Берегти своє історичне минуле, різні пам’ятки архітектури, живопису, скульптури та графіки – обов’язок кожного з нас. Особливо цим переймаються краєзнавці та працівники музеїв, які бережуть цінні експонати та розповідають, знайомлять з ними інших. А краєзнавці, у свою чергу, вивчаються історію рідного краю, намагаються знайти в ній щось цікаве і навіть поповнити музеї новими експонати, пов’язаними з тим чи іншим періодом у житті міста.
Бердичівські краєзнавці теж активно працюють. Нещодавно вони вирішили на прохання місцевої фільмотеки та задля наповнення цікавою та корисною інформацією сайту «Мій Бердичів» скопіювати роботи Сестро де Лаутрекена – французького художника-графіка, який здійснював замальовки пейзажів Бердичева 1880-х років. Його спадщина знаходиться в Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Сюди були завезені роботи художника ще в 1950-х роках. Але нашим краєзнавцям не дозволили цього зробити. А в чому полягає причина відмови, кожна зі сторін пояснює по-своєму.
В першу чергу, ми вирішили звернутись до директора Житомирського обласного краєзнавчого музею Лариси Грузської, щоб вона пояснила, в чому власне криється причина того, що прохання бердичівлян не задовольнилося. А, як виявилось, все дуже просто. За її словами, їм відмовляють у цьому через ремонт. «Зараз ми в такому стані, що рух експонатів не проводиться. Усе в ящиках. У нас і так велика скрута, і тіснота в фондових приміщеннях. До мене вже зверталась директор бердичівського музею. Я просто не змогла з нею це питання вирішили. Попросила, щоб вона зателефонувала хранителю, а він не дозволив, бо його обов’язок все зберігати. Зараз всі взаємодії по руху, видачі експонатів ми не в силі робити. Так що нам доведеться з цим питанням зачекати до початку наступного року. Звісно, якщо закінчиться ремонт», – пояснила Лариса Грузська.
Директор Житомирського музею також розповіла, що найвразливішими експонатами є саме ті, що виконанні на папері. А роботи Сестро де Лаутрекена відносяться саме до таких. За японськими мірками такі речі мають експонуватися не більше трьох місяців в рік і будь-який дотик до них є небезпечним. Лариса Грузська не розуміє, чому бердичівські краєзнавці ображаються. Адже вони у свій час допомогли їм підготувати історико-краєзнавчі нариси «Постаті землі Бердичівської», куди ввійшла також інформація про Сестро де Лаутрекена та фотографічне відтворення його робіт. Тому директор музею порадила користуватися бердичівлянам тим, що у них є. І з її слів можна було зрозуміти, що навіть і після завершення ремонту нашим краєзнавцям буде непросто побачити роботи і, тим паче, якось скопіювати їх.
Оскільки Лариса Грузська сказала, що в бердичівлян у збірнику є роботи Сестро де Лаутрекена і щоб краєзнавці користувались саме ними, то нашим журналістом стало цікаво побачити цей збірник, а головне роботи художника, представлені в ньому. Дане видання знаходиться у Бердичівському музеї історії. Переглянувши його, ми трохи розчарувались. Адже тут представлено всього лише чотири роботи французького художника, а у його творчій спадщині нараховується понад сорок малюнків. Звісно, що не на всіх з них зображений Бердичів, є також пейзажі Житомира і Коростишева. Але малюнки із зображенням нашого міста займають чільне місце серед них.
«Чому склалась така ситуація, важко зрозуміти. При фотографуванні зображення спотворюється, а повторно роботи Сестро де Лаутрекена ніхто показувати не хоче. Інші репродукції чомусь дають дивитися, а ці – ні», – пояснює ситуацію зі свого боку директор Бердичівського музею історії Наталя Левашова. Фактично останній раз роботи бачили ще у 2005 році, коли готували до друку історико-краєзнавчі нариси «Постаті землі Бердичівської». Після цього малюнки художника стали не доступними для краєзнавців. Директор нашого музею неодноразово на прохання краєзнавців телефонувала своїй житомирській колезі, хранителю обласного музею, але згоди так і не вдалось дійти. Тому якісних малюнків художника у бердичівлян так і немає.
Така незрозуміла та досить напружена ситуація між бердичівськими краєзнавцями та Житомирським обласним краєзнавчим музеєм триває вже значний проміжок часу і ніяк не може дійти свого логічного завершення. Житомиряни не хочуть йти на зустріч, а чому – важко збагнути. Зараз усе пояснюють ремонтом, раніше теж знаходили якісь причини. Цікаво, а що скажуть після ремонту? Теж знайдуть якісь пояснення? А головне, що на їх рішення важко вплинути бердичівлянам, адже з 1950-х років роботи Сестро де Лаутрекена є власністю Житомирського музею, який має повне право не показувати їх. А цікаво, вони хоч взагалі там є? Було б чудово, якби Державний музейний фонд України втрутився у цю ситуацію і щоб роботи художника, пов’язані з Бердичевом, знаходились саме у нашому місті і кожен зміг насолодитися його виглядом, тим, яким воно було у ХІХ столітті.
Просмотрено: 682 раз
