Якщо бердичівським парком ім. Т. Шевченка лунають пісні та розтікаються млинцево-вареничні аромати, значить бердичівляни та їхні друзі з інших міст і країн гуляють Масляну. На дворі холодно й незатишно, а перед головною сценою свята повно народу. Чи то трохи потеплішало, ти то люди від старого Нового року скучили за святами, але у повітрі відчувається атмосфера казки й дива. Автори усіх див — артисти міського Палацу культури — традиційно не давали глядачам нудьгувати, розважаючи їх численними конкурсами та даруючи виступи місцевих танцювальних й співочих талантів. Ось вареники й пампушки «по-українськи», пиво «по-татарськи», банани «по-африканськи». Скучив за їжею духовною? Пісні у виконанні дорослих і юних артистів порадують тобі серце. Серце радіє, а шлунок тужить? Будь-ласка, кількома метрами далі на тебе чекає царство усілякої смакоти. Звичайно й млинці є — Масляна все ж таки. І ціни, і вміст млинчиків різні. Те, що їх купуєш, не означає, що ти не вправний господар. Виготовляти млинці вдома бердичівляни не лінуються. Казенні куштують лише для порівняння, а так у кожного свій рецепт.
Анна Аксьонова, гостя свята: «Я замішую 5 яєчок, вливаю туди 1,5 ст. молока, все це взбиваю, додаю ще 1 кг. борошна. Потім ще раз гарненько взбиваю і роблю так, щоб тісто годинку постояло. Потім додаю туди пісного масла. Змащую салом сковорідку і смажу. І так, знаєте, роблю вже 38 років.»
А поки жінки діляться рецептами приготування символів Масляної, серця їхніх чоловіків рвуться на шматки: 14-те лютого все ж таки! Кожен із сильної половини бердичівлян цього дня — трохи Валентин.
Анатолій Аксьонов, гість свята: «День Валентина — прекрасне свято! Вранці усі закохані вітають одне одного. Я теж привітав свою жіночку: поздоровив, поцілував й побажав їй щастя, здоров’я, шаленого кохання. Ну а потім кажу: «Валентин — це, звісно, добре, але ж їсти-то хочеться. Давай перейдемо до Масляної: зроби-но мені смачненькі млинці та й поснідаємо. Ну а далі можна знову буде перейти до Валентина.»
Масляну відгуляли. Для когось вона знову стала нагодою зустрітися з тими, кого давно не бачив й чудово провести час, а для когось — останньою перед найсуворішим постом можливістю долучитися до земних радощів. Далі ж бо роздуми про радощі духовні, молитви й покаяння.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
Джерело: ТРК "ВІК"