. Показ фільму був приурочений до 68-ї річниці Бердичівської трагедії. Цей фільм – частина роботи влади Німеччини по збереженню пам'яті про Голокост європейського єврейства. Автор фільму – німецький режисер Томас Верніке – у грудні 2007 року побував у Бердичеві та Радянському, де зустрівся з євреями, що пережили Голокост – Михайлом Ваншельбоймом, Ідою Берзон, Беллою Рейнсдорф, Ісаком Бакмаевим, а також зі свідками тих подій – Надією Гончарук, Оленою Латик та іншими.
2001 р. —
міськрайонна газета "Земля Бердичівська" оголосила конкурс серед своїх читачів на право потрапити до Бердичівської книги рекордів Гіннеса. На конкурс редакція приймає курйозні випадки, унікальні знахідки, цікаві події, що сталися на Бердичівщині. Першим претендентом до внесення у книгу став учень 5-го класу загальноосвітньої школи №4 Костянтин Мороз, який знайшов величезного їстівного гриба.
1997 р. —
у висвяченому Свято-Преображенському храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату, що розміщений на вулиці Червоній, 28, відбулась перша Служба Божа. Під час першого богослужіння, на яке зібралося чимало мешканців міста переважно похилого віку, бажаючі мали змогу сповідатися й причаститися.
1991 р. —
вперше за п’ятдесят років у Бердичеві відбулась заупокійна відправа на місці розташування єврейського гетто, звідки у вересні 1941 року пішли у небуття біля 30 тисяч євреїв Бердичева та округи. Траурний мітинг пройшов на вулиці Миру, яку від магазину "Валентина" до міського ринку заполонили тисячі бердичівлян. Слово перед мікрофоном взяли родичі тих, хто загинув у вересні сорок першого, виступили й ті, кому вдалося врятуватись завдяки допомозі простих людей. Траурний молебень відправив рабин, який прибув з Нью-Сквири (США). По завершенні мітингу учасники колоною рушили до фортеці, на території якої знаходиться братська могила. Попереду колони майоріли державний червоно-синій прапор України, прапор Ізраїлю та, як ознака нового часу, жовто-блакитний прапор. На братській могилі слова промови виголосили настоятель Свято-Миколаївської церквиотець Григорій та член міської єврейської общини Михайло Вінер.
1941 р. —
в ніч з 14 на 15 вересня район єврейського гетто біля Яток був оточений окупаційними військами та поліцією. На світанку спеціальна зондеркоманда айнзацгрупи "С" спільно з поліцаями увірвались до гетто і почали виганяти людей на базарну площу. Немічних хворих і слабких, в основному стариків і дітей, вантажили на 3- та 5-тонні автомашини, інших гнали великими партіями пішки до місць страти. Щоб заглушити крики й плач приречених, під час розстрілу весь день над місцями страти кружляли чотири німецькі літаки. Всього цього дня було страчено 18640 мирних жителів. Бердичівська трагедія вересня 1941 року – перший масовий геноцид єврейського населення, здійснений гітлерівцями в Європі й Радянському Союзі. У 1983 році на правому боці дороги, що веде з Бердичева на Райгородок, встановлено пам'ятний знак – вертикальну стелу з граніту. У 1987 році в п'яти місцях масових поховань також встановлено меморіальні знаки. У Бердичеві на місці, де знаходилось єврейське гетто, у 1999 році встановлено пам'ятний знак з присвятним написом на українській мові та івриті:
"В цьому районі в 1941 р. було розташоване єврейське гетто. Звідси пішли у вічність 30 000 євреїв м. Бердичева, розстріляних фашистами".
1938 р. —
у селі Яремичі Старокостянтинівського району на Хмельниччині народилася Поліна Іванівна Соболь – інженер, педагог, партійний функціонер. Свою діяльність у Бердичеві Поліна Іванівна розпочала у 1963 році викладачем в училищі механізації сільського господарства №3 (Трикутник), у 1971 році запрошена до роботи у міський комітет Комуністичної партії завідуючою ідеологічним відділом. Секретар, а згодом другий секретар з питань промисловості міськкому Компартії України, Поліна Соболь займалася питаннями промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку. Вісім років – з грудня 1985 року по листопад 1993 року – вона працює директором Бердичівського машинобудівного технікуму. За роки активної діяльності Поліна Соболь шість разів обиралася депутатом Бердичівської міської ради. Під час своєї останньої каденції вона була, так би мовити, старійшиною депутатського корпусу міської ради п’ятого скликання, очолювала комісію з питань охорони здоров'я, екології та соціального захисту населення міста. За багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади міста Бердичева, активну депутатську діяльність 16 липня 2008 року Поліні Іванівні Соболь присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1923 р. —
у селі Красносілка нині Олександрівського району Кіровоградській області народився Коваленко Веніамін Дмитрович – педагог, учасник Великої Вітчизняної війни. З початком війни Веніамін Коваленко проходить скорочений курс військового училища, після закінчення якого отримує спеціальність офіцера-зв’язківця. У грудні 1943 року – січні 1944 року командир штабного взводу 338-о гвардійського стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії технік-лейтенант Веніамін Коваленко приймає участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників. По війні Веніамін Коваленко працює народним суддею у Бердичеві, з 1954 по 1958 рік – вчителем фізики у середній школі села Половецьке Бердичівського району, з 1958 року – штатним викладачем з математики та електротехніки у Бердичівському другому ремісничому училищі (нині ПТУ №4). Розглянувши звернення міської ради ветеранів від 3 квітня 2000 року та ради ветеранів 17-ї Києво-Житомирської артилерійської дивізії від 3 січня 2000 р., враховуючи особисті мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-річчя Великої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, рішенням Бердичівського міськвиконкому за №270 від 25 квітня 2000 року Коваленко Веніаміну Дмитровичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1914 р. —
в селі Студене нині Ілекського району Оренбурзької області (Росія) народився Петро Іванович Орєхов (1914-1981) – танкіст, командир танкового батальйону, який у складі 44-ї гвардійської танкової бригади у січні 1944 року прийняв участь у визволенні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. За героїзм, проявлений у боях за наше місто Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року Петру Івановичу Орєхову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі "Золота Зірка" (№4084). У 1969 році з нагоди 25-ї річниці звільнення Бердичева від німецько-фашистських загарбників Петру Орєхову присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1904 р. —
поліції міста Бердичева вдалося вислідити типографію соціал-демократичної групи, що нелегально діяла у місті. В ніч на 15 вересня типографію було розгромлено. Під час обшуку на квартирі, де розміщувалась типографія, агенти охранки виявили більше одного пуда типографських шрифтів, біля 1600 екземплярів прокламацій соціал-демократичної групи, іншу нелегальну літературу.
Просмотров: 380 
Як повідомили на своїй сторінці у соціальній мережі представники «Центру звільнення полонених», який очолює генерал Володимир Рубан, з полону у Донецьку, в рамках мирного плану Президента України Петра Порошенко у співробітництві зі Службою безпеки України, звільнено 73 військовослужбовців з різних військових частин та добровольчих батальйонів України.
Так як театр починається з вішалки, так і будь яка лікарня починається з приймального відділення. З саме з нього по суті і складаються перші враження про медичний заклад в цілому, оскільки більшість пацієнтів потрапляють на лікування в стаціонарі через приймальне відділення.
Бердичівська школа стрибунів у висоту Лонського далеко відома за межами України. Приємно, що і нині, після смерті Віталія Олексійовича Лонського, про бердичівську школу стрибунів не забувають. Нещодавно завершились Юнацькі Олімпійські ігри у Китаї, у них брало участь більше 10 тисяч спортсменів, серед яких і спортсмени збірної України. Єдиним представником Житомирської області у складі збірної України був бердичівлянин Олександр Баранніков, який зайняв у Китаї четверте місце. Нині у спортсменів висотників завершується сезон, тому, щоб підвести його підсумки, ми вирішили поспілкуватись з тренером Олександра Бараннікова – Ігорем Лонським, сином знаменитого Віталія Лонського, який продовжує славні традиції свого батька і готує нову плеяду стрибунів у висоту, вихованців знаменитої школи Лонського.
