за багаторічну сумлінну працю на благо територіальної громади, вміле керівництво промисловим підприємством, сприяння впровадженню новітніх технологій та модернізації виробництва, високий професіоналізм голові правління ВАТ "Бердичівська фабрика одежі" (нині ПАТ "Бердичівська фабрика одягу") Григорію Антоновичу Лінчику рішенням Бердичівської міської ради №555 від 25.11.2008 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Подання на ім’я Бердичівського міського голови надали трудовий колектив та профспілкова організація товариства. Детальніше...
2005 р. —
в приміщенні міського Палацу культури пройшов ювілейний вечір під назвою "Чарівні мотиви", присвячений 35-річчю Народного аматорського духового оркестру ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес". Оркестр під керівництвом диригента Анатолія Тетьоркіна виконав 17 композицій, в концерті також взяли участь колеги по сцені та шанувальники творчості колективу. Детальніше...
1862 р. —
у Бердичеві помер передостанній настоятель монастиря Босих Кармелітів ксьондз Г. Шатковський.
22 листопада о 16:30 на площі Центральній відбудеться акція протесту проти совєцької пропаганди у місті Бердичеві.
Захід став результатом можливого засудження бердичівлянина через пам’ятник Леніну. Окрім того, нещодавно на Житомирщині у Новоград-Волинську міська рада прийняла рішення про демонтаж комуністичного ідола.
На днях правоохранители задержали мужчину, который из-за ревности стрелял в своего знакомого – события разворачивались в городе Коростене, где бойцы Государственной службы охраны задержали 47-летнего местного жителя, который решил разрешить конфликт со знакомым с помощью пневматического оружия. В дежурную часть Коростенского горотдела милиции поступило сообщение о драке на одной из улиц города. Наряд Госслужбы охраны, немедленно прибывший по вызову, обнаружил на месте происшествия 25-летнего местного жителя. Мужчина сообщил, что в него только что стреляли из пневматического пистолета.
Очередную трагедию смогли предотвратить сотрудники 9-й Государственной пожарно-спасательной части города Бердичева вечером 20 ноября, когда около восьми часов вечера на пункт связи части данной пожарной позвонил взволнованный житель пгт. Гришковцы Бердичевского района, который сообщил о пожаре. По полученной спасателями информации, горел шлакоблочный сарай. На место происшествия немедленно выехала пожарная бригада.
Про врахування пропозицій громадськості до проекту містобудівної документації
щодо розробки «Детального плану території для розміщення садибної забудови
по вул. Котовського (мікрорайон «Елінг»)»
згідно з рішенням міської ради від 01.03.2013 №346 (зі змінами)
Що людей змушує виходити на вулицю з протягнутою рукою? – мабуть чи не кожен з нас хоч раз в житті задумувався над цим, дивлячись на тих, хто на вулицях міста просять гроші. В Бердичеві, як і скрізь по Україні, дуже різний контингент прохачів: від тих для кого це прибутковий бізнес, і до тих для кого це дійсно єдиний шанс вижити і допомогти своїй родині. Вони на перший погляд всі однакові, але історії, що штовхнули їх на вулицю з простягнутою рукою, абсолютно різні.
у листопаді місяці в Бердичеві створено міську телестудію "Бердичів". Її засновником став міський виконавчий комітет.
1922 р. —
цього дня було укладено договір між управлінням народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів з однієї сторони та громадянкою Анною Савеліївною Шеренціс з другої сторони про передачу їй в оренду Першого Радянського театру, який був розташований по вулиці Карла Лібкнехта, 35. В оренду передавалось приміщення театру з усім обладнанням, буфетом, реквізитом, декораціями, інвентарем рухомим і нерухомим відповідно підписаного обома сторонами опису терміном на 5 років з 1 грудня 1922 року по 1 грудня 1927 року. Театр мав носити назву міського театру. Згідно укладеного договору громадянка А.С. Шеренціс брала на себе зобов’язання створити в приміщенні театру — Художній театр, який за своїми високими якостями роботи, репертуаром, постановкою справи в залученні до роботи кращих кваліфікованих артистичних, художніх і технічних сил відповідав би зразковому театру.
Концерт не по заявкам відбувся в середу в центрі міста. Десь під вечір у звичний гомін транспорту і людей, що проїздили і пробігали у своїх справах біля універмагу «Ювілейний» вплелись прекрасні і незвичні звуки: хтось грав на електроскрипці. Чарівну мелодію було чути здалеку, вона ніби літала містом зачаровуючи усіх: транспорт хоч на мить призупинявся, а люди, оточивши вуличного скрипаля, фотографували і знімали те, що відбувається на камери мобільних телефонів, і слухали, слухали…
Футбольна команда «Кармель», створена при Бердичівській Римсько-Католицькій парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Всеукраїнський Санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію) у Бердичеві провела чергову гру. Цього разу нашими суперниками була команда ХФК «Альфа» (парафія Святого Йоана з Дуклі, м. Житомир).
В городе Бердичеве проживает большое количество народных умельцев, которые имея золотые руки и глубоки познания в технике, могут буквально и ничего сделать… спорткар в стиле «Chevrolet Camaro». Напомним, что автомобиль «Chevrolet Camaro» - это культовый американский легковой автомобиль, выпускающийся подразделением Chevrolet корпорации GM с 1967 года и по сегодняшний день, который считается одним из лучших спортивных автомобилей 21-го века. Цена на новый спорткар «Chevrolet Camaro» в автосалонах нашей страны достигает отметки полмиллиона гривен, и только в Бердичеве такой автомобиль можно купить всего за… 40 000 у.е.
цього дня в Україні відбувся другий тур голосування за кандидатів у Президенти України, що проходив на фоні кампанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори, які згодом отримали назву
Помаранчева революція. Під час голосування на сорока дільницях Бердичева за Віктора Ющенка віддало свій голос 64,5 % бердичівлян, що проголосували. За Віктора Януковича проголосувало 35,4 % бердичівлян.
1996 р. —
на стіні будинку дільниці дистанції захисних лісонасаджень, що знаходиться на вулиці Білопільській, 6, встановлено меморіальну дошку, присвячену Степанюку Михайлу Івановичу (1921-1996) – прозаїку, поету, члену Спілки письменників України з 1983 року, який працював тут з 1953 по 1986 рік. Ця подія відбулась в день 70-ї річниці з дня народження письменника. Зняли покривало з дошки міський голова Олексій Хилюк та голова обласної Спілки письменників України Олексій Опанасюк. Напис на дошці:
"У цьому будинку з 1953 по 1986 працював український письменник Михайло Іванович Степанюк". Детальніше...
1921 р. —
в селі Олине, що на Сумщині, народився Степанюк Михайло Іванович (1921-1996) – прозаїк, поет, член Спілки письменників України з 1983 року. З 1953 року Михайло Степанюк проживав у Бердичеві, працював інженером на залізниці в системі захисних лісонасаджень. Тут пише свої перші прозові твори, а згодом у видавництвах з'являються його повість "Перекотиполе", романи "Пульс" та "Накувала зозуля", збірка повістей та оповідань "Живий захист", комедія-гротеск "Мільйонер". Окрім книг Михайло Степанюк полишив після себе тисячі посаджених дерев та чагарників. Помер Михайло Іванович Степанюк 6 січня 1996 року, похований у північній частині міського кладовища. Детальніше...
1920 р. —
цього дня на базі швейних майстерень, які в свою чергу були створені на основі спілки "Швейпром", або бюро кравців у 1901 році, засновано кравецьку швейно-ремонтну майстерню, яка отримала назву "Перша держшвеймайстерня", відому сьогодні як ПАТ "Бердичівська фабрика одягу". Вона розташовувалася на першому поверсі двоповерхового будинку по вулиці Білопільська, 10 (нині вулиця Карла Лібкнехта), навпроти Миколаївської церкви. У 1925 році її перейменували на фабрику колективу безробітних кравців "Бердичів-швея" Комборбезу (комітет по боротьбі з безробіттям). Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків. В числі тодішніх робітників був Абрам Вольфович Нахменберг, який спочатку працював кравцем, а згодом начальником цеху Бердичівської швейної фабрики. Детальніше...
1781 р. —
цього дня у Бердичеві побував Станіслав II Август Понятовський – останній король Речі Посполитої (1764-1795) з магнатського роду, обраний королем за підтримки російської імператриці Катерини II. Він відвідав кармелітський монастир, де його прийняв митрополит греко-католицької (уніатської) церкви Ясон Смогоржевський та київський каштелян Юзеф Стемпковський. Зупинився Станіслав II Август у палаці власників Бердичева Радзивіллів, який знаходився у Гришківцях (сам палац не зберігся; він знаходився на місці, де нині перетинаються вулиці Червоний Промінь та Найдіна).
Близько 2 мільйонів гривень - саме на таку суму завдало збитків державному бюджету одне з підприємств у Бердичеві.
Бізнесмени переобладнували вантажні мікроавтобуси на пасажирські. Підприємці заробляли наступним чином: імпортували запчастини для легкових автомобілів, і згодом перепродували їх приватним підприємцям з мінімальною націнкою. Після цього, ціни на запчастини підвищувались у 3-4 рази.
Храм на честь ікони Божої Матері «Цілителька» на території Бердичівської міської лікарні прикрасили нові ікони двунадесятих свят. Вони зайняли центральне місце – над іконостасом.
Нещодавно, невідома група осіб повісила гранітну табличку з іноземними написами на пам’ятнику Котовському в місті Бердичеві.Особи пенсійного віку стверджували, що радянський бовван «гєрой гражданскай вайни». Місцеві свободівці оперативно направили запит на інформацію міському голові з приводу події. Вже через тиждень табличка безслідно зникла, а у відповіді чиновники зазначили, що «при обстеженні 13.11.2013 року дошка на пам’ятнику була відсутня».
З настанням холодів, люди, яких наше порядне суспільство прагне не помічати на вулицях міста – бомжі, або безхатьки, шукають собі притулок на дахах чи у підвалах багатоповерхівок. Таке сусідство зазвичай не влаштовує мешканців , які бояться, що непрохані «гості» нароблять збитків щось десь підпалять, або поцуплять, тож вони проганяють таких «сусідів» подалі. Як наслідок, фактично щороку взимку від переохолодження гине кілька безпритульних. Щоб врятувати бердичівських безхатьків від зимових холодів, розпочинають свою роботу кілька притулків, де вони можуть отримати їжу, одяг та переночувати в теплі.
Не хочется анализировать все причины той плачевной ситуации, которая сложилась на автодорогах Житомирской области и тот факт, что все чаще и чаще фигурантами и прямыми виновниками дорожно-транспортных происшествий выступают жители города Бердичева. При этом возникновение тех аварий, которые они совершают, легко можно было избежать, соблюдая Правила Дорожного Движения. Также не помешало бы нашим автомобилистам быть немного внимательнее. Особенно – в местах пешеходных переходов.
в приміщенні міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника пройшли урочистості з нагоди 90-річчя Бердичівської швейної фабрики – нині ВАТ "Бердичівська фабрика одежі" (з 2011 року – ПАТ "Бердичівська фабрика одягу"). Привітати ювілярів прийшли не лише всі перші особи органів самоврядування Бердичева, але й численні гості з обласних владних структур, перші керівники міських підприємств та установ. Привітання та нагородження чергувались виступами артистів міського Палацу культури та Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова. Колектив ВАТ "Бердичівська фабрика одежі" на чолі з її керівником, Почесним громадянином міста Бердичева Григорієм Лінчиком, був нагороджений (вперше серед підприємств міста!) Орденом міста Бердичева "За заслуги". Його номер, до речі, також ювілейний – 10! Детальніше...
2009 р. —
державними органами реєструється новий друкований засіб масової інформації – інформаційно-рекламний тижневик "Бердичівська панорама". Незабаром виходить і перший номер тижневика. Тижневик виходить раз на тиждень тиражем біля 5 тис. екземплярів. Засновником та головним редактором тижневика став Олександр Бабський. На своїх сторінках тижневик окрім міських новим розміщує багато корисної та розважальної інформації: рекламу, оголошення, статті, гороскоп, прогноз погоди, ТВ програму на 18 каналів з анонсами, кросворд, анекдоти, що дозволяє зацікавити практично всі верстви населення нашого міста. Але тижневик проіснував лише три роки, на протязі яких вийшло 150 номерів.
1924 р. —
в трудовій школі №2 (розташована по вулиці Училищній) відбувся вечір. Метою його став збір коштів на користь жителів Ленінграду, які постраждали від страшної повені, що сталася 23 вересня (вода в річці Нева того дня піднялась на 380 см. та затопила багато осель ленінградців).
1918 р. —
Чорноморський кіш Січових стрільців, який дислокується в цей час у Бердичеві, оголосив про свою підтримку Директорії УНР. Цього дня бійці Чорноморського коша прибувають під Київ, де артилерія Січових стрільців розпочинає обстріл південних районів Києва, зайнятого військами, вірними Гетьманату. Столиця опинилася в облозі.
1917 р. —
надзвичайний з'їзд Південно-Західного фронту, що проходить в цей час у Бердичеві, ухвалює рішення про те, щоб главком Південно-Західного фронту негайно розпочав переговори з німецьким командуванням про мир.
Все сложнее и сложнее становиться выживать в этой стране, где зарплаты на уровне минимальных и не соответствуют тем потребностям граждан, которые они испытывают. Жители города Бердичева уже давно на себе ощутили всю прелесть «покращення», и даже не надеяться на то, что в следующем году жить станет лучше. Скорее наоборот – ожидание только худшего. Но как сообщают в Министерстве социальной политики Украины, социально-незащищенные слои населения (а именно пенсионеры) могут надеяться на повышение пенсии уже до конца этого года.
У День пам’яті жертв голодоморів – 23.11.2013, запрошуємо усіх небайдужих вшанувати світлу пам'ять наших співвітчизників, котрі стали жертвами голодоморів 30-х – 40-х років минулого століття. Година-реквієм розпочнеться о 10.00 год. біля пам’ятного знака (вул. Лілії Карастоянової, 22).
Просмотров: 332 
22 листопада о 16:30 на площі Центральній відбудеться акція протесту проти совєцької пропаганди у місті Бердичеві.
Що людей змушує виходити на вулицю з протягнутою рукою? – мабуть чи не кожен з нас хоч раз в житті задумувався над цим, дивлячись на тих, хто на вулицях міста просять гроші. В Бердичеві, як і скрізь по Україні, дуже різний контингент прохачів: від тих для кого це прибутковий бізнес, і до тих для кого це дійсно єдиний шанс вижити і допомогти своїй родині. Вони на перший погляд всі однакові, але історії, що штовхнули їх на вулицю з простягнутою рукою, абсолютно різні. 
Концерт не по заявкам відбувся в середу в центрі міста. Десь під вечір у звичний гомін транспорту і людей, що проїздили і пробігали у своїх справах біля універмагу «Ювілейний» вплелись прекрасні і незвичні звуки: хтось грав на електроскрипці. Чарівну мелодію було чути здалеку, вона ніби літала містом зачаровуючи усіх: транспорт хоч на мить призупинявся, а люди, оточивши вуличного скрипаля, фотографували і знімали те, що відбувається на камери мобільних телефонів, і слухали, слухали…
Футбольна команда «Кармель», створена при Бердичівській Римсько-Католицькій парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Всеукраїнський Санктуарій Матері Божої Святого Скапулярію) у Бердичеві провела чергову гру. Цього разу нашими суперниками була команда ХФК «Альфа» (парафія Святого Йоана з Дуклі, м. Житомир).
Близько 2 мільйонів гривень - саме на таку суму завдало збитків державному бюджету одне з підприємств у Бердичеві. 
Храм на честь ікони Божої Матері «Цілителька» на території Бердичівської міської лікарні прикрасили нові ікони двунадесятих свят. Вони зайняли центральне місце – над іконостасом. 
Нещодавно, невідома група осіб повісила гранітну табличку з іноземними написами на пам’ятнику Котовському в місті Бердичеві.Особи пенсійного віку стверджували, що радянський бовван «гєрой гражданскай вайни». Місцеві свободівці оперативно направили запит на інформацію міському голові з приводу події. Вже через тиждень табличка безслідно зникла, а у відповіді чиновники зазначили, що «при обстеженні 13.11.2013 року дошка на пам’ятнику була відсутня».
З настанням холодів, люди, яких наше порядне суспільство прагне не помічати на вулицях міста – бомжі, або безхатьки, шукають собі притулок на дахах чи у підвалах багатоповерхівок. Таке сусідство зазвичай не влаштовує мешканців , які бояться, що непрохані «гості» нароблять збитків щось десь підпалять, або поцуплять, тож вони проганяють таких «сусідів» подалі. Як наслідок, фактично щороку взимку від переохолодження гине кілька безпритульних. Щоб врятувати бердичівських безхатьків від зимових холодів, розпочинають свою роботу кілька притулків, де вони можуть отримати їжу, одяг та переночувати в теплі.
