Наприкінці тижня міський голова разом зі своїм заступником з питань ЖКГ, проінспектували міське кладовище по вулиці Войкова, на якому вже сорок років знаходять останній притулок мешканці Бердичева, а після цього вони із запрошеними журналістами, поїхали на територію МКП «Бердичівкомунсервіс» оглядати снігоочисну техніку, що працюватиме в місті цієї зими. Висновки і після першої частини ранкової мандрівки, і після другої залишились двозначними – бо на перший погляд все ніби гаразд, а якщо придивитись пильніше, то виникає багато питань на які навряд чи хтось дасть відповідь.
Їздить чи не їздить – такою була головна інтрига огляду комунальної техніки, що відбувся минулої п’ятниці на території МКП «Бердичівкомунсервісу»,(колишній ШЕД), оскільки сумніви про її наявність в місті розвіялись,вже при перших кроках територією комунального підприємства. ЗІЛи, трактори і тракторці, грейдери і ще якась важка техніка, назву якої не так просто згадати, стояли рівними рядочками і радували око – таки ж є, вона, ота комунальна техніка для прибирання снігу в місті! От тільки мучило і мучить зараз одне питання – куди ж вона зникає взимку з вулиць? Вже не один десяток років зима в Бердичів приходить несподівано для всіх, і для комунальників в першу чергу і через це більшість містян залишаються невдоволеними їхньою роботою.
до Свято-Різдва-Богородиці храму, що знаходиться в селі Озадівка Бердичівського району, прибули мироточиві ікони Ісуса Христа, всіх святих та Іверський образ Божої Матері. Вони прибули сюди з села Кіровка Калинівського району Вінницької області, де в храмі Святої Параскеви вперше почали мироточити влітку 2007 року. З тієї пори миро на іконах з'являється постійно. Сотні прихожан села Озадівка, жителі навколишніх сіл та Бердичева мали можливість побачити ікони, помолитись біля них та звершити помазання миром, що витікає від святинь.
1995 р. —
з цього дня місцевий рекламний тижневик "Бердичів-реклама" "заговорив": вийшов перший номер, у якому була розміщена не лише реклама та оголошення (тижневик виходить з 1994 року), а й новини з життя міста і району.
1968 р. —
на площі Ленінського комсомолу, що на території машинобудівного заводу "Прогрес", з нагоди річниці визволення України від німецьких загарбників в урочистій обстановці відкрито пам'ятний знак з Вічним вогнем, присвячений працівникам машинобудівного заводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Згодом, у грудні 1980 року, пам'ятний знак було демонтовано у зв'язку зі спорудженням та відкриттям на його місці нового меморіального комплексу, також присвяченого загиблим працівникам машинобудівного заводу "Прогрес". Детальніше...
1919 р. —
частини Червоної Армії повністю визволили місто від об’єднаних військ УНР та ЗУНР. В черговий раз відновив свою діяльність в місті і революційний комітет. Проте військова обстановка в районі Бердичева до кінця 1919 року залишалася напруженою – в сусідньому Козятині ще знаходились основні сили українського війська.
1908 р. —
римо-католицькою парафією Бердичева розпочав керувати отець-камергер Діонісій Бончковський. Під його керівництвом проводиться реставрація костьолу, яку розпочав його попередник отець Гурський. Діонісію Бончковському також вдалося викупити у місцевої влади фортечні мури, які свого часу були відібрані у парафії царським урядом.
1781 р. —
вдова князя Удальрика Радзивілла та власниця Бердичева княгиня Елеонора (до заміжжя – Елеонора Каменська) прийняла у своєму бердичівському палаці великого князя Павла Петровича (у майбутньому – імператор Всеросійський Павло I) з дружиною. Останні подорожували по країні інкогніто під прізвищем графа та графині дю Нор (фр.
Nord, дослівно — "Північ"; тобто, граф і графиня з півночі).
Скільки існує незалежна Україна, стільки в Бердичеві точилися дискусії щодо доцільності існування на центральній площі символів комуністичної епохи. Патріоти України неодноразово ставили питання про їх знесення, а комуністи так само постійно кидались грудьми захищати рідні пам’ятки. І ось нарешті, міська влада набралась мужності позбутись цих рудиментів радянської епохи. В четвер по обіді на площу до виконкому приїхала техніка, прийшли працівники комунальних організацій, і робота закипіла.
Колись ми входили до великої нації, яку решта країн світу вважали найбільш читаючою, але часи змінилися і зараз пляшка горілки чи «слабоалкоголки» коштує дешевше ніж книга, що дає змогу молоді не читати, а набагато веселіше проводити своє дозвілля. Читати нині нібито як не модно, а ті одиниці, які проводять своє дозвілля в світі книг вважаються диваками.
Водій громадського транспорту - це професія на все життя, яка єднає багатьох людей закоханих у дорогу і транспорт. З нею ми стикаємось щодня їдучи на роботу, у справах чи кудись в гості, і здається знаємо про неї все, так як і про свій щоденний маршрут…
Громадські активісти Бердичева незабаром планують провести акцію «Пляшка зі смітника - не для молока». Метою акції є привернення уваги громадськості до проблеми чистоти та гігієни при купівлі молока у вживаних ПЕТ-пляшках.
Бердичів є одним із десяти населених пунктів Житомирщини, віднесених до офіційного списку “Історичних міст України” (також до цього переліку входять Житомир, Коростень, Коростишів, Любар, Миропіль, Новоград-Волинський, Овруч, Олевськ та Радомишль). Цей список був сформований ще у 2001 році відповідною Постановою Кабінету Міністрів України.
В останню неділю жовтня, своє професійне свято відзначають працівники автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Кажуть, що в житті випадковості зовсім не випадкові, тож мабуть недарма автомобілісти та ті, хто будують дороги в один день приймають вітання. Адже ми щодня ходимо, бігаємо та їздимо дорогами та тротуарами, які збудували працівники дорожнього господарства. Дороги – це немов кровоносна система в організмі людини, вона оплітає і з’єднує нашу країну не лише всередині, а й зовні.
Українському центру економічних і політичних досліджень згідно рішення Ради засновників присвоєно ім’я Олександра Васильовича Разумкова (1959-2000) – уродженця Бердичева, що у 1994-1995 рр. працював керівником групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми, а згодом очолював Раду експертів Українського центру економічних і політичних досліджень. Ім'я Олександра Разумкова з 2001 року носить також міський Центр позашкільної освіти (колишній Будинок дитячої творчості). Детальніше...
1995 р. —
рішенням міськвиконкому площу Радянську перейменовано на площу Соборну. Вірніше, їй повернено історичну первісну назву, оскільки так площу було названо ще у XIX столітті в честь побудованого тут Успенського собору (зруйнований у 1936 році).
1990 р. —
в місті Євпаторія (Крим) помер Сікорський Микола Онуфрійович (1920-1990) – уродженець села Чехи (нині село Дубівка Бердичівського району). Микола Сікорський – червонофлотець, учасник Великої Вітчизняної війни. Воював під Ленінградом, Сталінградом, на Дніпрі у складі річкових флотилій і на першому Білоруському фронті. Був двічі поранений. За високу військову майстерність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1945 року Миколі Сікорському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований у місті Євпаторія. У загальноосвітній школі села Красівка Бердичівського району в музеї Бойової і Трудової слави представлено стенд, на якому розміщено матеріали про Миколу Онуфрійовича Сікорського та бюст Героя. Детальніше...
1938 р. —
у місті почав діяти Жовтневий передсвятковий базар. А по вул. Шмідта у будинку №9 запрацював магазин дрібного опту, у якому продовольчі товари продавали як за готівку, так і по перерахунку (безготівковому розрахунку). Основними покупцями цього магазину мали стати організації, установи, підприємства, школи, лікарні та дитячі садки.
1920 р. —
у Бердичеві відбулася зустріч представників Червоної Армії і польських військ для уточнення умов перемир'я, яке підписали ворогуючі сторони 12 жовтня у Ризі. Згодом завідуючий організаційним відділом повітового комітету партії згадував:
"Мы тогда переживали большие экономические трудности. Мне стоило больших трудов, чтобы оборудовать гостиницу постельными принадлежностями, натопить ее для представителей белопольской армии".
1919 р. —
в Бердичеві в сім'ї робітника народилась Гельман Поліна Володимирівна (1919-2005) – штурман літака, начальник зв'язку авіаційної ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант. Поліна Гельман до травня 1945 року, як штурман літака ПО-2, здійснила 860 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлений при цьому героїзм та мужність гвардії старшому лейтенанту Поліні Володимирівні Гельман присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№8962). Вона стала єдиною жінкою-єврейкою, що була удостоєна цього високого звання. Детальніше...
1905 р. —
у Бердичеві відбулись установчі збори духівництва, метою яких стало створення Будівельного комітету по спорудженню нової кам’яної Миколаївської церкви взамін дерев'яної (нині це Свято-Миколаївський собор). Головою комітету був обраний завідувач військової мукомельні ротмістр Іван Петрович Биков.
"Товарищем председателя" обрано священика соборної Успенської церкви Пантелеймона Мелешко, якому доручено вести усі справи по комітету. Казначеєм обрано старосту Миколаївської церкви Володимира Іванова.
Бердичевские спортсмены уже давно доказали, что они ничем не хуже европейских – ведь их многочисленные достижения уже неоднократно были оценены нее только в странах Европы, но и во всем мире. И вот, как официально сообщила Федерации легкой атлетики Украины, сразу три украинских спортсмена претендуют на звание лучших легкоатлетов Европы в сентябре. Среди них – и бердичевлянка Людмила Коваленко. А помочь ей получить настолько высокий титул могут… непосредственно ее земляки. То есть – мы с вами.
Сегодня на заседании правительства премьер-министр Николай Азаров сообщил, что 9 октября правительство на 2,1 млрд грн увеличило дополнительную дотацию местным бюджетам для своевременной выплаты заработной платы работникам бюджетных учреждений, сообщили в пресс-службе Кабмина.
В Житомире правоохранители задержали жителя Киевской области, который обналичил 130 тысяч похищенных хакерами гривен – как стало известно для издания «Бердичев Деловой», на днях работниками подразделения борьбы с киберпреступностью областного УМВД был задержан 30-летний мужчина. Причиной для задержания стало то, что он, используя поддельные документы, открывал счета в банковских учреждениях Житомира для дальнейшего обналичивания полученных через незаконные операции средств. Сейчас правоохранители устанавливают организатора преступной схемы.
Про це він розповів в інтерв’ю ЛігаБізнесІнформ. Піскун зазначив, що поки немає наміру повертатись в Україну. «Наразі ні. Можливо ближче до 2017 року, до виборів. Буду балотуватись», - сказав Піскун. Наш видатний земляк покинув Україну і поїхав до Франції після закінчення виборчої кампанії восени 2012 року. Головною причино мандрів Піскуна, мабуть, стало бажання «не дражнити українське правосуддя своєю присутністю».
В городе Бердичеве находится только один железнодорожный переезд, который периодически создает проблемы для бердичевских автомобилистов, поскольку пересекает главную улицу города Бердичева – улицу Ленина, где всегда царит оживленное движение. Уже давно ведутся разговоры про его глобальную реконструкцию, но в условиях, когда денег из бюджета не хватает даже на качественный ремонт дорог, мечтать об этом не приходится. И вот в очередной раз из-за «Укрзализныци» было парализовано движение автотранспорта в городе Бердичеве.
Днями працівниками Бердичівського міськрайонного відділу Управління ДСНС України у Житомирській області проведені рейдові перевірки гуртожитків міста Бердичева. Всього у Бердичеві налічується 7 гуртожитків. При обстеженні протипожежного стану гуртожитків виявлено ряд серйозних порушень вимог пожежної безпеки. Жоден з гуртожитків не обладнано автоматичними установками пожежної сигналізації, оповіщення людей про пожежу. В більшості з них всі вогнегасники знаходять разом на першому поверсі закриті в шафі чи коморі на ключ.
Вже майже місяць триває перевірка комісії обласного контрольно-ревізійного управління всіх державних установ міста. Співробітники управлінь з Житомира, Чуднова та Бердичева ще на початку жовтня, завітали з плановими ревізіями в десятки бюджетних закладів - школи, садочки, лікарні. Не оминуть вони й міської ради, з якої власне й розпочали свою роботу, тож у працівників виконкому додалось роботи, адже окрім виконання своїх безпосередніх обов’язків, вони зараз ще й в посиленому режимі надають інспекторам десятки різних звітів про витрачені в тій чи іншій галузі кошти.
На Бердичівській об’їзній автотрасі нещодавно з’явився плакат, подібні до якого раніше доводилось бачити лише на під’їздах до Києва. Повісили цей банер на стовпі десятикіловольтної лінії електропередач, на самій розвилці доріг на Бердичів і на Житомир. Тобто, найкраще його видно проїжджаючим транзитним водіям, які рухаються з Вінниці . Напис на плакаті великий, але лаконічний: «Продається земельна ділянка 2 га Тел…»
Наприкінці тижня міський голова разом зі своїм заступником з питань ЖКГ, проінспектували міське кладовище по вулиці Войкова, на якому вже сорок років знаходять останній притулок мешканці Бердичева, а після цього вони із запрошеними журналістами, поїхали на територію МКП «Бердичівкомунсервіс» оглядати снігоочисну техніку, що працюватиме в місті цієї зими. Висновки і після першої частини ранкової мандрівки, і після другої залишились двозначними – бо на перший погляд все ніби гаразд, а якщо придивитись пильніше, то виникає багато питань на які навряд чи хтось дасть відповідь.
Скільки існує незалежна Україна, стільки в Бердичеві точилися дискусії щодо доцільності існування на центральній площі символів комуністичної епохи. Патріоти України неодноразово ставили питання про їх знесення, а комуністи так само постійно кидались грудьми захищати рідні пам’ятки. І ось нарешті, міська влада набралась мужності позбутись цих рудиментів радянської епохи. В четвер по обіді на площу до виконкому приїхала техніка, прийшли працівники комунальних організацій, і робота закипіла.
Колись ми входили до великої нації, яку решта країн світу вважали найбільш читаючою, але часи змінилися і зараз пляшка горілки чи «слабоалкоголки» коштує дешевше ніж книга, що дає змогу молоді не читати, а набагато веселіше проводити своє дозвілля. Читати нині нібито як не модно, а ті одиниці, які проводять своє дозвілля в світі книг вважаються диваками.
Водій громадського транспорту - це професія на все життя, яка єднає багатьох людей закоханих у дорогу і транспорт. З нею ми стикаємось щодня їдучи на роботу, у справах чи кудись в гості, і здається знаємо про неї все, так як і про свій щоденний маршрут…
В останню неділю жовтня, своє професійне свято відзначають працівники автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Кажуть, що в житті випадковості зовсім не випадкові, тож мабуть недарма автомобілісти та ті, хто будують дороги в один день приймають вітання. Адже ми щодня ходимо, бігаємо та їздимо дорогами та тротуарами, які збудували працівники дорожнього господарства. Дороги – це немов кровоносна система в організмі людини, вона оплітає і з’єднує нашу країну не лише всередині, а й зовні.
Вже майже місяць триває перевірка комісії обласного контрольно-ревізійного управління всіх державних установ міста. Співробітники управлінь з Житомира, Чуднова та Бердичева ще на початку жовтня, завітали з плановими ревізіями в десятки бюджетних закладів - школи, садочки, лікарні. Не оминуть вони й міської ради, з якої власне й розпочали свою роботу, тож у працівників виконкому додалось роботи, адже окрім виконання своїх безпосередніх обов’язків, вони зараз ще й в посиленому режимі надають інспекторам десятки різних звітів про витрачені в тій чи іншій галузі кошти.
На Бердичівській об’їзній автотрасі нещодавно з’явився плакат, подібні до якого раніше доводилось бачити лише на під’їздах до Києва. Повісили цей банер на стовпі десятикіловольтної лінії електропередач, на самій розвилці доріг на Бердичів і на Житомир. Тобто, найкраще його видно проїжджаючим транзитним водіям, які рухаються з Вінниці . Напис на плакаті великий, але лаконічний: «Продається земельна ділянка 2 га Тел…»
