|
Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, обраних Богом людей, є і ми, українці. І дійсно, поляки мають Адама Міцкевича, німці – Йоганна Гете, англійці – Вільяма Шекспіра, італійці – Аліг’єрі Данте, а український народ має Тараса Шевченка, що є унікальним та неординарним явищем. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.
Саме тому всі учні гуманітарної гімназії №2 у зворушливому пориві під час проведення заходу, присвяченого знаменній даті – 200-річчю з дня народження Т. Шевченка (під керівництвом вчителя української мови та літератури О.В. Денищук), намагалися осягнути феномен безсмертя славетного Кобзаря, таємницю його поезій, глибини волелюбної душі.
Ти пройди по селах рідної Вкраїни:
В кожній хаті - книга, на стіні – портрет,
В рушнику розшитім, квітчаний в калині,
Бо в святій пошані у людей поет.
І дійсно, мабуть, немає такої сім’ї, яка б не мала збірки великого Кобзаря. Феномен цього явища полягає у тому, що Т.Г. Шевченко – це нація в мініатюрі, її душа. І ми схиляємося перед генієм великого поета, його громадянською принципіальністю та моральною чистотою, відданістю правді та свободі. Його безсмертна творчість – це вершина людського генія.
Тарас Григорович Шевченко був музикальною людиною, добре обізнаною на класичній музиці. Він вправно володів грою на кобзі, торбані (різновид бандури) та тульській гармоніці (яку придбав у м. Орел), мав добрий слух та гарний голос (тенор), знав безліч українських народних пісень, а тому часто співав соло, а своєю улюбленою «Зіронькою» завжди заворожував слухачів. Окрім того, він був талановитим оповідачем, прекрасним декламатором та палким театралом, часто проявляючи блискучі акторські здібності.
Особливість народнопісенної символіки, яку використовував Кобзар, - це її природність, відповідність традиціям. Саме співучість, близькість його поезії до народної творчості зумовили їх надзвичайну популярність, стали причиною широкого музичного втілення. А тому пісні на слова поета, що звучали під час заходу у виконанні ансамблю «Мальви» та Н. Рощенюк додавали всім присутнім у залі відчуття повноти і радості життя.
Проникливу, урочисто-піднесену атмосферу заходу посилювало і оформлення залу: український рушник та вінок – символи України, портрет Т. Шевченка, власноруч виконаний батьком двох учениць нашого закладу І.В. Васильєвим, багата спадщина поета, зібрана у фондах шкільної бібліотеки (кер. Н.О. Лановюк), яка широко використовується у навчально-виховному процесі в гімназії.
Глядачі мали можливість послухати безсмертну поезію Т. Шевченка про мову у виконанні учнів 7-б класу (кер. О.В. Матвієнко), адже багато його творів було присвячено рідній українській мові.
Тож не цураймось цього слова,
Навчімось володіти ним,
Щоб відродилась наша мова
Шевченка спогадом святим.
Яскравою сторінкою літературно-музичної композиції стали українські народні танці – з рушниками та віночками, які майстерно виконали учні 5-а класу під керівництвом шкільного хореографа Я.М. Мізько. Вони внесли елементи радості, щирості та стали прикладом багатства культурної спадщини українців.
Після закінчення заходу, гімназисти виходили із залу з усвідомленням того, що Тарас Григорович Шевченко є явищем української духовності, могутнім джерелом національної самосвідомості, учасником історичного життя народу, порадником, пророком майбутнього та апостолом правди, символом України.
Україна була для нього всім, і нині він є всім для нас, українців.
Іван Франко писав: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав». |
Просмотрено: 668 раз
