відчуваючи хиткість і непевність свого становища у протиборстві з прорадянськими силами, уряд Української Народної Республіки 12 лютого 1918 року звернувся до німецької сторони з проханням ввести на територію України німецькі війська, з допомогою яких він сподівався зберегти державність, розв’язати деякі проблеми державного будівництва. Цього дня австро-німецькі війська увійшли до Бердичева, яким за два дні до того після боїв з більшовицьким загоном Василя Кіквідзе оволоділи підрозділи УНР.
1805 р. —
розпорядженням Волинської духовної консисторії благочинному містечка Бердичева священику Троїцької церкви Йосипу Зелінському надано дозвіл на підготовку до будівництва у Бердичеві нової кам’яної церкви на місці ветхої Успенської церкви. Відразу проти цього будівництва "воспротивился князь Радзивил и окрест живущие евреи", які на той час вже активно розпочали забудовувати її землі. Розпочались тривалі судові розгляди. Лише коли за містом у 1815-1818 рр. влаштували нове кладовище і туди були перенесені захоронення, що збереглися, та останки з Михайлівського і Миколаївського кладовищ, тільки тоді цю справу закрили.
МІЙ Бердичів
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 737 раз
