“Коли помирає одна людина — це трагедія, коли мільйони — це статистика”. Подібні слова приписують Йосипу Сталіну — одну із найбільших тиранів в історії людства. Попри жорстокість його вислову, сумніватися у ньому важко...
Цілих сім десятиліть українська земля не знала біди під назвою “бойові дії” на її території. Наші хлопці гинули та травмувалися у багатьох гарячих точках — Чехословаччині, Афганістані, Югославії, африканських країнах. Але щоб на рідній землі, захищаючи її від зовнішнього ворога, такого навіть у страшному сні не можна було уявити... Ми відверто пишалися тим, що, що без жодної краплі крові вдалося здобути незалежність у 1991 році, уникнути кривавих подій останніх двох десятиліть, які розгорнулися майже у всіх пострадянських республік. Ми свято вірили у те, що над нами буде завжди блакитне небо і вічний мир.
Але ніколи не могли б навіть у страшному сні уявити, що новітньою загрозою українців стануть ті, хто вже кілька століть нав’язують нам стереотип старшого “брата”. Росіяни, нація, яка виникла не сама по собі, а завдяки, у тому числі - українцям, тепер цілеспрямовано почала знищувати тих, кого ще кілька місяців тому називала братами... Ми ніколи не були і не будемо вашими братами. Ми, разом з угорцями, фінами, муромами, мерями, весями, мещерами, мокшами, пермами, наровами та іншими породили вас. Породили не для того, щоб зараз нас ви вбивали. Повірте - рано чи пізно пророчими стануть слова Тараса Бульби: “Я тебе породив, я тебе і вб’ю...”. Час ще прийде, ви ніколи не станете господарями на НАШІЙ землі.
Не станете завдяки героям, які, не шкодуючи власного життя, захищають цю землю.
Одним із них і став бердичівлянин Віталій Дульчик. Можливо, саме він міг би стати творцем нової української (а може і — російської) історії. Але він загинув від рук ворога. Та загинув героєм. Нині важко хоч якимось чином втішити горе родини Віталія Георгійовича. Так само, як і компенсувати рідним його втрату.
Але... Сьогодні його сім’я, як ніколи, потребує підтримки. У тому числі - матеріальної, саме тому у четвер депутати Бердичівської міської ради вирішили зібратися на термінову позачергову сесію міської ради з тим, аби вирішити питання про надання матеріальної підтримки родині загиблого земляка... Про перебіг сесії читайте у подальших публікаціях.
Ми ж, пересічні українці, ніколи не забудемо пророцтв двох наших Тарасів: одного — реального національного генія Шевченка. А іншого — міфічного, описаного Миколою Гоголем. Та хіба Тарас Бульба — це міфічний образ? Він реальна збірна особа всього багатостраждального українського народу... “Я тебе породив...”....
Бердичівські новини
Просмотрено: 620 раз
