Отсутствие горячей воды в жилище, в 21 веке, когда космические корабли бороздят окрестности Марса, это плохо. Но если вы участник ВОВ, участник боевых действий, инвалид ВОВ или ветеран труда, и проживаете в Бердичеве, и у вас в доме или квартире нет горячей воды, то вам фантастически повезло!
Как-то быстро и незаметно уже почти пролетел этот 2012 год, и уже буквально через месяц жители города Бердичева вместе со всем миром встретят новый, 2013 год. Что он принесет для каждого из нас – пока неизвестно, однако редакции газеты «Бердичев Деловой» удалось хотя бы узнать, как же преимущественное большинство граждан будет отдыхать на новогодние праздники согласно с рекомендациями нашего Правительства.
Весною чи влітку цього будинку майже не видно за зеленим шатром дерев, які утворюють гарну алею від воріт до ганку. Тому й нечасто бердичівляни звертають увагу, що тут, поруч з ними, знаходиться чудовий архітектурний пам’ятник, який може багато розповісти про епохи, які довелось йому пережити, та людей, які жили в ці епохи.
хоровій капелі, що діє при районному Будинку культури, присвоєно звання "Самодіяльна народна хорова капела" та вручено Велику Золоту медаль.
1737 р. —
комірник граничний брацлавський, генеральний комісар (управитель) Бердичівської волості Казімеж Хоєцький страчує у Бердичеві гайдамаків – учасників Народного повстання 1734-1738 рр., що охопило Правобережну Україну. Бердичівщина у цей час входить до складу Київського воєводства Речі Посполитої.
Долю комунального підприємства, яке колись було основним місцем культурного відпочинку бердичівлян, вирішено. Кінотеатр імені Фрунзе, який колись називався «Зоря», давно вже втратив свої позиції, як місце відпочинку мешканців нашого міста. Красиве приміщення перетворилось на холодну пустку через технічний прогрес, адже наш театр дещо відстає від сучасних форматів.
у листопаді місяці в Бердичеві створено міську телестудію "Бердичів". Її засновником став міський виконавчий комітет.
1922 р. —
цього дня було укладено договір між управлінням народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів з однієї сторони та громадянкою Анною Савеліївною Шеренціс з другої сторони про передачу їй в оренду 1-го Радянського театру, який був розташований по вулиці Карла Лібкнехта, 35. В оренду передавалось приміщення театру з усім обладнанням, буфетом, реквізитом, декораціями, інвентарем рухомим і нерухомим відповідно підписаного обома сторонами опису строком на 5 років з 1 грудня 1922 року по 1 грудня 1927 року. Театр мав носити назву міського театру. Згідно укладеного договору громадянка А.С. Шеренціс брала на себе зобов’язання створити в приміщенні театру — Художній театр, який за своїми високими якостями роботи, репертуаром, постановкою справи в залученні до роботи кращих кваліфікованих артистичних, художніх і технічних сил відповідав би зразковому театру.
11.10.2012 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Вельмик А.Е., при секретарі Слабик О.М., з участю прокурора Кулик О.В., розглянув у відкритому судовому засідання в залі суду м.Бердичева кримінальну справу по обвинуваченню заступника начальника Бердичівської виправної колонії № 70 з виробництва, директором ДП „Підприємство Бердичівської виправної колонії № 70", у зловживанні своїм службовим становищем.
На протяжении всей предвыборной кампании в городе Бердичеве представители городских властей старались сохранять суровый нейтралитет, не поддерживая открыто ту или иную политическую силу, тогда как в других городах нашей страны и области использование админресурса и давления на избирателей и неугодных кандидатов просто зашкаливало. И это не мудрено – ведь в Бердичеве всегда жили умные и осторожные люди, которые благодаря тому, что свято придерживаются принципа «моя хата скраю», до сих пор сохраняют свои звания, титулы и регалии. А поэтому местным чиновникам будет не так обидно, что их (также как и остальных жителей этой страны) в очередной раз «кинули». На этот раз - новоизбранные депутаты.
Останніми днями співробітникам редакції довелось почути чимало найнесподіваніших версій про актуальні бердичівські події. Почули від рідних і знайомих, почули в транспорті та магазині.
«Апостол Казахстану» – саме так називають у Казахстані Слугу Божого о. Владислава Буковинського, дякуючи йому за його багаторічну працю на благо казахстанського народу та католиків, зокрема.
В Бердичеві продовжується встановлення лічильників газу за кошти ВАТ «Газ України»з газопостачання та газифікації, яке відбувається згідно з Програми оснащення житлового фонду лічильниками газу, які діють в ряді областей України.
Останні місяці року бердичівські спортсмени традиційно зустрічають на полях, майданчиках, у залах, на рингах, плавальних доріжках: хтось своїми виступами здає своєрідний підсумковий іспит за рік, хтось бере участь у генеральному прогоні перед відповідальним виступом. Бердичівські плавці розділилися на дві умовні групи: одні вже почивають на лаврах після успішних запливів, решта, долаючи пристойні відстані і спротив суперників, випробовує свої сили перед вирішальними змаганнями.
цього дня в Україні відбувся другий тур голосування за кандидатів у Президенти України, що проходив на фоні кампанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори, які отримали назву
Помаранчева революція. Під час голосування на сорока дільницях Бердичева за Віктора Ющенка віддало свій голос 64,5 % бердичівлян, що проголосували. За Віктора Януковича проголосувало 35,4 % бердичівлян.
1996 р. —
на стіні будинку дільниці дистанції захисних лісонасаджень, що знаходиться на вулиці Білопільській, 6, встановлено меморіальну дошку, присвячену Степанюку Михайлу Івановичу (1921-1996) – прозаїку, поету, члену Спілки письменників України з 1983 р., що працював тут з 1953 по 1986 рік. Ця подія відбулась в день 70-ї річниці з дня народження письменника. Зняли покривало з дошки міський голова Олексій Хилюк та голова обласної Спілки письменників України Олексій Опанасюк. Напис на дошці "У цьому будинку з 1953 по 1986 працював український письменник Михайло Іванович Степанюк". Детальніше...
1921 р. —
в селі Олине, що на Сумщині, народився Степанюк Михайло Іванович (1921-1996) – прозаїк, поет, член Спілки письменників України з 1983 року. З 1953 року Михайло Степанюк проживав у Бердичеві, працював інженером на залізниці в системі захисних лісонасаджень. Тут пише свої перші прозові твори, а згодом у різних видавництвах з'являються повість "Перекотиполе", романи "Пульс" та "Накувала зозуля", збірка повістей та оповідань "Живий захист", комедія-гротеск "Мільйонер". Окрім книг Михайло Степанюк полишив після себе тисячі посаджених дерев та чагарників. Помер Михайло Іванович Степанюк 6 січня 1996 року, похований у північній частині міського кладовища. Детальніше...
1920 р. —
цього дня на базі швейних майстерень, які в свою чергу створилися на основі спілки "Швейпром", або бюро кравців у 1901 році, засновано кравецьку швейно-ремонтну майстерню, яка отримала назву "Перша держшвеймайстерня", відому сьогодні як ВАТ "Бердичівська фабрика одежі". Вона розташовувалася на першому поверсі двоповерхового будинку по вулиці Білопільська, 10 (тепер вулиця Карла Лібкнехта), навпроти Нікольської церкви. У 1925 році її перейменували на фабрику колективу безробітних кравців "Бердичів-швея" Комборбезу (комітет по боротьбі з безробіттям). Фабрика виконувала масові замовлення окружної міліції, дитячих будинків. В числі тодішніх робітників був Абрам Вольфович Нахменберг, який спочатку працював кравцем, а згодом начальником цеху Бердичівської швейної фабрики. Детальніше...
1781 р. —
у Бердичеві побував Станіслав Август Понятовський – останній король Речі Посполитої (1764-1795) з магнатського роду, обраний королем за підтримки російської імператриці Катерини II. Станіслав Август відвідав кармелітський монастир, де його прийняв митрополит греко-католицької (уніатської) церкви Ясон Смогоржевський та київський каштелян Й. Стемпковський.
В городе Бердичеве много людей имеют чрезвычайно высокую задолженность за жилищно-коммунальные услуги перед местными коммунальными предприятиями. Чтобы урегулировать ситуацию последние пытаются хоть как-то воздействовать на должников: вызывают их на административные комиссии, разбивают задолженность на части, или вообще вместе с представителями исполнительной службы изымают имущество у злостных неплательщиков. Однако в ближайшем будущем, если у Вас имеются долги за коммунальные услуги, оплатить их станет практически невозможно.
В период избирательной компании жители Бердичева привыкли к тому, что в городе постоянно кипит напряженная работа: строятся детские площадки, проводятся разнообразные соревнования, концерты и конкурсы и даже ремонтируются дороги. Однако выборы закончились, и вместе с ними закончилась и работа. Даже государственные предприятия, в обязанности которых как раз и входит содержать в нормальном состоянии дороги регионального и местного значения, выполнять какие-либо работы не хотят – видимо, дороги в Житомирской области в ремонте уже не нуждаются.
Прошло совсем немного времени после финала избирательной компании, но Бердичев уже четко встал в колею повседневной жизни и медленно приближается к светлому будущему. Что же интересного происходит в нашем городе под сенью серого ноябрьского неба? Жизнь кипит, оказывается!
Заместитель Министра внутренних дел Украины представил личному составу житомирской милиции новоназначенного начальника. Как стало известно редакции газеты «Бердичев Деловой», на днях в городе Житомире сам заместитель Министра внутренних дел Украины Сергей Лекарь представил личному составу житомирской милиции вновь назначенного начальника Управления Министерства внутренних дел в Житомирской области - генерал-майора милиции Анатолия Лазарева.
Этот материал перепечатка из сети. Мы обратили на него внимание только по той причине, что каждый прочитавший этот текст сможет проверить себя, Человек он или существо. Определить это будет просто, поверьте.
Долю комунального підприємства, яке колись було основним місцем культурного відпочинку бердичівлян, вирішено. Кінотеатр імені Фрунзе, який колись називався «Зоря», давно вже втратив свої позиції, як місце відпочинку мешканців нашого міста. Красиве приміщення перетворилось на холодну пустку через технічний прогрес, адже наш театр дещо відстає від сучасних форматів.
«Апостол Казахстану» – саме так називають у Казахстані Слугу Божого о. Владислава Буковинського, дякуючи йому за його багаторічну працю на благо казахстанського народу та католиків, зокрема.
Останні місяці року бердичівські спортсмени традиційно зустрічають на полях, майданчиках, у залах, на рингах, плавальних доріжках: хтось своїми виступами здає своєрідний підсумковий іспит за рік, хтось бере участь у генеральному прогоні перед відповідальним виступом. Бердичівські плавці розділилися на дві умовні групи: одні вже почивають на лаврах після успішних запливів, решта, долаючи пристойні відстані і спротив суперників, випробовує свої сили перед вирішальними змаганнями. 
