Минулого четверга відбулась позачергова сесія Бердичівської районної ради. Хоча депутатів зібралось небагато, всього 44 із 60, але для кворуму вистачило. Як повідомив на початку голова ради, сесія скликана на прохання голови райдержадміністрації Володимира Збаражського, що цілком можливо згідно діючого законодавства.
Всього на сесії розглянули більше десятка питань, але головним, власне задля якого і скликалась сесія, було питання Дмитрівської школи. Воно вже не раз обговорювалось і на комісіях, і на сесіях районної ради, але свого логічного завершення до цього дня так і не дістало.
Історія цього питання недовга, але досить бурхлива, хоча і неоднозначна. Володимир Збаражський, ставши головою райдержадміністрації став шукати що ж такого доброго він може зробити для селища, в якому мешкає – для Гришковець. Вирішив, що Гришківцям конче не вистачає ще одного дитсадка (так воно і є, бо в селищі зараз майже триста дітей дошкільного віку, а існуючий дитсадок зможе розмістити заледве сорок), і з ентузіазмом взявся за вирішення цієї проблеми.
Спочатку прораховували можливість розміщення дитсадка в приміщенні колишнього райпобуткомбінату, яке до цього часу ніби то залишається у комунальній власності, але проектанти дали негативну відповідь щодо можливості розміщення дитячого закладу у цій будівлі. Оскільки вільних земельних ділянок в центрі селища немає, то погляд очільника району привернула Дмитрівська школа. Хоча села Дмитрівка офіційно вже давно не існує (воно увійшло в селище Гришківці), але восьмирічна школа, розташована на березі колись повноводного і мальовничого ставу, до останнього часу носила його назву.
Володимир Андрійович з прямотою підприємця, яким він був донедавна, прорахував можливі економічні зиски від такого рішення (адже в Дмитрівській малокомплектній школі навчання кожного учня коштувало чи не втричі дорожче, ніж у сусідній Гришковецькій гімназії) та й немалий соціальний ефект від будівництва дитсадка в мальовничому місці, взявся за реалізацію свого плану.
Але він не врахував особливостей, якими педагогічні колективи відрізняються від всіх інших подібних спільнот. Зачувши про можливість розформування своєї (напевно, вони так її і сприймають «своєю») школи, педагоги на чолі з директором розвернули нечуваний спротив намірам районної влади. В хід пішли і листи в усі інстанції, і намовляння батьків, і масові інформаційні атаки в місцевих ЗМІ, що в принципі, дало свій ефект – новий навчальний рік школа таки зустріла.
Але проблем від цього менше не стало. Нормативних асигнувань ( близько 8 тисяч гривень в рік на одного учня) вистачило лише на перших п’ять місяців нинішнього року, а далі, по суті, школа існує за рахунок того, що з інших шкіл району гроші відщіплюють на неї. Є звичайно, в районі ще з десяток таких дотаційних шкіл, але вони розташовані в різних селах, а в Гришківцях вийшло так, що в межах одного селища існує нова гімназія (розрахована на 600 учнів, в якій зараз навчаються 400), і восьмирічна школа в будівлі сторічної давнини, в якій навчається 50 учнів.
Словом, враховуючи фінансові фактори та результати обстежень будівель Дмитрівської школи, голова адміністрації видав розпорядження про необхідність прийняття заходів, які б убезпечили дітей та педагогів школи від можливих руйнацій. По суті, в цьому документі, хоча і не прямо, але планувалось переведення дітей до гімназії, та надання вчителям інших робочих місць, тобто вжиття попередніх заходів до розформування восьмирічної школи. І саме для затвердження цього розпорядження і просив зібрати позачергову сесію районної ради.
Близько години вкотре в сесійному залі звучали дебати як за, так і проти закриття Дмитрівської школи, але в підсумку депутати не погодились затвердити вище вказане розпорядження. Як виявилось в ході дискусії, в принципі, воно може бути затверджене і пізніше, а може навіть зовсім не бути затвердженим, але буде діяти і виконуватись.
Адже на сьогодні, в українському законодавстві та практиці його застосування існує чимало колізій, які не вирішуються роками. Так, районна рада являється лише власником будівель сільських шкіл, тоді як підбором кадрів, фінансуванням та організацією навчального процесу займається районна адміністрація. А селищна рада, на території якої знаходиться школа, до якої ходять навчатись діти членів місцевої територіальної громади, взагалі не має впливу ні на які шкільні процеси.
Попутно, разом з іншими рішеннями, майже непомітно, депутати проголосували за те, щоб перейменувати Дмитрівську школу в Гришківецьку. Мабуть це було зроблено для того, щоб уникнути інсинуацій, які вже почали звучати в різних зверненнях і листах, мовляв, немає школи – немає і села. Гришківці були, є і будуть. І тепер в селищі є дві Гришківецькі школи, і жодної Дмитрівської. Що буде завтра – побачимо.
РиО Бердичів
Просмотрено: 744 раз
