Хто захищає Лазебного?

На сторінках газети його опублікувати не можна, так як невідомо автора цього листа. Можливо, з публікації на сайті хтось впізнає почерк чи стиль? Судячи з тексту, автор досить обізнаний з бердичівськими реаліями, і прокоментувати його твердження, напевно знайдеться чимало бажаючих.

Бердичівська зозуля.  Або чи директор - педофіл?

 

Бердичів – місто традицій, історій, пригод і особливого вміння переконувати в тому, у що хочеться вірити самому.  Мабуть багатовікова історія та багатонаціональні характери залишили свій слід. Заробляти на всьому: моральному і матеріальному  – на жаль, теж характерна риса окремих бердичівлян. 

 

Ця думка спала мені після того, як на екранах телевізорів та деяких не дуже відомих сайтах з’явилася особа, в порядності якої, у мене особисто, є досить багато  не безпідставних сумнівів. Галина Лауш (Гриценко) представляється ніким не перевіреним статусом міжнародного правозахисника, членом громадської ради облдержадміністрації та громадським спостерігачем в судовому процесі проти директора школи, підозрюваного  в сексуальних домаганнях до свого учня.

 

На думку Лауш, директор уже злочинець, хоча жодний суд цього не встановив. Якщо ця пані справді має хоча б опосередковане відношення до права та юриспруденції, то має знати про презумпцію невинуватості,  кваліфікацію проступків,  міри покарання та відповідальність за неправдиві покази.

 

Багато чого в цій справі сумнівного та загадкового. Одразу після затримання підозрюваного шість каналів центрального телебачення дали сюжети в новинах з відеороликом, на якому висвітили табличку з прізвищем, повну назву школи, якою він керує, під’їзд будинку, де проживає…. Залишилось взяти інтерв’ю у дружини, дітей та родичів, які, за задумом авторів та сценаристів, мали би вже від нього відмовитись. Особливо активно висвітлював подію місцевий телеканал. Тут йшли майже щогодинні повідомлення, на кшталт «вісті з фронту». І знову з прізвищем, місцем роботи та проживання, депутатством та заслуженим званням…  Бердичів засів за коментарі – сайти рябіли думками ( до речі – не одностайними). «Громадськість» добивалася арешту. І перемогла. Правда, ця громадськість в одній особі – Галина Лауш! Обличчя Бердичева? Невже так самовільно, без стороннього благословення порушували правові норми наші ЗМІ? Ще тоді, три місяці тому, мені згадався страшний випадок жорстокого зґвалтування дівчинки незаконно випущеним на волю зеком місцевої колонії. Резонансу не було. Правозахисниця і громадськість мовчала, не вимагали пожиттєвого терміну ув’язнення. Чому? Нікого було розводити на гроші чи зек не представляв інтересу? А як же дитина? Де ж мораль?   

 

Остання «нравоучительная» публікація цієї «правозахисниці» на сайті Бердичівських новин більше схожа на ностальгічні спогади про втрачені можливості сексуальної молодості, плагіат змісту кримінально-процесуального кодексу та підручника зі вступу по психології для студентів непрофільних вузів. Особливо «вражає» впевненість авторки щодо активності громадськості Бердичева яка «не буде стояти осторонь». Ви що, Галино, так повірили в свою силу, що підзабули людей, які вже колись оплатили вашу так звану роботу і залишилися ні з чим? Чи може сподіваєтесь на те, що обмануті вами громадяни колонами підуть під суд, щоб відсудити у підозрюваного 300 тисяч для вас та матері, яка, схоже, не дуже переймалася вихованням сина до часу, коли зрозуміла, що він може стати добрим інвестором для неї?  Ви просто тиснете на суд, маніпулюючи свідомістю громадян, тому що не маєте прямих доказів вини затриманого.  Громадський спостерігач, до речі, не передбачений в КПК чомусь  присутній на суді і дає поширені інтерв’ю, розкриваючи деталі слухання. Кому потрібна така «відвертість» і хто стоїть за цією справою?

Чому мама хлопця, який, на думку Лауш, є постраждалим, має придбані фізичні вади та морально пригнічений, допустила його на додаткові заняття, навіть після того, як той сказав їй про домагання вчителя? Зозулі діють гуманніше – підкладають свої яйця в чужі гнізда…  Ви б дозволили міліції  навішати відеокамери на свою дитину та тричі посилати  в квартиру вчителя з завданням провокувати його на домагання? Зверніть увагу тричі! Та чи було це домаганням? І хто кого домагався? В Бердичеві хлопця знають як фізично розвиненого міцного юнака, з амбітними цілями та лідерськими якостями. При бажанні він міг би фізично протистояти або просто не приходити на додаткові заняття.   До речі, на заняття разом з ним приходили і інші хлопці. 

 

Хто режисер?

Маленьке місто Бердичів. Всі знають один одного. А  цеховики знаються цілими династіями. Однопрофільні колеги підозрюваного  завжди відносились до нього з певною заздрістю. Він - знаючий вчитель, діти навколо нього - як бджоли біля вулика (і не тільки хлопці), його люблять і поважають сусіди, підлеглі, вдячні батьки дітей, що отримали з його благословення путівку в життя.  Знаю все це не по чутках. Мої діти теж вважають його кращим вчителем. Саме тому виступ відомої в місті депутатки на сесії міськради був прогнозованим. Знищити конкурента по репетиторству, як колегу- директора чи ще щось? Якою була мета цієї жінки? Можливо бажання відродити моральність та справедливість? Тоді є що і в собі змінювати. Чи забулось?  Хто благословив?

 

Підозрюваний – міський депутат з чи не найбільшим рейтингом по підсумкам виборів. За словом в кишеню не лізе, має надійне коло прихильників серед батьків та учнів. Політичний конкурент?  І це можливо, бо занадто зорганізовано виглядає його справа.

 

Вже три місяці він перебуває за гратами. Родичі,сусіди, учні і мешканці його депутатського округу все більше хвилюються за його життя і здоров’я. Постраждала сторона, схоже, буде затягувати процес. Її фінансовий інтерес падає в ціні. Лауш, як видно з публікацій, подобається і далі годинами перечитувати байки про «червоні стрінги», одностатевий секс та розглядати світлини оголених чоловіків.

 

Час іде, а з ним ідуть роки. З часом розумні стають мудрішими, а інших, сподіваюсь, менше. Не все так як комусь хочеться. 

 

Софія Справедлива – незалежний 

громадський оглядач. Бердичів.

РиО Бердичів