Щороку 8-го травня своє професійне свято відзначають представники однієї з найблагородніших та наймилосердніших професій – працівники Червоного Хреста. Цей рух виник 149 років тому у Швейцарії з метою захистити життя людей, попередити та полегшити їхні страждання у ході воєнних дій, стихійних лих, катастроф тощо. Організації Червоного Хреста діють у 186 країнах світу, а в Україну цей рух прийшов 94 роки тому.
Свій вклад у покращення людських життів (у мирний час) роблять і працівники Бердичівської організації Товариства Червоного Хреста. Це десять кваліфікованих медсестер (5 вищої, 5 – першої та другої категорій) на чолі з головою Миколою Бочулею. Під патронатом організації перебувають понад 1200 хворих, одиноких бердичівлян похилого віку.
Микола Бочуля, голова Бердичівської міської організації Товариства Червоного Хреста України: «У нас є гасло – працювати без нарікань, і ми так і намагаємось працювати. Робота відповідальна, бо ці люди заслужили гарного ставлення до себе. Кожному хворому медсестра приділяє час, намагається поспілкуватись, допомогти і, звісно, виконати призначення лікарів».
Призначення лікарів для своїх підопічних патронажні медсестри отримують щодня і після ранкової планерки рушають на свої дільниці. До 9-го травня пацієнти, які є інвалідами війни, отримують від Червоного Хреста продуктові набори.
Медсестра Валентина Коваленко – одна з найдосвідченіших в організації, скоро вже виповниться 50 років, як жінка працює у Червоному Хресті. У ранній молодості, розповідає, втратила маму і відтоді дуже чутливо ставиться до людського горя. Усі її підопічні, а це понад 130 чоловік, стали для Валентини Феофанівни рідними. До них вона поспішає навіть у свята й вихідні.
Валентина Коваленко, патронажна медсестра Червоного Хреста: «Звичайно, найперше, що вони потребують, - це спілкування. Раніше були піонери, які часто навідувались до таких людей, а зараз їх немає».
Аліма Святецька, підопічна Червоного Хреста: «Я одинока людина і якщо зі мною хтось поговорить, то мені вже легше. Валя дуже старається, щоб мені було не боляче під час процедур. 20-міліметровий шприц через тоненьку інсулінову голку вона так введе, що я навіть не відчуваю. Вона не лише мені медсестра – вона мені подруга».
Не те, що подруга – сестра, відгукується про Валентину Коваленко її інша підопічна. За місяць учасниці бойових дій Людмилі Дорошенко виповниться 90 років, жінка сама намагається давати раду і собі, і своєму господарству. А боротися з недугами допомагає патронажна медсестра.
Людмила Дорошенко, підопічна Червоного Хреста: «Она первый советчик и консультант, а также медпомощь. Когда я сломала руку, она мне делала массажи, внутривенно уколы ставила. Я с ней могу каждую минуту посоветоваться».
У кожної з десяти медсестер по 3-5 дільниць. Наталія Прандецька «завідує» двома у центрі та однією на Червоній Горі, загалом опікується близько 120 громадянами. За майже 2 десятки років роботи у Червоному Хресті відмінно навчилась знаходити спільну мову з підопічними.
Наталія Прандецька, патронажна медсестра Червоного Хреста: «Каждый ждет внимания, улыбки, доброго слова. Бывает, сама приходишь больная или с плохим настроением, но все это оставляєшь за порогом. С особенным вниманием относимся к ветеранам и инвалидам Великой Отечественной. Это, как правило, очень больные люди, которых осталось мало».
Серед тих, до кого навідується Наталія Прандецька, є ветеран Великої Вітчизняної, активістка громадського життя міста Раїса Россель. З Товариством Червоного Хреста вона знайома давно, особливо доводилося співпрацювати, коли очолювала раду ветеранів міської лікарні. А тепер Раїса Юхимівна і сама одна з підопічних цієї організації. Своєю Наташею, каже, задоволена.
Раїса Россель, ветеран ВВВ, підопічна Червоного Хреста: «Доброжелательная, внимательная, когда делает укол, так успокоит, что и не чувствуешь. Надо ценить, что это делается добро и делается безплатно. Прописала мне врач уколы – и на следущее утро Наташа уже здесь».
Від спілкування з людьми похилого віку можна і треба отримувати задоволення, переконані медсестри. Адже старенькі багаті своєї мудрістю та досвідом, і залюбки цим діляться.
Наталія Прандецька, патронажна медсестра Червоного Хреста: «Люди старшего поколения – это большие оптимисты. Они могут нас научить, как виживать в этой жизни. Ведь они это умеют, как никто другой». Помогая человеку, ты тоже получаешь от этого удовольствие».
День професійного свята колектив Червоного Хреста зустріне у робочих клопотах, вносячи розраду у життя своїх підопічних. Будуть серед них і такі, хто обов’язково привітає свою Наташу, Валентину, Галину чи Ольгу зі святом.
Раїса Россель, ветеран ВВВ, підопічна Червоного Хреста: «Желаю вам не опускать планку обслуживания, а поднимать ее еще выше. Будьте всегда такими же доброжелательными, какими вы есть сейчас. Чтобы мы ждали вашего появления, что вот придет Наташа, поможет и все будет хорошо».
Автор: Інна Покотилюк
Камера: Віталій Сінєльніков
Телеканал "ВІК"
Просмотрено: 778 раз
