Патріотичний флешмоб та збір допомоги влаштували на Центральній площі Бердичева

Бердичів – місто, в якому мешкають патріоти України, у ньому шанують своїх захисників, пишаються їхнім подвигом та турбуються про те, аби військові ні у чому не знали нестачі. Підтвердити цю тезу мав на меті патріотичний флешмоб, що об’єднав на Центральній площі міста небайдужих до останніх подій у країні городян. Очолювані двома організаціями – «Феніксом» та «Крилами Фенікса» – люди зібралися, аби хоча б трохи розбурхати тих, хто у спокійній рутині мирного життя забув, що на сході, як і раніш, стріляють, що калічать та вбивають славних українських хлопців та чоловіків. Зібралися, аби вчергове допомогти своєму військові, чим можуть та вкотре заявити: на відміну від східного сусіда, їм не потрібно чужого, в їхнім серці живе лише одна єдина Україна.

Оксана Заводяна, волонтерка організації «Крила Феніксу»: «Ми просимо усіх небайдужих допомагати нашим бійцям, хто чим може – хто молитвою, хто зайвою копійкою. Хлопці мають бути одягненими, мають спати у теплі і перебувати у гідних умовах. Я також звертаюся до солдатських матерів Росії: никогда денежные миллионы не заменят вам ваших мужей, сыновей, братьев. Заберите своих мужчин из нашей земли: на ней они – оккупанты. А наши солдаты – защитники своей территории, защитники каждого из нас.»

Неподалік від епіцентру флешмобу розташувався імпровізований пункт зі збору допомоги українському війську. І акція, здавалося б, вийшла не надто численною, та тільки все одно знайшлися ті, хто прийшли на площу з пакунками й торбинками, ті, хто клали гроші, до благодійної скриньки, хто ось так через все місто з мішком картоплі на велосипеді прийшов до волонтерів, щоби допомогти своїм захисникам. То чи можливо поставити на коліна таких людей?

Андрій Бобко, бердичівлянин: «Я йшов сюди із почуттям відповідальності. Боляче за наших хлопців… Я звик ставити себе на місце інших: знаю, як їм там важко, тому приніс сюди продукти, теплі речі та дві іконки – Георгія Побідоносця та Янгола-Охоронця. Я є глибоко віруючим і хочу сказати: нехай Господь їх там оберігає, нехай поверне їх живими додому. Теплі слова я написав хлопцям у своїй записочці: всього їм найкращого.»

Не забули організатори акції і про ті звісточки, на які чи не найбільше чекають наші воїни на сході – про малюнки від дітвори. Зовсім скоро серця захисникам правди на своїй землі зігріватимуть дитячі розмальовки – своєрідні зізнання у любові та шані, з вірою у швидке повернення.

Автор: Олександр Єжель