Как сообщили редакции газеты «Бердичев Деловой» в пресс-службе Главного управления МВД Украины, с мая по август на территории города Мариуполя было зарегистрировано несколько фактов мошеннических действий. Потерпевшими были исключительно юноши в возрасте от 14 до 17 лет. Оперативникам удалось установить, что подозреваемый уже покинул Мариуполь, однако где он может появиться снова, предположить было трудно.
місто Бердичів, і зокрема історичний музей та державний заповідник, що був створений на базі приміщень кляштору Босих Кармелітів, відвідав Іван Іванович Мєщанінов (1883-1967) – російський мовознавець, археолог, академік АН СРСР (1932), Герой Соціалістичної Праці (1945), спеціаліст з мертвих мов Кавказу і Малої Азії.
1927 р. —
у вересні в Бердичеві створено промислову кооперативну артіль "Труд", яка виготовляє кухонні буфети для посуду. В артілі працює 50 чоловік. У 1960 році артіль була перетворена в державне підприємство, яке стало йменуватись Бердичівською меблевою фабрикою.
1924 р. —
у селищі Червоний Прапор Раменського району Московської області в робітничій родині народився Кирилов Анатолій Данилович (1924-1979). Анатолій Кирилов з 1943 року в лавах Червоної Армії, війну закінчив у стін Берліну. За бойові заслуги Анатолій Данилович Кирилов був нагороджений трьома орденами Слави I-го, II-го та III-го ступенів. Соціальний престиж ордена Слави був настільки високий, що радянський уряд прирівняв кавалерів ордена Слави 3-х ступенів до почесних звань – Героя Радянського Союзу та Героя Соціалістичної Праці. У 1947 році Анатолій Кирилов демобілізується з лав Збройних Сил, проживає у Бердичеві, з 1948 по 1978 рр. працює токарем в механоскладальному цеху машинобудівного заводу "Прогрес". Помер Анатолій Кирилов 29 травня 1979 року. Похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі. Детальніше...
1921 р. —
газета Бердичівського повітового революційного комітету "Известия" була перейменована на "Вісті" і переведена на самоокупність.
1803 р. —
була прийнята ухвала Луцько-Житомирської капітули та настоятелів монастирів Луцько-Житомирської дієцезії про пожертвування на потреби парафіяльних шкіл Волинської, Київської та Подільської губерній. Згідно з цією ухвалою Бердичівська друкарня кармелітів зобов’язувалася щорічно безкоштовно друкувати одне видання в одному томі, одержане від освітянської влади, і його 100 прим. передавати для користування до Волинської гімназії в Кременці. А з накладу кожного наступного свого видання жертвувала 4 прим. для шкільництва.
Жителям города Бердичева и района следует быть более осторожными, и тщательно подходить к вопросу защиты своего домовладения от визита непрошеных гостей. При этом не следует думать: у меня нет что брать. Поверьте – если уже воры и влезли к вам в дом, то с пустыми руками они оттуда не уйдут. При этом иногда преступники уносят даже такие вещи, которые унести довольно тяжело…
Испытательный срок за грабеж превратился в реальные годы заключения за торговлю наркотиками. Как стало известно редакции газеты «Бердичев Деловой», Королёвский районный суд г. Житомира вынес обвинительный приговор относительно 31-летнего жителя областного центра, ранее неоднократно судимого за хулиганство и грабежи. В этот раз мужчина занялся незаконным распространением наркотических средств.
Заповнені трибуни, вигуки і свист вболівальників, спортивні протистояння, справжні емоції від гри, зручність та комфорт – саме це можна буде вже ближчим часом побачити і отримати на відремонтованому, найбільшому стадіоні нашого міста. Ремонт стадіону ДЮСШ, відомого ще як «прогресівського», триває вже декілька років. І ось саме зараз можна сказати, що глобальні роботи на ньому завершенні.
Важливою проблемою, з якою сьогодні можуть зіштовхнутися більшість батьків маленьких бердичівлян віком від 2 до 6 років, – неможливість оформити свою дитину до дитячого садочка. А все тому, що немає вільних місць, і через це доводиться довго чекати своєї черги або ж шукати інші шляхи вирішення цієї проблеми. Часом, черга може просунутись лише тоді, коли потреби у дитячому садочку дана сім’я вже може й не мати. Ця проблема гостро стоїть у багатьох містах нашої області та усієї України зокрема. У Бердичеві намагаються знаходити їй вирішення. Доказом чого може стати офіційне відкриття після п’яти років реконструкції дитячого садочку № 2 «Калинонька», що знаходиться в районі Цукрорафінадного заводу. Урочисте перерізання стрічки з даного приводу пройшло 18 вересня за участю перших осіб міста та області.
Уже на протяжении нескольких лет жители Бердичева, отмечая День рождения своего родного города, во время праздничного концерта выбирают самую красивую бердичевлянку, присваивая ей почетный титул «Мисс Бердичев». Не стал исключением и этот год, когда во время проведения концертной программы посвященной Дню города Бердичева местные красавицы снова соревновались между собой за заветный титул королевы красоты. А помогали им в этом веселые ведущие радиостанции «Рекорд ФМ» Паша и Юля а также звездные исполнитель Бердичевского Дворца культуры им. Шабельника, на площади возле которого и была собственно установлена главная сцена города.
Нынешний праздник, посвященный Дню города Бердичева и его 467-летию со дня основания (упоминания в исторических документах) который состоялся в субботу, 15 сентября был долгожданным для всех жителей и гостей города – ведь такого рода масштабных концертов у нас не было, начиная с лета прошлого года. А поэтому площадь возле городского Дворца культуры им. Шабельника с утра была полна народу – ведь здесь, на главной сцене города, и проходила не только официальная часть, но и праздничный концерт с участием звезд эстрады, а также разнообразные конкурсы и розыгрыши.
Бердичів – місто в якому склались спортивні традиції, що примножуються протягом багатьох років. Діти мають змогу проявити себе у 17 видах спорту, що культивуються в місті, завжди відчинені двері двох спортивних шкіл. Діє сотня спортивних клубів, секцій та гурків, що дають змогу юнним бердичівлянам рости здоровими. А згодом і займати призові місця на змаганнях різного рівня, куди охоче запрошують представників нашого міста, оскільки знають, що вихованці бердичівських тренерів покажуть приголомшливий результат. І тим самим примножать спортивні здобутки свого міста.
Будівництво століття бердичівського масштабу, що тривало понад 15 років нарешті завершилось. В 1994 році в нашому місті було розпочате будівництво фільтрувальної станції, яке раз і назавжди мало перекреслити проблеми з водою в помешканнях бердичівлян. З 1994 по 2009 роки було освоєно понад 3 мільйони гривень з міського та 7 мільйонів з державного.
Перекриття залізничного переїзду – явище, яким уже, мабуть, важко здивувати будь-кого з бердичівлян. А особливо тих, кому доводиться проїжджати через цю ділянку дороги по декілька разів на день. Наприклад, щодня на роботу і з роботи. І цього вистачить, щоб вже за тиждень оцінити усі переваги наявності даного залізничного переїзду, який розділяє наше місто на дві частини.
Останнім часом, в зв’язку з виборами, доводиться більше їздити сусідніми районами, зустрічатись з старими знайомими, згадувати місця, в яких не бував вже з десяток років. Ось і на шляху до Андрушівки захотілось зупинитись в невеличкому сьогодні, але відомому на всю Російську імперію сто років тому, селищі Червоне. Згадалось, як в дитинстві спочатку разом з батьком, а потім з друзями, на велосипедах ми приїздили з Бердичева до Червоного по стежці, яка йшла вздовж вузькоколійної залізниці.
вперше на сторінках української версії чоловічого журналу Playboy з'явилась бердичівлянка – Юлія Бричковська. Вона народилась в Бердичеві у 1986 році. Її зріст 171 см, вага 54 кг, об'єм груди-талія-стегна становлять відповідно 90-61-94 см. Юлія вважає, що у неї немає недоліків, і хвилюється з цього приводу. У вересні Юлія Бричковська стала дівчиною місяця української версії журналу Playboy, а вже у листопаді – російської версії журналу. Детальніше...
2008 р. —
під час відкриття IX Днів польської культури в приміщенні бердичівської загальноосвітньої школи №15 відкрито музейну кімнату пам'яті письменника та мореплавця Джозефа Конрада. Експонатами виставки є книги Джозефа Конрада і матеріали про життя письменника – статті і фотографії, взяті з малої Батьківщини – з Терехового. Також у музеї присутній фотозвіт про поїздку учнів школи у 2007 році до польського міста Тихе на 150-річчя Джозефа Конрада. Детальніше...
Нинішній молоді іноді буває важко усвідомити, як одному підприємству можна віддати кілька років – це, мабуть, так нудно… Що б цікаво сказали молоді люди, якби дізналися, що ось ці чоловіки та жінки, які зібралися біля приміщення міського управління праці та соціального захисту населення, віддали кожен своєму підприємству, установі, організації 50 і більше років?
Із року в рік на Дні народження свого рідного міста вони вшановують його тим, що виходять на імпровізований спортивний майданчик та демонструють глядачам, що спорт і фізична культура – то здоров’я, краса, видовищність, визнання. Бердичівський виконавчий комітет, міський центр «Спорт для всіх» за сприяння міського осередку Партії Регіонів влаштували для мешканців та гостей Бердичева справжнє спортивне шоу, що вирізнялось з-поміж інших дійств непідробним завзяттям і багатством чоловічої краси. Баскетбольний м’яч, кошик та влучність або ж доволі важкенька штанга, сила та витривалість – спробувати себе у стрітболі та пауерліфтингу міг будь-хто, хто відчував у собі ці якості. Звісно, виблискували на майданчику професіонали.
Ось уже кілька років назва цього заходу залишається незмінною, лише цифри трохи збільшуються. «Наша річка-2012» – так колись вирішили назвати змагання серед юних рибалок члени клубу любителів спортивної риболовлі «Золотий короп» та центру рибальства і мисливства «Золотий сазан». У цьому їх підтримала влада міста і ось щороку із 6-ти ранку на День Бердичева берег Гнилоп’яті окупують хлопчики і дівчатка з надією упіймати на свій гачок велетенську рибину, а ще краще – декілька штук. Цьогоріч таких бажаючих зібралося близько 50-ти. Весь цей час правила, що діють у змаганнях, не змінюються: берег ділиться на сектори, в кожному знаходиться один учасник. Він самостійно обирає тактику і стратегію лову, може використовувати будь-яку спортивну снасть, але не більше двох вудок та двох гачків. Прикормку та наживку рибалка теж обирає на свій розсуд. Що категорично заборонено, то це ловля неспортивними снастями, крики та галас.
Місто Бердичів має за своїми плечима багатовікову історію, в якій є як і радісні, так і трагічні сторінки, адже 467 років - це надзвичайно багато для маленького провінційного містечка, що було колись центром ярмарочної торгівлі усієї України. І ось у суботу, 21 вересня, з нагоди свята Дня міста Бердичева відбулися урочистості, в яких прийняла участь і Анжеліка Лабунська – кандидат у народні депутати по нашому мажоритарному округу.
Тривалий час місто Бердичів та в першу чергу його мешканці мали проблему з постачанням в їх домівки якісної питної води, придатної до споживання. Також саме Бердичів до недавнього часу був єдиним містом по всій Житомирській області, в якому вода подавалася по графіку. Але вже у вівторок, у присутності губернатора Житомирської області Сергія Миколайовича Рижука, голови облради Йосипа Антоновича Запаловського та першого заступника голови Житомирської облдержадміністрації Миколи Миколайовича Олещенко відбулася урочиста церемонія запуску в експлуатацію нової фільтрувальної станції, що раз і назавжди вирішить проблему водозабезпечення міста Бердичева.
Бывая по делах в столице нашей любимой всеми Родины (для незнающих - город Киев), жители города Бердичева путешествующие на своем собственном транспорте часами простаивают в пробках, благодарят небо за то, что живут и работают в тихом провинциальном городе Бердичеве, где заторы бывают только на базаре в день выдачи зарплаты. Однако где-то после обеда во вторник, 18 сентября, движение по центральной улице города Бердичева остановилась в огромной пробке, которая растянулась на несколько километров - от центрального рынка и аж до района Мясокомбината. Причиной стал… железнодорожный переезд.
Заповнені трибуни, вигуки і свист вболівальників, спортивні протистояння, справжні емоції від гри, зручність та комфорт – саме це можна буде вже ближчим часом побачити і отримати на відремонтованому, найбільшому стадіоні нашого міста. Ремонт стадіону ДЮСШ, відомого ще як «прогресівського», триває вже декілька років. І ось саме зараз можна сказати, що глобальні роботи на ньому завершенні.
Важливою проблемою, з якою сьогодні можуть зіштовхнутися більшість батьків маленьких бердичівлян віком від 2 до 6 років, – неможливість оформити свою дитину до дитячого садочка. А все тому, що немає вільних місць, і через це доводиться довго чекати своєї черги або ж шукати інші шляхи вирішення цієї проблеми. Часом, черга може просунутись лише тоді, коли потреби у дитячому садочку дана сім’я вже може й не мати. Ця проблема гостро стоїть у багатьох містах нашої області та усієї України зокрема. У Бердичеві намагаються знаходити їй вирішення. Доказом чого може стати офіційне відкриття після п’яти років реконструкції дитячого садочку № 2 «Калинонька», що знаходиться в районі Цукрорафінадного заводу. Урочисте перерізання стрічки з даного приводу пройшло 18 вересня за участю перших осіб міста та області.
Бердичів – місто в якому склались спортивні традиції, що примножуються протягом багатьох років. Діти мають змогу проявити себе у 17 видах спорту, що культивуються в місті, завжди відчинені двері двох спортивних шкіл. Діє сотня спортивних клубів, секцій та гурків, що дають змогу юнним бердичівлянам рости здоровими. А згодом і займати призові місця на змаганнях різного рівня, куди охоче запрошують представників нашого міста, оскільки знають, що вихованці бердичівських тренерів покажуть приголомшливий результат. І тим самим примножать спортивні здобутки свого міста.
Будівництво століття бердичівського масштабу, що тривало понад 15 років нарешті завершилось. В 1994 році в нашому місті було розпочате будівництво фільтрувальної станції, яке раз і назавжди мало перекреслити проблеми з водою в помешканнях бердичівлян. З 1994 по 2009 роки було освоєно понад 3 мільйони гривень з міського та 7 мільйонів з державного.
Перекриття залізничного переїзду – явище, яким уже, мабуть, важко здивувати будь-кого з бердичівлян. А особливо тих, кому доводиться проїжджати через цю ділянку дороги по декілька разів на день. Наприклад, щодня на роботу і з роботи. І цього вистачить, щоб вже за тиждень оцінити усі переваги наявності даного залізничного переїзду, який розділяє наше місто на дві частини.
Останнім часом, в зв’язку з виборами, доводиться більше їздити сусідніми районами, зустрічатись з старими знайомими, згадувати місця, в яких не бував вже з десяток років. Ось і на шляху до Андрушівки захотілось зупинитись в невеличкому сьогодні, але відомому на всю Російську імперію сто років тому, селищі Червоне. Згадалось, як в дитинстві спочатку разом з батьком, а потім з друзями, на велосипедах ми приїздили з Бердичева до Червоного по стежці, яка йшла вздовж вузькоколійної залізниці.
Нинішній молоді іноді буває важко усвідомити, як одному підприємству можна віддати кілька років – це, мабуть, так нудно… Що б цікаво сказали молоді люди, якби дізналися, що ось ці чоловіки та жінки, які зібралися біля приміщення міського управління праці та соціального захисту населення, віддали кожен своєму підприємству, установі, організації 50 і більше років? 
Із року в рік на Дні народження свого рідного міста вони вшановують його тим, що виходять на імпровізований спортивний майданчик та демонструють глядачам, що спорт і фізична культура – то здоров’я, краса, видовищність, визнання. Бердичівський виконавчий комітет, міський центр «Спорт для всіх» за сприяння міського осередку Партії Регіонів влаштували для мешканців та гостей Бердичева справжнє спортивне шоу, що вирізнялось з-поміж інших дійств непідробним завзяттям і багатством чоловічої краси. Баскетбольний м’яч, кошик та влучність або ж доволі важкенька штанга, сила та витривалість – спробувати себе у стрітболі та пауерліфтингу міг будь-хто, хто відчував у собі ці якості. Звісно, виблискували на майданчику професіонали. 
Ось уже кілька років назва цього заходу залишається незмінною, лише цифри трохи збільшуються. «Наша річка-2012» – так колись вирішили назвати змагання серед юних рибалок члени клубу любителів спортивної риболовлі «Золотий короп» та центру рибальства і мисливства «Золотий сазан». У цьому їх підтримала влада міста і ось щороку із 6-ти ранку на День Бердичева берег Гнилоп’яті окупують хлопчики і дівчатка з надією упіймати на свій гачок велетенську рибину, а ще краще – декілька штук. Цьогоріч таких бажаючих зібралося близько 50-ти. Весь цей час правила, що діють у змаганнях, не змінюються: берег ділиться на сектори, в кожному знаходиться один учасник. Він самостійно обирає тактику і стратегію лову, може використовувати будь-яку спортивну снасть, але не більше двох вудок та двох гачків. Прикормку та наживку рибалка теж обирає на свій розсуд. Що категорично заборонено, то це ловля неспортивними снастями, крики та галас. 
