Незвичайних відвідувачів днями приймав Музей історії Бердичева. Туди завітали близько 50-ти працівників міської лікарні, які не просто оглянули діючу виставку художників, не просто оцінили чиїсь таланти, а й продемонстрували власні.
Лариса Бабікова, головний лікар Бердичівської ЦМЛ: «Зібратися усім колективом не вдалось, прийшли ті, хто зміг. А ідея провести таку зустріч виникла спонтанно. Переглядаючи місцеве телебачення, дізналась про виставку художників у музеї і одразу подумала, чому не зібратися, не переглянути картини. Може, хтось захоче почитати свої вірші».
По кілька своїх віршів присутнім зачитали лаборант рентгенологічного відділення Павло Кондратюк та сестра-господарка дитячої поліклініки Віра Лозенко.
Про що пишуть медики? Як і будь-які поети, про все, що їх оточує - рідне місто, Україну, маму, весну, кохання і, звісно, роботу. А Віра Лозенко складає вірші ще про війну та Чорнобиль.
Віра Лозенко, сестра-господарка дитячої поліклініки: «Поезія прийшла до мене в юності, я почала писати вірші про війну, бо ця тему близька та болюча для мене. Потім я відійшла від віршування, але 15 років тому знову повернулося натхнення».
Мистецька зустріч мала наповнити душі медиків почуттям прекрасного і стати своєрідним продовженням курсу, взятого на початку року. Адже 2012-й у міській лікарні оголошено роком милосердя. Людина з черствою душею не може бути лікарем, переконані учасники зустрічі. Тож збагачуватися духовно можна і треба і за допомогою творів інших митців.

Тому старша медсестра неврологічного відділення Емма Підгорчук зачитала свої улюблені рядки бердичівської поетеси Ольги Протасевич. А завідувач жіночою консультацією Михайло Буба процитував віршовані й прозові уривки з творів багатьох митців, закликаючи колег цінувати кожну мить життя і давати оточуючим чимбільше добра.
Михайло Буба завідувач жіночою консультацією: «Професія лікаря і медсестри – це найвідповідальніша професія, в її основі лежить доброта, милосердя, повага та розуміння. На цьому і життя тримається. Коли люди приходять зі своїми проблемами, то лікар повинен говорити їм добрі слова».
Гучними оплесками, а коли чіпляло за живе, то й навіть сльозинками, дякували слухачі декламаторам. Говорили, що колеги своїми рядками висловили те, що є в душі у кожного.
Жанна Петельська, завідуюча кардіологічним відділенням: «Я по-доброму заздрю вихователям, бо вони щодня бачать усміхнені личка дітей, а ми, лікарі, щодня стикаємось із людськими стражданнями, які пропускаємо крізь себе. Тому такі заходи – це наче віддушина. Я навіть не знала, що у нас в лікарні є такі талановиті люди».
Після декламування віршів працівники лікарні пройшлись іншими залами музею, щоб подивитися не лише на експонати, а й на те, яким чином їх розташовано. Бо мають лікарі ще одну ідею –створити музей бердичівської ЦМЛ.
Автор: Інна Покотилюк
Камера: Віталій Сінєльніков
Телеканал "ВІК"