Ми часто сприймаємо світ і людей за певними стереотипами, які закріпились у нас дуже давно. Скажімо, коли згадують про дітей-сиріт більшість уявляють когось з цигаркою в руках чи пляшкою пива ще в колисці, що ж поробиш – гени. А раз вони такі, то нехай собі виживають самі, як знають, роблять висновок люди і йдуть з чистою совістю до своїх дітей, навіть не задумуючись, що найбільша проблема дітей-сиріт саме байдужість і стереотипи.
Від них відмовились батьки з перших хвилин життя і про них піклується держава. Про всіх одразу і ні ким конкретно… Вони просто витісняються з життя на узбіччя, а ми в той час хвалимось своєю гуманністю та толерантністю, приховуючи вчинки за красивими словами. Звісно, простіше у День захисту дітей вручити сиротам цукерки чи інші подарунки, ніж прислухатись до проблем цих маленьких людей.
Проблеми з житлом, стереотипи та адаптація в суспільстві – ось основні питання, що турбують дітей-сиріт. Щоб почути дітей та обговорити їх готовність до життя та прийняття самостійних рішень в Бердичеві днями відбувся форум представництва прав та інтересів соціальних сиріт Бердичівщини, які є учнями професійно-технічних навчальних закладів. Захід відбувся в рамках проекту Європейського Союзу «Особливі виборці: голоси меншин у парламентській виборчій кампанії 2012 року».
Учасники форуму зібрались за круглим столом для того, щоб з'ясувати чого чекають сироти від влади та суспільства. За словами Станіслава Шумлянського, керівника проекту «Особливі виборці», журналіста, політолога та блогера, який брав участь в обговоренні, форум особливих виборців проводиться в Бердичеві, щоб почути про проблеми випускників професійно-технічних навчальних закладів. «Не зважаючи на те, що в назві проекту звучить слово «вибори» нас цікавлять не голоси соціальних сиріт, а передусім ми ставимо собі за мету показати людям їх проблеми, що це такі ж виборці, як і решта» - розповідає пан Шумлянський.
Сам проект «Особливі виборці» започаткований громадською організацією «Молодіжний інноваційний центр «Медіа-М» - всеукраїнська кампанія якого проходить в різних містах країни. В певних населених пунктах збираються різні групи людей: інваліди, національні та сексуальні меншини, неформальна молодь. Цих людей не помічає суспільство, а завдяки цьому проекту вони отримують можливість розповісти про свої проблеми, тож про них дізнається більша кількість людей. А спілкуючись з представниками політичних сил, організатори, запитують, що було зроблено для цих людей. Часто це питання виводить з душевної рівноваги політиків, які не знають, що ж відповісти на таке просте запитання.
В Бердичеві, окрім форуму, відбудеться кампанія соціальної реклами, щоб привернути увагу до соціальних сиріт, яка буде організована міською громадською організацією «Молодь обирає життя».
«Ми не можемо вирішити більшість проблем цих людей, але під час обговорень постійно виникає думка про те, що не все може вирішити влада і політики. Часто все можна вирішити спільними діями, разом з громадськістю. Тобто, багато залежить й від людей, яких вважають вразливими, перший їх крок – це можливість висловитись, коли вони впевнені, що їх чують» - підсумовує Станіслав Шумлянський.
Розпочався форум з короткого ознайомлення учасників з метою проекту. Тетяна Носова, представник Бердичівської міської організації «Молодь обирає життя», детальніше розповіла про реалізацію його в Бердичеві. За словами пані Носової, в рамках проекту, який реалізуватиметься в місті в трьох напрямках, передбачено провести власне тематично-інформаційний тренінг, створити соціальну рекламу та провести майстер-клас для педагогів ПТНЗ, щоб вони навчились користуватись таким методом обговорення, як форум-театр.
Також вона пояснила присутнім, що представляє собою метод «форум-театр», як метод обговорення, а згодом присутні мали змогу подивитись коротеньку виставу, підготовану учасниками і взяти участь в обговоренні проблеми показаної в ній.
«Метод, який ми взяли на озброєння – це не театр в певному розумінні слова, а спосіб вирішення проблем і соціальна робота з деякими категоріями молоді. Структура «форум-театру» полягає в тому, що ми показуємо виставу, дія якої обривається, а учасники розпочинають обговорення певної ситуації, показаної їм» - розповідає Тетяна Носова. А по завершенні виступів розпочалась вистава, яка власне й стала тим ключем, що відкрив душі студентської молоді.
Запрошені співпереживали герою вистави, який за сюжетом ріс в щасливій родині, відчував любов близьких, мав свої права, жив і здобував освіту. Але тут його спіткало нещастя - він втратив спершу родину, потім його будинок продали через борги, а сам він опинився на вулиці і поволі гинув морально і фізично від байдужості людей …
На цьому перша дія вистави завершилась, зате розпочались бурхливі обговорення, під час яких присутні розповіли про своє бачення фіналу вистави і поділились власним досвідом, як вони діяли в такій ситуації. Адже кожен з них в своєму житті проживав щось схоже на дії показаній у виставі. Учасники прийшли до висновку, що головний герой вистави міг би знайти вихід із ситуації, якби не опускав руки.
Друга мізансцена вистави – щасливий кінець історії молодої людини, яка все ж таки знайшла друзів, що допомогли їй вибратись і знайти роботу, дім і любов.
А вже після обговорень вистави учасники висловили свої погляди на нинішні реалії соціальних сиріт. Серед них на першому місці – забезпечення житлом. За словами учнів, якщо за випускниками училища не закріплено житло, вони не можуть нікуди піти навчатись далі. Довідки та інші потрібні їм папери часто доводиться робити кілька місяців. А одна з присутніх дівчат розповіла, що їй понад два роки робили паспорт через відсутність прописки і житла.
Наголошено було й на не завжди якісній психологічній допомозі. Учасники зазначили, що психологи не завжди відповідають своїй посаді і часто травмують ще більше дітей, які до них звертаються. «Інформація, якою я ділилась з психологом, стала загальновідомою і з мене сміялись в училищі» - розповіла одна з запрошених.
Загалом, під час тренінгу було сформовано ряд проблем соціальних сиріт, що потребують вирішення і негайного втручання як на рівні місцевої влади, так і загальнодержавному. Саме завдяки таким заходам люди зможуть частіше чути про учнів-сиріт і можливо, в них прокинеться бажання допомогти і підтримати тих, кого раніше не помічали.
Просмотрено: 1006 раз
