у місті відбувся мітинг з нагоди відкриття транспортного сполучення між двома великими вулицями Бердичева – Волочаївською і Білопільською.
1988 р. —
біля Будинку культури у селі Осикове Бердичівського району під час урочистого мітингу відкрито пам’ятник, який у граніті увіковічнив братерство воїнів різних національностей. У 1944-му році на цій землі з частин Війська Польського та Радянської армії тут формувався перший інтернаціональний танковий корпус, згодом – 1-й Дрезденський Червонопрапорний, хреста Грюнвальда танковий корпус Війська Польського, який з боями дійшов до Берліна і Праги. До складу корпусу вступило багато воїнів безпосередньо з нашого краю. Серед них були: Юліан Галицький з Осикового, Владислав Височинський з Хажина, Антон Оксюківський з Гришківець, Станіслав Ковальський і Василь Якубовський з Лісової Слобідки, а також Сигізмунд Жуковський з Бердичева. У святковому мітингу з нагоди відкриття пам’ятного знаку взяла участь численна делегація з Польщі. Детальніше...
1968 р. —
на стадіоні машинобудівного заводу "Прогрес" відбувся футбольний матч між місцевою командою "Прогрес" та червоноградським "Шахтарем". Ці команди входили до класу "Б" першої зони першого кола. З рахунком 2:1 перемогу святкувала місцева команда.
1939 р. —
в міському театрі виступила Державна заслужена мандрівна капела "Думка". Створена у 1920 році в Києві, капела заклала основи професійного хорового виконавства, створила взірці акапельного співу в Україні. Вона стала однією з кращих інтерпретаторів українських народних пісень.
1931 р. —
в місті зруйновано цвинтар з каплицею, що розташовувався на Пісках (нині – перехрестя вулиць Леніна та Руської). Цей цвинтар свого часу призначався для поховання померлих ченців римо-католицької церкви. Працівниками міського музею Мовчанівським Т.М. та Гончаровим В.К. було складено акт, в якому вони констатували факт вивозу з цвинтарю всіх металевих грат працівниками бердичівської Райспілки. Всього протягом трьох днів працівниками Райспілки було зруйновано тут біля 60 могил. Детальніше...
1810 р. —
для нагляду до Миколаївської та Успенської церкви в Бердичів був направлений випускник Волинської семінарії священик Петро Дунін-Борковський. Він став п’ятим і самим багаторічним настоятелем Миколаївської церкви (1810-1848). У 1810 році при ній було 56 дворів і 438 душ прихожан. Отець Петро Борковський продовжив справу своїх попередників по "защите церковного достояния". Він оберігає церковні землі від забудови, але це йому стає все складніше виконували, маючи "в надсматривании" відразу дві церкви.
П’ять приватних будинків по вулиці Механізаторський, що у районі Газопроводу, залишились в таку спеку без водопостачання. Люди розповідають: прорвало централізовану трубу, що простягається під автодорогою. Працівники водоканалу на прохання місцевих мешканців приїхати постійно відповідали, що зайняті.
У ніч з 5-го на 6-те липня на вул. К. Лібкнехта поблизу зупинки «Прогрес» сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій автомобіля «Skoda» збив скутер, на якому їхали хлопець та дівчина. Останнім внаслідок зіткнення знадобилася медична допомога. «Швидка» доставила пару до лікарні.
Свята-святами, а працювати треба. Наступного дня після святкування 8-ї річниці від дня створення 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, військовослужбовці частини виїхали на 240-й центр підготовки підрозділів поблизу Житомира для проведення тактичних навчань. Згідно наказу керівництва, особовий склад бригади перебуватиме на полігоні цілий місяць.
передові частини 11-ї танкової дивізії вермахту увірвались до Бердичева. Командування Південно-Західного фронту (командуючий генерал Кирпонос М.П.) створює бердичівську групу, яка об'єднала 16-й мехкорпус і зведений загін 15-го механізованого корпусу. З 9 по 15 липня 1941 року вона стримувала наступ противника, скувавши його сили на околицях Бердичева і південніше від нього.
1897 р. —
в селі Люк Балезінського району Удмуртії в родині чиновника народився Луппов Володимир Васильович (1897-1944) – полковник танкових військ, учасник 1-ї світової війни, Громадянської війни 1917-1921 рр. та Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. У 1942 році Володимир Луппов Владимир прийняв командування 71-ю механізованою бригадою 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії. 4 січня 1944 року бригада під командуванням полковника Володимира Луппова розпочинає бойовий рейд по тилах ворога і звільняє села Малосілку, Демчин Бердичівського району, Рачки Чуднівського району. В Рачках Володимир Луппов прийняв свій останній бій – після чергової атаки ворога, що значно переважав радянські війська у силі, він загинув. За уміле командування в маневрових видах бою, нанесення ворогу великих втрат в живій силі і техніці і проявлені при цьому мужність, сміливість і відвагу полковнику Луппову Володимиру Васильовичу посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу. Поховали Володимира Луппова у Бердичеві на Радянській (нині Соборній) площі, у 1950 році тіло Героя перепоховали у Москві на Ново-Дівочому кладовищі. В Бердичеві рішенням виконкому Бердичівської міської ради у 1965 році іменем В.В. Луппова названа вулиця, що до цього носила назву Грецька. Також на початку цієї вулиці на житловому будинку №32/1 встановлено меморіальну дошку на честь Героя. Детальніше...
Якщо хтось у спеку намагається чимрідше бувати надворі, то трудівники села навпаки - активно беруться за польові роботи. З початком липня в аграріїв Бердичівського району настала гаряча пора – жнива.
Вже другу добу в Україні не вщухають пристрасті навколо прийняття Верховною Радою “мовного” закону. У багатьох регіонах держави відбуваються мітинги, акції протесту: десь чисельні, а десь — малолюдні.
Дитячо-юнацький табір «Березовий гай», що знаходиться в лісовому масиві Скраглівки, гостинно відчинив свої двері першій зміні наймолодших мешканців Бердичівського Ружинського, Черняхівського районів та Бердичева.
Як передає кореспондент УНІАН, театралізоване дійство відбулося на Вічевому майдані.
Учасники акції під звуки трембіти, дримби та сопілки танцювали гуцульські танці.
На акцію організатори привели козу, оскільки гуцули займаються розведенням овець та кіз. За словами організаторів, овець під Івано-Франківськом не вдалося знайти, тому привели козу, яка жувала скошену траву.
Среди бела дня в субботу, 30 июня, десятки житомирян, что как раз прогуливались по центральной улице Житомира, стали невольными свидетелями ужасных кадров остросюжетного американского боевика. С визгом тормозов у тротуара остановился автомобиль «Мерседес», из которого выскочили двое мужчин с натянутыми на головы женскими чулками и, выдернув из толпы некоего молодого человека, быстро затолкали его в салон машины. Жертва злоумышленников от испуга даже не успел опомниться, впрочем, как и окружающие его люди.
Влітку до міста Бердичева традиційно прибуває велика кількість паломників, оскільки у липні тут відбувається грандіозне католицьке свято – річниця коронації Ікони Матері Божої Бердичівської, яке в цьому році буде проходити 21 та 22 липня у Всеукраїнському санктуарії матері Божої Бердичівської. У ці дні Бердичів приймає велику кількість прочан, і забезпечити їм безпеку та комфортні умови для відпочинку під час перебування, в основному, є завданням міської влади. Саме тому у четвер відбулася робоча нарада працівників виконкому та керівників всіх відповідних служб та підрозділів з головним заступником міського голови Демусем Іваном Омеляновичем.
В Житомире распространяют листовки с текстом "
Мамо! Я продав нашу мову!" и фотографией Литвина. На фото, председатель Верховной Рады Украины среди бабушек, одна из которых, возможно, является его родной матерью, которая всю жизнь говорит только на украинском языке.
В городе Бердичеве одной из главных проблем жилищно-коммунального хозяйства являются ЖЭКи, которые не всегда выполняют возложенные на них обязанности, и работают по старой, советской системе управления. На недавнее заседание членов исполнительного комитета города Бердичева уже выносился опрос о тяжелой ситуации, связанной с бездействием руководителей данных коммунальных предприятий, но похоже, что на самом деле ситуация с ЖЭКами обстоит еще хуже, чем думалось.
Вряд ли думали житомирские молодые люди, устраивая розыгрыш своему товарищу, что своими выходками поднимут на уши всю милицию области. Не надеялись и на то, что, казалось бы, невинная шутка вызовет общественный резонанс и закончится в Королевском райотделе милиции г.Житомир.
В Бердичеві триває процес асфальтування доріг. Новим покриттям можуть похвалитись кілька вулиць міста, а решта чекають своєї черги кілька десятків років. В деяких мікрорайонах люди вже й не сподіваються, що їх вулички колись побачать таке щастя, як відсів чи справжній асфальт. Однак комунальники демонструючи чудеса винахідливості таки потроху цивілізують вулиці міста. Вони допомагають чим можуть мешканцям, які йдуть додому влітку грузнучи по кісточки в куряві і пилюці, а восени і весною по коліна в болоті.
Дороги – досить болюча проблема, мабуть, у кожному місті України. Бердичів не є в цьому питанні винятком. Найбільше від незадовільного стану доріг страждають водії, які проїжджаючи різними проблемними ділянками, можуть пошкодити автомобіль, ремонт якого обходиться не так і дешево. Крім того, вибоїни та інші пошкодження на дорогах утруднюють рух транспорту та навіть можуть спровокувати небезпечні ситуації на дорогах. Саме тому владою проводиться плановий капітальний ремонт доріг нашого міста.
ВІЗИТІВКА: Жебрівський Павло Іванович - народний депутат України, голова політичної партії «Українська платформа «Собор». Народився 21 березня 1962 року в селі Немиринці Ружинського району Житомирської області у сім'ї звичайних землеробів. Закінчивши середню школу, відразу пішов працювати. Трудові будні Павла Жебрівського розпочалися на заводі залізобетонних конструкцій комбінату «Будіндустрія» в Києві, куди він прийшов у 1979 році на посаду робітника. Служба в Радянській армії призупиняє трудовий стаж молодого робітника і стає вирішальною у визначенні майбутнього фаху. Після служби в Армії Павло Жебрівський іде працювати в органи внутрішніх справ.
Прогулюючись вулицями нашого міста, можна помітити багато цікавого та досить неординарного і красивого. Хтось звертає увагу на недобудови, сміття та інші речі, які аж ніяк не прикрашають життя. Хтось взагалі ні на що не звертає уваги, а прагне якнайшвидше втекти з палючого сонця та знайти омріяну проходу. А інші ж навпаки, намагаються помітити поряд себе щось цікаве та незвичайне. Та ще й показати іншим, сфотографувавши цю річ. Так і зробили наші журналісти. Прогулюючись вулицею К. Маркса, важко пройти і не зупинитись поряд з дев'ятиповерхівкою під номером 20. Подвір'я поряд з нею перетворене на чарівний мультиплікаційний світ, у якому із задоволенням проводять своє дозвілля маленькі мешканці будинку.
Просмотров: 376 
П’ять приватних будинків по вулиці Механізаторський, що у районі Газопроводу, залишились в таку спеку без водопостачання. Люди розповідають: прорвало централізовану трубу, що простягається під автодорогою. Працівники водоканалу на прохання місцевих мешканців приїхати постійно відповідали, що зайняті.
Губернатор Житомирской области Сергей Рыжук подписал распоряжение о проведении на территории области месячника борьбы с амброзией.
У ніч з 5-го на 6-те липня на вул. К. Лібкнехта поблизу зупинки «Прогрес» сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій автомобіля «Skoda» збив скутер, на якому їхали хлопець та дівчина. Останнім внаслідок зіткнення знадобилася медична допомога. «Швидка» доставила пару до лікарні.
Свята-святами, а працювати треба. Наступного дня після святкування 8-ї річниці від дня створення 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, військовослужбовці частини виїхали на 240-й центр підготовки підрозділів поблизу Житомира для проведення тактичних навчань. Згідно наказу керівництва, особовий склад бригади перебуватиме на полігоні цілий місяць.
Якщо хтось у спеку намагається чимрідше бувати надворі, то трудівники села навпаки - активно беруться за польові роботи. З початком липня в аграріїв Бердичівського району настала гаряча пора – жнива. 
Дитячо-юнацький табір «Березовий гай», що знаходиться в лісовому масиві Скраглівки, гостинно відчинив свої двері першій зміні наймолодших мешканців Бердичівського Ружинського, Черняхівського районів та Бердичева.
В Бердичеві триває процес асфальтування доріг. Новим покриттям можуть похвалитись кілька вулиць міста, а решта чекають своєї черги кілька десятків років. В деяких мікрорайонах люди вже й не сподіваються, що їх вулички колись побачать таке щастя, як відсів чи справжній асфальт. Однак комунальники демонструючи чудеса винахідливості таки потроху цивілізують вулиці міста. Вони допомагають чим можуть мешканцям, які йдуть додому влітку грузнучи по кісточки в куряві і пилюці, а восени і весною по коліна в болоті.
Дороги – досить болюча проблема, мабуть, у кожному місті України. Бердичів не є в цьому питанні винятком. Найбільше від незадовільного стану доріг страждають водії, які проїжджаючи різними проблемними ділянками, можуть пошкодити автомобіль, ремонт якого обходиться не так і дешево. Крім того, вибоїни та інші пошкодження на дорогах утруднюють рух транспорту та навіть можуть спровокувати небезпечні ситуації на дорогах. Саме тому владою проводиться плановий капітальний ремонт доріг нашого міста.
Прогулюючись вулицями нашого міста, можна помітити багато цікавого та досить неординарного і красивого. Хтось звертає увагу на недобудови, сміття та інші речі, які аж ніяк не прикрашають життя. Хтось взагалі ні на що не звертає уваги, а прагне якнайшвидше втекти з палючого сонця та знайти омріяну проходу. А інші ж навпаки, намагаються помітити поряд себе щось цікаве та незвичайне. Та ще й показати іншим, сфотографувавши цю річ. Так і зробили наші журналісти. Прогулюючись вулицею К. Маркса, важко пройти і не зупинитись поряд з дев'ятиповерхівкою під номером 20. Подвір'я поряд з нею перетворене на чарівний мультиплікаційний світ, у якому із задоволенням проводять своє дозвілля маленькі мешканці будинку.
