Мітинг-реквієм біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам – подія, яка щороку збирає бердичівлян, аби згадати тих, кого забрала Афганська війна та вклонитися тим, хто вижив у ній. На переконання військових, прикро те, що афганців, котрі пройшли непростий шлях, воюючи не на українській землі, зараз забирає у вічність так звана АТО. Усі розуміють, що на сході нашої держави відбувається неоголошена війна і кращі сини України пішли без вагань боронити її землю та людей. Та, на жаль, військові платять своїми життями за цілісність Батьківщини.
Василь Мазур, міський голова: «Ще рік тому слова «війна» і «Україна» не поєднувалися логічно в одному реченні, ще рік тому у цей день ми згадували наших земляків-бердичівлян, які полягли на чужій війні у далекому Афганістані. Ця традиція у Бердичеві свято бережеться. Сьогодні всім нам понад усе хочеться миру, щоб живими і чимскоріше повернулися додому наші хлопці. Дай Боже, щоб через рік ми з вами говорили про річницю виводу іноземних військ з території України. Мир обов’язково буде на нашій українській землі. Живі зведуть пам’ятники героям і подіям, але пам’ятають не плити пам’ятників. Шанувати, пам'ятати і берегти вміють тільки люди».
Вагіф Мамедов, голова Бердичівської міської спілки ветеранів Афганістану: «Сьогодні 92 наших афганці загинули захищаючи Україну. Ми пишаємося своїми побратимами. Тут сьогодні присутні люди, сини яких захищають Україну зі зброєю в руках. Я схиляю голову перед усіма цими людьми. Слава Україні!»
Не просто в історію, а в людські серця і пам'ять увійдуть імена тих, хто загинув за межами України та на її території. Усі ці військовослужбовці – чоловіки, сини, татусі, яких вдома чекали понад усе. Виконуючи свій військовий обов’язок, вони мріяли якнайшвидше повернутися до рідних. Втім, доля розпорядилася по-своєму.
Людмила Лабур, вдова учасника бойових дій в Афганістані: «Мені хочеться згадати тих жінок і матерів, яких лишилося не так багато, які не дочекалися своїх рідних з поля бою. Проте вони змогли виховати гідну зміну батькам».
Зараз сини та онуки афганців нерідко несуть службу на сході України. Ворог щодня докладає усіх зусиль, аби відібрати життя у них, у їхніх побратимів. Сиротіють діти, ламаються сім'ї, руйнуються села та міста. Ті, хто зараз приїхав з того пекла додому, не можуть спокійно спати знаючи, що там лишилися товариші по зброї. Військовий обов’язок для цих чоловіків – понад усе.
Олександр Ревега, народний депутат України: «Кожна родина колишнього Радянського Союзу чекала цього дня, щоб закінчилася війна. Я маю велику надію і переконання, що кожен з нас хоче, щоб сьогоднішній день став початком миру в Україні. Хочу сказати слова великої подяки нашим хлопцям-інтернаціоналістам, які захищали тоді Радянський Союз, а сьогодні нашу рідну Україну. Прошу, допомагайте хлопцям, які сьогодні повернулися з війни, у вас є досвід життя після неї».
Олександр Нехворовський, депутат обласної ради: «Воїни-афганці показали, як потрібно відстоювати, інтернаціоналісти же показали в різних країнах теж свою мужність. Усе це вони передають нашим воїнам-українцям, які зараз захищають нас від ворога. Честь, хвала і вічна пам'ять тим героям, яких уже немає і довгого життя тим, хто стоїть зараз поруч з нами».
Біль за Україну чоловіки переносять не лише у майстерність ведення бою, а й у слово, вкладаючи у нього емоції і душу.
Під час мітингу-реквієм, голова Житомирської організації ветеранів-прикордонників Державної прикордонної служби України офіційно передав Бердичеву електронний естафетний символ інформаційної теле-радіо естафети «Вірність кордону», «Пам'ять і примирення». Згодом естафета продовжиться територією України.
Покладання квітів до пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам – не просто ритуал. Це знак пам'яті, найвищої слави і гордості за тих, хто був вірним своїй справі до кінця. Навіть знаючи, що імовірно доведеться віддати своє життя.
Автор: Юлія Моцна,
Оператор: Віталій Сінєльніков
Телеканал "ВІК"
Просмотрено: 535 раз
