Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
1944 р. —
під Бердичевом під час слідування до штабу фронту загинув Аширбеков Ахметрашит (1914-1944) – рядовий, лінійний наглядач 737-ї окремої кабельно-жердинної роти 3-ї гвардійської танкової армії, Герой Радянського Союзу. Відзначився Ахметрашит Аширбеков 24 вересня 1943 року під час обслуговування лінії зв'язку, прокладеної через Дніпро на Букринський плацдарм. Він двічі пірнав у льодову воду, щоб знайти кінці перебитого осколками кабеля і з'єднати їх. Наступного дня він доплив до місця обриву лінії й ліквідував пошкодження. 17 листопада 1943 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований Аширбеков Ахметрашит у Бердичеві в північно-західній частині військового кладовища. Одна з вулиць міста носить ім'я А. Аширбекова.
1897 р. —
у Бердичеві проходить перепис населення. За умовами перепису обліковуються три категорії населення: наявне, постійне та прописне. Обліковці формувалися з письменних запасних солдатів, "благонадійних" вчителів та священиків.
1753 р. —
Папа римський Бенедикт ХІV своїм декретом дозволив коронувати ікону Матері Божої Бердичівської, яка зберігається в Бердичеві в монастирі Кармелітів Босих. Сам Акт коронації ікони відбувся 16 липня 1756 року. Але доля коштовних корон складалась не вельми вдало. Зокрема, в 1820 році золоті корони папи Бенедикта XIV було викрадено з костелу разом з іншими цінностями. Після того, як їх знайшли, 1831 року корони було знову викрадено. Замість них суддя Липовецького повіту Йосип Здяховський зробив нові корони, які в 1844 році посвятив та наклав отець-єпископ Михайло Півніцький. Коли ж і ті було викрадено, Святіший Отець Пій IX зробив своїм коштом та надіслав нові корони з пропозицією повторного коронування. 6 червня 1854 року, майже у 100-річний ювілей першої коронації, єпископ Каспар Боровський укоронував ікону. Корони разом з дорогоцінними окладами прикрашали ікону до громадянської війни 1917-1920 рр.
1712 р. —
у містечку Дятлово (нині районний центр Гродненської області, Білорусь) в княжому роді Радзивіллів гербу "Труби" народився Радзивілл Удальрик Кшиштоф (Христофор) (білор.
Удальрык Крыштап Радзівіл, пол.
Udalryk Krzysztof Radziwiłł) – князь, державний діяч Великого Князівства Литовського, поет, перекладач, історик, конюший (1734-1762) і писар великий литовський (з 1762), староста мінський (1739-1746). Удальрик Радзивілл отримав освіту в колегіумі отців піарів у Варшаві, офіцерські регалії – в рицарській академії в Легниці. Обирався послом на сейми 1730, 1733, 1736, 1746, 1764, 1767 рр., займав ряд державних посад, з 1747 року – командувач армією Великого князівства Литовського. По смерті свого батька князя Миколая РадзивіллаУдальрик Кшиштоф став власником значних земельних володінь у Польщі та Україні, в т.ч. містечка Бердичів. Сучасники характеризували Удальрика як ексцентричну, талановиту та начитану людину, але зі схильністю до авантюризму. Він неодноразово потрапляв у фінансові труднощі. З цієї причини покинув родинне гніздо в Дятлово та збудував новий палац у Гришківцях поблизу Бердичева (нині неподалік залишків палацу знаходиться гришковецька гімназія), розпочав будівництво палацу в Бердичеві (будівництво завершив його син Матвій; палац не зберігся, зруйнований на початку 1970-х років). Помер Радзивілл Удальрик Кшиштоф 21 липня 1770 року.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 385 раз
