Влада Бердичева замість звіту надала місцевим свободівцям інформацію

Минулого вівторка у 32 кімнаті Бердичівського міськвиконкому зібрались представники місцевих громадських організацій. Всіх їх чемно запрошували на зустріч співробітники виконкому не роз’яснюючи по телефону теми зборів. Можливо вони й самі не знали для чого, адже найбільш поінформовані в особистій розмові перед початком зустрічі теж сумнівались: «Чи то про громадську раду Демусь буде розказувати, чи то про комунальне майно Павлішина?..»
Але головним спікером зустрічі виявився звичайно ж ні один із вищеназваних заступників.

Адже останні десять років головним промовцем, модератором і коментатором одночасно, всіх бердичівських більш-менш значимих публічних заходів є міський голова Василь Мазур.

Ось і цього дня в переповненій залі (п’ятеро журналістів, стільки ж працівників виконкому та близько сорока представників громадських організацій від профспілки швейної фабрики до священників УПЦ МП) Василь Костянтинович пояснив, чому він всіх сюди запросив.

По-перше: щоб ще раз нагадати, що в місті триває процес реінкарнації Громадської Ради при виконкомі, і всі громадські діячі можуть до 20 травня подати Івану Демусю заяви про входження своїх організацій до цього дорадчо-консультативного органу. Що чекає на тих, хто не встигне до цієї дати в залі не звучало.

По-друге: щоб відповісти представникам міського осередку «Свободи», зокрема його керівнику Олексію Побережному на закид щодо «маніпуляцій» з комунальною власністю, який прозвучав на останній сесії міської ради. Тут в залі виникла досить напружена дискусія між свободівцями і міським головою. Перші запевняли, що в зверненні вони вимагали ЗВІТУ заступника міського голови, як представника виконавчих органів влади згідно статті Закону про місцеве самоврядування. Натомість міський голова не менш голосно і переконливо дав зрозуміти, що сьогодні звучатиме не ЗВІТ, а ІНФОРМАЦІЯ. Тому що лише він вирішує як реагувати на будь-які звернення громадян, і в цьому випадку він вирішив відповісти саме так, хоча по закону міг би вдовольнитись простою відпискою.

Після такої дискусії на підвищених тонах, присутні все ж надали можливість виступити Тамілі Павлішіній і вона дуже ясно, дохідливо і просто пояснила як загально юридичні особливості приватизації, так і конкретні приклади приватизації бердичівських об’єктів, наголосивши, що приватизація в першу чергу планувалась законодавцями як захід, що призведе до розвитку приватної власності та приватної економіки, а лише в другу чергу, як засіб наповнення місцевих бюджетів. Також у виступу заступник міського голови привела цифри, які показують, що останнім часом значно зменшився попит на комунальне майно. В оголошених аукціонах по багатьох об’єктах так і не знайшлось бажаючих взяти участь, а за останній рік навіть було розірвано багато договорів оренди.

Після докладного виступу міський голова «навздогін» виклав ще декілька сентенцій про те, що дехто іноді думає, що чиновники – це вороги народу, але такі думки виникають не у тих людей, які мають моральне право так думати… Одним словом дав зрозуміти, що ті, хто хочуть критикувати міського голову, повинні десять разів подумати чи варто це робити. І повинні добре розуміти що вони хочуть.

Ось тут з Василем Мазуром важко не погодитись. Адже дуже часто задавши один одному питання: «А що ж ми хочемо?», - можна уникнути не лише зайвих дискусій, але й безглуздих дій. А ось до вмотивованих вимог, до справжньої, а не бутафорської боротьби потрібно готуватись довго і наполегливо.